Постанова № 43666804, 14.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа№ 910/20864/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Попов В.Ю.

від відповідача - Бернацька О.В.

третя особа 1- Мицько Р.М.

третя особа 2- не з'явилась.

розглянувши Публічного акціонерного товариства "Національна

апеляційні скарги акціонерна компанія "Нафтогаз України" та

Дочірньої компанії "Газ України" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 11.02.2015 року

у справі № 910/20864/14 (Головуючий суддя: Ломака В.С.

судді: Васильченко Т.В.

Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Машзавод"

про стягнення 546 837,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (58009, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Винниченка, будинок 9А; код ЄДРПОУ 03336166) 546837 (п'ятсот сорок шість тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 11 коп. основного боргу та 10 936 (десять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 546837,11 грн. основного боргу та 10 936, 74 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року апеляційні скарги прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення КАГС від представника третьої особи - 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод".

В судове засідання представник третьої особи -2 не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 14.04.2015 року.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 14.04.2015 року представник третьої особи -2 не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи - 2, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 31.01.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) було укладено Договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14/148/11 (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовнику послуги з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів) виконавця природного газу з ресурсів замовника для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити дані послуги.

Згідно з п. 3.2. Договору його загальна ціна складається із суми вартості фактично наданих виконавцем послуг за кожний місяць року.

Відповідно до п. 3.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 30.09.2011 р. сторони визначили, що тариф на транспортування 1000 куб.м. газу розподільними трубопроводами виконавця визначений постановою НКРЕ від 28.07.2011 р. № 1385 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ПАТ "Чернівцігаз" і становить 270,10 грн., крім того ПДВ - 54, 02 грн. Всього з ПДВ - 324, 12 грн.

Згідно з п. 3. Додаткової угоди № 3 від 30.09.2011 р. до Договору, вона поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами, з 01.08.2011 р. і чинна протягом дії Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці, здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом зарахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який виконавець надає замовнику для підписання до 12-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Вартість наданих виконавцем послуг у звітному місяці визначається у рахунку-фактурі з урахуванням пункту 3.4. цього Договору, а також з урахуванням планових обсягів газу з ресурсів замовника, які були доведені до виконавця для транспортування (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору до рахунку-фактури додаються акт приймання-передачі наданих послуг та податкова накладна.

Згідно з п. 4.4. Договору акт приймання-передачі послуг підписується з урахуванням якості послуг при наявності реєстрів реалізації газу споживачам (погоджених постачальниками), яким транспортувався газ протягом звітного місяця, в яких зазначаються виділені постачальниками планові обсяги газу з ресурсу замовника та фактично протранспортовані виконавцем обсяги газу.

Так, відповідно до п. 6.3.7. Договору виконавець зобов'язався щомісячно, до 8-го числа місяця наступного за звітним, складати та підписувати із споживачами та постачальниками 3-х сторонні акти про обсяги газу, використані споживачами за звітний місяць і на підставі цих актів до 10-го числа місяця, наступного за звітним, складати реєстри обсягів реалізації газу постачальниками в розрізі споживачів. Зазначені реєстри, підписані виконавцем та постачальниками, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним, виконавець зобов'язався надавати замовнику.

Відповідно до пункту 5.1. Договору встановлено, що строк надання послуг - з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. включно. Послуги надаються щомісяця протягом року.

При цьому, відповідно до п. 10.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 29.12.2011 р. він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині надання послуг з 01.01.2011 р. до 29.02.2012 р., а у частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Як стверджував позивач, на виконання умов Договору він надав відповідачу послуги з постачання природного газу з ресурсів відповідача суб'єктам господарювання сфери промисловості у вересні 2011 року в обсязі 1687,144 тис.куб.м. на загальну суму 546837,11 грн.:

- ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" - 129,000 тис.куб.м. (підтверджено Актом прийому-передачі від 30.09.2011 р. між ДК "Газ України" та ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат"),

- ДП "Укрспирт" - 152,677 тис.куб.м. (підтверджено Актом прийому-передачі від 30.09.2011 р. між ДК "Газ України" та ДП "Укрспирт"),

- споживачам Чернівецької філії ДК "Газ України" - 368, 449 тис.куб.м. (підтверджено Реєстром реалізації та транспортування природного газу промисловим споживачам газорозподільними мережами ПАТ "Чернівцігаз" за договорами Чернівецької філії ДК "Газ України" за вересень 2011 року, складеного між Чернівецькою філією ДК "Газ України" та ПАТ "Чернівцігаз"),

