Рішення № 43666262, 14.04.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 915/252/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1

Відповідач: Фермерське господарство "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича

Юридична адреса: 56101, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93

Фактична адреса: 56101, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, 6-А

Про: стягнення заборгованості в сумі 751956,31 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Сивоконенко Ю.С., за довіреністю;

Від відповідача: Цюпа В.П., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 23.02.2015 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути з відповідача 7 200,00 грн. - пені, 600 000,00 грн. - штрафу, 79 956,31 грн. - 24% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 1.2, 1.3, 3.1, 3.1.1, 4.1.1, 4.2, 5.4 договору поставки зерна майбутнього врожаю від 02.06.2014 року № 5-Y; умов договору комплексного страхування посівів майбутнього врожаю від 02.06.2014 року № 3298704; договору застави майбутнього врожаю від 02.06.2014 року; рахунку № 704/05 - 2014 від 02.06.2014 року; рахунку-фактури № 10 від 02.06.2014 року; платіжного доручення № 268 від 18.06.2014 року, № 266 від 18.06.2014 року; листа-вимоги від 19.09.2014 року № 130-2-12/3324; норм ст.ст. 693, 610, 611, 548, 546, 549, 536, 629, 625, 16 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 199, 230, 231 Господарського Кодексу України та мотивовані наступним: відповідач виконав взяті на себе зобов'язання частково, а саме в строки обумовлені договором - по 01.09.2014 рік, в об'ємі 647,859 кг. з простроченням строку поставки 4 дні в об'ємі 123,820 кг. На виконання листа-вимоги відповідач повернув за договором поставки решту перерахованих йому позивачем коштів, а саме - 356221,35 грн. (24.09.2014р.) та 50000,00 грн. (25.09.2014р.), проте відповідач не сплатив штрафні санкції по договору, визначені листом-вимогою.

Відповідач у відзиві зазначає, що на момент подачі позовної заяви він не має заборгованості перед позивачем, оскільки частково поставив товар, а частину невикористаних коштів повернув позивачу.

Також, відповідач звертає увагу суду на таке: позивачем неправомірно здійснено розрахунок 24% річних, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає; неправомірно здійснено нарахування та стягнення позивачем штрафної санкції, оскільки вона не відповідає приписам діючого законодавства в частині встановлення розміру та способу нарахування.

Крім того, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір санкцій з 600000,00 грн. до 6000,00 грн. посилаючись на те, що дії ФГ «Маяк» не спричинили збитків позивачу.

14.04.2015 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

02 червня 2014 року за №5-Y між сторонами був укладений договір «поставки зерна майбутнього врожаю» згідно з предметом якого відповідач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах цього договору у визначений сторонами строк поставити покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження: найменування товару - зерно ячменю 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 2000,00, а позивач, як покупець, зобов'язався прийняти товар та сплатити його (п.1.1 договору).

Строк поставки сторони обумовили по 01.09.2014 року включно (п.1.2 договору).

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором (п. 1.2.1 договору).

Умовами розділу 3 договору сторони передбачили попередню оплату за товар. Так, сума попередньої оплати за товар становить 2 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ (п. 3.1.1 договору).

Умовами розділу 4 - порядок розрахунків, згідно з яким покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти, передбачені п. 3.1.1. договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у п. 4.1.1. цього договору.

Остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. 3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар, здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.п. 2.3., 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ, що визначена на підставі п. 3.2. договору (п. 4.2. договору).

Водночас, сторони в п. 5.4 договору дійшли згоди про таке: у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодо набувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1. договору (попередня оплата), та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначенні попереднім реченням, є лист-вимога покупця. З метою можливості оперативного застосування прав, що визначені цим пунктом, покупець має право у будь-який час здійснювати огляд полів, на яких вирощується товар та приміщень/земельних ділянок, у/на яких знаходиться товар, а також отримувати/збирати/зберігати/обробляти/використовувати/поширювати (у будь-який спосіб) будь-яку інформацію, що стосується діяльності/бездіяльності постачальника та/або будь-яких посадових осіб постачальника.

Крім того, в пункті 6.3 договору зазначено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання щодо поставки, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.

Строк дії договору сторони визначили з дати набуття чинності у відповідності до п. 8.2. договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором (п. 8.6. договору).

Водночас, 02.06.2014 року сторони, на виконання умов п. 2.2 договору поставки, уклали між собою договір застави майбутнього врожаю та договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур.

Предметом даного позову виступила майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по поставці товару в обумовлені строки.

Отже, спірні відносини які виникли між сторонами регулюються положеннями договору, законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 268 від 18.06.2014 року про перерахування відповідачу 1 928 961,13 грн. за ячмінь та № 266 від 18.06.2014 року про перерахування 71 038,87 грн. страхового платежу, копії яких надано до матеріалів справи. Відповідач же в свою чергу поставив, а позивач прийняв товар зерно на загальну суму 1 593 778,65 грн. про що зазначено в наступних накладних:

1. Видаткова накладна № ФГ-000007 від 27.08.2014 року 647,895 тон на суму 1 328 184,75 грн., якій передував Акт № 1 від 21.08.2014 року на зберігання;

2. Видаткова накладна № ФГ-000008 від 04.09.2014 року 123,820 тон на суму 265 593,90 грн., якій передував оформлений між сторонами Акт № 2 від 04.09.2014 року на зберігання.

