Рішення № 43666584, 16.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 922/1914/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго", м. Ровеньки про стягнення коштів в розмірі 7 915 155,54 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Бережка С.І., довіреність №14-96 від 18.04.2014р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 6125087,74 грн., суму, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 1 034 261,39 грн., суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 256175,44 грн. та пеню у розмірі 499 630,97 грн.

- відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2015 р. об 11:30 год.

В судовому засіданні 16.04.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 16.04.2015р. відповідач не з'явився. Правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Інформація про час і місце розгляду справи №922/1914/15 була розміщена на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (http://hr.arbitr.gov.ua/sud5023), доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта. Також, Господарським судом Харківської області був складений акт від 30.03.2015р. про неможливість направлення за належністю поштову кореспонденцію у зв'язку з призупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді Харківської області.

Присутній в судовому засіданні 16.04.2015р. представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

31 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/3718-ТЕ-20 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла / вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками продавця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, протягом січня - квітня та жовтня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 6821180,74 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 19-25).

Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 Договору згідно п. 6.1 якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як стверджує позивач у позовній заяві, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати природного газу, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на 23.10.2014 р. склала 6 125 087,74 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. При цьому, позивачем нараховані втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 1 034 261,39 грн., пеня у розмірі 499 630,97 грн. та три відсотки річних у розмірі 256 175,44 грн. (розрахунок а.с. 9-12).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого газу по договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013р. № 13/3718-ТЕ-20.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати отриманого природного газу в повному обсязі до суду не надав, суд дійшов висновку, що позов в частині заявлених до стягнення 6 125 087,74 грн. основного боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати за переданий відповідачу газ за період січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року пеню в сумі 499 630,97 грн., 3% річних в сумі 256 174,44 грн. та 1 034 261,39 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. зазначеного договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Визначивши, кінцевий строк розрахунків за місячні обсяги поставленого природного газу сторони обумовили (п.3.4. Договору), що підставою для остаточних розрахунків є акт, який не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець складає за участі газотранспортного підприємства та передає продавцю, який не пізніше 8 числа місяця зобов'язаний повернути його покупцеві, або надати мотивовану відмову від підписання акта.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі природного газу за січень, лютий, березень та квітень 2013 року були підписані сторонами лише 30 вересня 2013 року, що свідчить про безпідставність нарахування штрафних санкцій за цей період у вигляді пені, а також 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 512 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч. З ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, період прострочення Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" у зобов'язанні оплатити природний газ січня - квітня 2013 року слід розраховувати з 01.10.2013 року, а саме з наступного дня після підписання актів приймання-передачі природного газу, як правової підстави для остаточних розрахунків між сторонами.

Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (Частина 1 пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Враховуючи вищенаведене, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату газу, поставленого у січні, лютому, березні та квітні 2013 року починаючи з 01.10.2013 року.

Щодо стягнення пені за зобов'язаннями січня 2013 року в сумі 110 797,26 грн. та лютого 2013 року в сумі 90 425,15 грн., суд відмовляє позивачу в задоволенні з огляду на викладені вище обставини.

За розрахунком суду, розмір пені за зобов'язаннями березня та квітня 2013 року, що підлягає стягненню становить 5 545,53 грн. та 5 142,43 грн. відповідно.

Дослідивши надані позивачем розрахунки пені, нарахованої у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати газу поставленого за період жотвня-грудня 2013 року, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки здійснені відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату газу поставленого за період січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року задовольнити частково в розмірі 202 626,10 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 256 175,44 грн., суд зазначає наступне.

Дослідивши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних за зобов'язаннями січня 2013 року, судом встановлено, що в розрахунку допущено арифметичну помилку.

Як зазначено в пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно правової позиції постанов Вищого господарського суду України від 16.09.2014 року у справі №904/2096/14, від 02.07.2014 року у справі №910/21901/13 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором відповідно до ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, здійснивши перевірку наданого до позовної заяви розрахунку суми 3% річних за зобов'язаннями січня 2013 року, судом встановлено, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення та помилково зараховано дні здійснення часткової оплати до дня прострочення суми боргу без врахування часткової оплати, у зв'язку з чим, з урахуванням дати виникнення та фактичної оплати відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних за вказаний період в розмірі 34 747,28 грн.