- споживачам Львівської філії ДК "Газ України" - 23,611 тис.куб.м. (підтверджено Реєстром реалізації та транспортування природного газу промисловим споживачам газорозподільними мережами ПАТ "Чернівцігаз" за договорами Львівської філії ДК "Газ України" за вересень 2011 року, складеного між Львівською філією ДК "Газ України" та ПАТ "Чернівцігаз"),

- споживачам НАК "Нафтогаз України" - 763,928 тис.куб.м. (підтверджено Актом прийому-передачі між відповідачем та відповідачем),

- РВУ "Львівавтогаз" - 134,849 тис.куб.м. (підтверджено Реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ "Чернівцігаз" на власні потреби та підприємствами, що уклали договори з ДП "Укравтогаз" у вересні 2011 року, складеного між ДП "Укравтогаз" та ПАТ "Чернівцігаз"),

- підприємствам теплоенергетики по договорах з ДК "Газ України" - 20,800 тис.куб.м. (підтверджено Реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу підприємствам комунальної теплоенергетики та котельням промислових підприємств мережами ПАТ "Чернівцігаз" по договорам з ДК "Газ України" за вересень 2011 року, складеного між ДК "Газ України" та ПАТ "Чернівцігаз"),

- а також 93, 800 тис.куб.м., спожитих ТОВ "Машзавод" з ресурсів ДК "Газ України".

Щодо факту надання вказаних послуг позивач склав Акт приймання-передачі послуг з транспортування газу № 09, який відповідач відмовився підписати.

Крім того, на вказану вище суму вартості наданих послуг позивач також виставив відповідачу рахунок-фактуру від 30.09.2011 р. та виписав податкову накладну № 590 від 30.09.2011 р.

До матеріалів справи долучено численні листи позивача до відповідача з вимогами щодо підписання акту приймання-передачі послуг за вересень 2011 року та їх оплати, які однак були залишені без задоволення, з огляду на не підписання між ДК "Газ України" та ТОВ "Машзавод" акту прийому-передачі природного газу від 30.09.2011 р. в об'ємі 93, 830 тис.куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 05.1/1760 від 19.06.2014 р., якою вимагав протягом 5-ти днів сплатити борг в сумі 546837,11 грн. При цьому, він звертав увагу на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. у справі № 42/388 було встановлено факт поставки природного газу з боку ДК "Газ України" на користь ТОВ "Машзавод" в січні-вересні 2011 року.

У відповідь 09.07.2014 р. відповідач листом за № 6-304/1.4-14 від 07.07.2014 р. повідомив позивача про те, що з боку ДК "Газ України" залишається не підписаним акт приймання-передачі природного газу обсягом 93,830 куб.м. за вересень 2011 року відповідно до Договору поставки № 191/1-06/10-1959, укладеного з ТОВ "Машзавод", а також, що відсутній підписаний з боку постачальника реєстр реалізації природного газу з ресурсів позивача за вересень 2011 року. Враховуючи те, що використані ТОВ "Машзавод" через газорозподільчі мережі позивача у вересні 2011 року 93, 830 куб.м. природного газу є неоформленими, відповідач відмовив у підписанні відповідного Акту. При цьому, він вказав на те, що рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. у справі № 42/388, яким було вирішено стягнути з ТОВ "Машзавод" на користь ДК "Газ України" суми переплати за газ, - не вирішує питання документального оформлення 93,830 куб.м. природного газу, використаного ТОВ "Машзавод" у вересні 2011 року.

Листом за № 12.1/2212 від 22.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати акти приймання-передачі послуг за вересень 2011 року та реєстри природного газу у неоспорюваних відповідачем обсягах та без включення обсягів газу, спожитих ТОВ "Машгаз", скріпити їх печаткою та повернути позивачу; підписати із зауваженнями акти приймання-передачі послуг за вересень 2011 року та реєстри природного газу, які включають виключно обсяги газу, спожитих ТОВ "Машзавод", скріпити їх печаткою та повернути позивачу; сплатити вартість наданих послуг з транспортування газу за вересень 2011 року у неоспорюваній відповідачем сумі 516424, 93 грн.

Оскільки відповідні вимоги та пропозиції позивача були залишені відповідачем без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. у справі №42/388 було вирішено стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" 357381,50 грн. боргу, 7147,63 грн. витрат по оплаті судового збору.

16.12.2010 р. між сторонами у справі № 42/388 було укладено договір поставки природного газу № 191/1-06/10-1959, згідно з яким відповідач зобов'язався постачати позивачу протягом 2011 року імпортований природний газ в обсязі до 1500000 куб.м. за ціною 1000 куб.м. 2957,93 грн. з урахуванням вартості транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами, а останній - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. Поясненнями позивача, наявними у справі платіжними дорученнями за січень-вересень 2011 р. стверджується факт здійснення позивачем на користь відповідача попередньої оплати за поставку природного газу за договором у розмірі 5309972,93 грн. Актами приймання-передачі природного газу за січень-вересень 2011 р. підтверджується, що у січні-вересні 2011 року відповідач на виконання умов спірного договору передав позивачу природний газ вартістю 4952591,43 грн. Оскільки доказів передачі природного газу за договором на суму попередньої оплати в установлений строк або повернення відповідачем одержаних коштів не було надано, враховуючи, що позивач заявив про повернення йому сум попередньої оплати, з відповідача на його користь позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано та вірно вирішив стягнути 357381,50 грн. боргу (5309972,93-4 952 591,43).

На переконання позивача, вказаним рішенням підтверджено обставини поставки ДК "Газ України" в період вересня 2011 року природного газу на користь ТОВ "Машзавод" в кількості 93,830 тис.куб.м., які є спірними та обставин чого не визнає відповідач.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.1. Договору оплата послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці, здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом зарахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який виконавець надає замовнику для підписання до 12-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з матеріалами справи відповідач не підписав складений позивачем Акт приймання-, передачі послуг за вересень 2011 року щодо поставок газу в обсязі 1687,144 тис.куб.м. на суму 516424, 93 грн.

Такі дії відповідач пояснює не підписанням між ДК "Газ України" та ТОВ "Машзавод" акту прийому-передачі природного газу від 30.09.2011 р. в об'ємі 93,830 тис.куб.м.

Оцінюючи мотивованість відмови відповідача від прийняття наданих у вересні 2011 року позивачем послуг та їх оплати, слід звернути увагу на наступне.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. у справі № 42/388 було вирішено стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" 357 381, 50 грн. боргу.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення 357381,50 грн. переплати, ТОВ "Машзавод" у позовній заяві, розраховуючи розмір коштів, на суму яких не було поставлено передплачений об'єм газу, підтвердило, зокрема, фактичне споживання у вересні 2011 року газу в обсязі 93, 830 тис.куб.м.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи № 42/388 ТОВ "Машзавод" було зокрема надано підписаний між ним та ПАТ "Чернівцігаз" Акт №300611 визначення фактично спожитого природного газу від 30.09.2011 р.

Приймаючи рішення у справі № 42/388, господарський суд міста Києва, дійшов висновку, що актами приймання-передачі природного газу за січень-вересень 2011 р. підтверджується, що у січні-вересні 2011 року відповідач на виконання умов спірного договору передав позивачу природний газ вартістю 4952591,43 грн.

Тобто, судом на підставі представлених сторонами доказів було встановлено факт поставки від ДК "Газ України" на користь ТОВ "Машзавод" у вересні 2011 року газу в обсязі 93, 830 тис.куб.м.

Вказане рішення суду не було оскаржене ДК "Газ України" в апеляційному порядку та набрало законної сили.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Так, згідно з практикою Європейського Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівними факти, встановлені господарським судом міста Києва при розгляді справи № 42/388.

Виходячи з зазначеного, ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач безпідставно ухиляється від оплати послуг позивача, посилаючись на не підписання третьою особи-1 акту приймання-передачі природного газу обсягом 93,830 тис. куб. м. за вересень 2011 року відповідно до Договору поставки природного газу від 16.12.2010 р. № 191/1-06/10-1959, укладеного між третіми особами.

Так, обов'язок з оплати послуг позивача не повинен ставитись в залежність від дій суб'єктів, які не є учасниками укладеного між сторонами цього спору Договору, коли достеменно встановлено факт надання відповідних послуг.

В даному випадку за встановлених обставин відмова відповідача від оплати наданих позивачем послуг суперечить принципу добросовісності господарських зобов'язань та може бути розцінена як зловживання правами з метою ухилення від виконання взятих на себе обов'язків за Договором.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи все вищезазначене, відповідна сума боргу, яка існує на момент розгляду даного спору судом першої інстанції, та наявність якого відповідачем не спростовано, має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що о відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2015 року у справі №910/20864/14 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Справу № 910/20864/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 15.04.2015 року.