Здійснивши розрахунок 3% річних за зобов'язаннями лютого-квітня 2013 року, починаючи з 01.10.2013 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних за зобов'язаннями лютого 2013 року в розмірі 39 990,46 грн., за зобов'язаннями березня 2013 року в розмірі 38 195,25 грн. та за зобов'язаннями квітня 2013 року в розмірі 10 464,66 грн.

Дослідивши надані позивачем розрахунки 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати газу поставленого за період жотвня-грудня 2013 року, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки здійснені відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату газу поставленого за період січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року задовольнити частково в розмірі 185 802,31 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 034 261,39 грн., суд зазначає наступне.

В частині розрахунку інфляційних за зобов'язаннями січня 2013 року позивачем індексована сума боргу, яка складається з суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції.

За змістом ст. 625 ЦК України, листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 р. №62-97р, постанов Вищого господарського суду України від 21.10.2008 р. у справі №8/797/07, від 01.06.2010 р. у справі №6/457/08-26/221/09 не допускається нарахування індексу інфляції на суму боргу, на яку кредитором вже було нараховано індекс інфляції.

Таким чином, розраховуючи інфляційні за зобов'язаннями січня 2013 року за період жовтень 2013р. - вересень 2014р. відповідач має індексувати тільки суму основного боргу в розмірі 1 526 6541,57 грн. (з урахуванням її зменшення після часткової сплати в розмірі 133 557,00 грн., 282 643,00 грн., 140 291,00 грн., 139 602,00 грн.) без додавання інфляційних, нарахованих за попередні періоди.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2013 року починаючи з 01.10.2013 року з урахуванням часткової оплати, суд зазначає, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат складає 160 794,55 грн.

Здійснивши розрахунокінфляційних втрат за зобов'язаннями лютого-квітня 2013 року, починаючи з 01.10.2013 року, суд зазначає, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого 2013 року складає 219 449,35 грн., за зобов'язаннями березня 2013 року - 209 598,08 грн. та за зобов'язаннями квітня 2013 року - 57 425,28 грн.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи розрахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями жовтня-грудня 2013 року, суд встановив, що в розрахунках допущено арифметична помилка, а саме: відповідно до п. 7 "Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін", затверджених наказом Державної статистики України від 01.07.2013 року №190, у публікаціях та офіційних повідомленнях дані щодо індексів споживчих цін наводяться з одним десятковим знаком після коми.

Таким же чином, з одним десятковим знаком після коми, застосовуються дані щодо індексів споживчих цін в «Рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» згідно листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 р. (застосовуються в силу приписів п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р.).

В розрахунку інфляційних втрат за зобов'язаннями жовтня 2013 року позивач застосовує індекс інфляції в цілому за період листопада 2013 р. - жовтня 2014 р. без дотримання вказаного правила - 116,998164868%, замість 117,0%.

В розрахунку інфляційних за зобов'язаннями листопада 2013 року позивач також невірно застосовує індекс інфляції в цілому за період грудня 2013 р. - вересня 2014 р. - 116,7646355972%, замість 116,8%.

В розрахунку інфляційних зобов'язаннями грудня 2013 року, позивач також помилково застосовує індекс інфляції в цілому за січня - вересня 2014 р. - 116,183717012%, замість 116,2%.

За розрахунком суду станом на 23.10.2014 р. сума інфляційних за спірний період складає 1 062 554,88 грн. Відтак, вимога про стягнення 1 034 261,39 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 20, 174, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Ровенькитеплокомуненерго» (94700, Луганська область, місто Ровеньки, квартал Шахтарський, код ЄДРПОУ: 35100378) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ: 20077720) суму основного боргу у розмірі 6 125 087 (шiсть мiльйонiв сто двадцять п'ять тисяч вiсiмдесят сім) грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 034 261 (один мiльйон тридцять чотири тисячi двiстi шiстдесят одна) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 185802 (сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 31 коп., пеню в розмірі 202 626 (двiстi двi тисячi шiстсот двадцять шість) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сiмдесят три тисячi вісімдесят) грн. 00 коп.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 70 973,13 грн. та пені в розмірі 297 004,87 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/1914/15