З наведеного вбачається, що покупець виконав зобов'язання, що були покладені на нього договором в повному обсязі, проте постачальник виконав взяті на себе зобов'язання частково, а саме:

- здійснив поставку товару в кількості зазначеної в специфікації № 1 - 647,895 тон в строки обумовлені договором;

- після 01.09.2014 року здійснив поставку товару у кількості 123,820 тон (специфікація №2) з простроченням строку поставки на 3 дні.

Умовами п.1.2 договору його учасники погодили, що поставка має бути здійснена у строк по 01.09.2014р. включно. Отже перебіг строку прострочення виконання зобов'язання, відповідно до приписів ст. 253 Цивільного кодексу України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто - з 02.09.2014р.

У зв'язку з частковим невиконанням відповідачем умов договору поставки, позивач направив відповідачу лист-вимогу від 19.09.2014р. №130-3-12/3324, в якому відмовився від виконання своїх зобов'язань за договором та вимагав від постачальника повернути (перерахувати на поточний рахунок покупця) всі кошти, що були перераховані відповідно до п.п.3.1, 3.1.1, 4.1, 4.1.1 договору з урахуванням суми поставленого товару, а саме 406221,35 грн. У цьому ж листі-вимозі позивач нарахував та вимагав оплати відповідачем 24% річних, пені та штрафу за неналежне виконання останнім умов договору, розраховуючи вказані штрафні санкції та проценти із суми залишку боргу - 406221,35 грн. Загальна сума, визначена позивачем у своїй вимозі складала 574543,74 грн.

На виконання вказаного листа-вимоги №130-3-12/3324 від 19.09.2014 року, відповідач повернув позивачу решту попередньої оплати у загальній сумі 406221,35 грн., а саме: 24.09.2014 року - 356 221,35 грн. та 25.09.2014 року - 50 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками руху коштів з розрахункового рахунку позивача, наданими представником позивача супровідним листом б/н від 14.04.2015р. (вх. №6399/15).

Водночас, позивач зазначає, що відповідач не сплатив штрафні санкції за договором визначені листом-вимогою.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, мотивуючи це по-перше, тим, що у відповідача фактично відсутній основний борг за договором поставки, оскільки невикористану суму коштів отриманого авансу в сумі 406221,35 грн. він повернув позивачу 24-25 вересня 2014 року, що не заперечується останнім; по-друге, нарахування позивачем 24% річних за користування чужими грошовими коштами є неправомірним, оскільки позивачем не заявляється вимога стягнення з відповідача коштів з основного боргу, якими він користувався, а тому, відповідно не можуть нараховуватись проценти за користування цими коштами; по-третє, нарахування позивачем штрафної санкції (неустойки) в сумі 72000,0 грн. не відповідає приписам чинного законодавства в частині встановлення розміру та способу нарахування. Також у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем, з 600 000,0 грн. до 6000,0 грн., оскільки діями відповідача не було завдано позивачу збитків (невикористані кошти були повернені відповідачем).

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з вищенаведеного, пунктом 6.3 договору сторони дійшли згоди, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання щодо поставки, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зі змінами та доповненнями, визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Відтак, до розрахунку пені та штрафу за неналежне виконання умов договору поставки слід застосовувати положення статті 231 Господарського кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.01.2015р. у справі №910/23600/13.

Відповідно до приписів частини 2 статті 231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, вказана норма надає сторонам змогу у договорі змінювати лише розмір штрафних санкцій, а не порядок їх нарахування та терміни прострочення.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Позивач у позовній заяві нарахував пеню на всю суму попередньої оплати - 2 000 000,0 грн. за період прострочення - з 02.09.2014р. по 19.09.2014р. у розмірі 0,2%. Загальна сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідача складає 72000,0 грн.

При цьому, позивачем не взято до уваги норми ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, який передбачає нарахування пені лише від вартості товарів (робіт, послуг), з який допущено прострочення виконання.

Розмір пені перевірений судом та складає 15686,3 грн. виходячи з такого розрахунку:

Станом на 02.09.2014р. (дата початку прострочення виконання зобов'язання) фактична вартість непоставленого товару складала 671 815,25 грн.

04.09.2014р. відповідачем було здійснено часткову поставку товару на суму 265593,9 грн.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Отже, пеня на невиконання зобов'язання із поставки товару на суму 671815,22 грн. розрахована судом наступним чином: 671815,25 грн. * 0,2% * 2 дні = 2687,26 грн.

Починаючи із 04.09.2014р. вартість непоставленого у строки, визначені договором товару складала 406221,35 грн.

Позивач листом-вимогою від 19.09.2014р. фактично відмовився від виконання зобов'язання з поставки товару, отже, пеня, передбачена пунктом 6.3 договору, має бути нарахована лише до 19.09.2014р.

За таких обставин, пеня за невиконання зобов'язання із поставки товару на суму 406221,35 грн. розрахована судом за період з 04.09.2014р. по 19.09.2014р. (16 календарних днів) наступним чином: 406221,35 грн. * 0,2% * 16 днів = 12999,04 грн.

Таким чином, загальна сума пені, як зазначалось вище, становить 15686,3 грн., яка і підлягає стягненню.

Стосовно нарахування позивачем штрафу за порушення виконання зобов'язання з поставки товару понад 15 днів у загальній сумі 600 000,0 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити, що до даних правовідносин застосовуються положення статті 231 Господарського кодексу України, яка надає сторонам господарського зобов'язання можливість при укладанні договору змінювати розмір штрафних санкції, а не терміни прострочення.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 30% від вартості попередньої оплати (2 000 000,0 грн.), що становить 600 000,0 грн.

При цьому позивач не врахував приписи ч.2 ст.231 Господарського суду України, яка передбачає можливість нарахування штрафу від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення понад 30 днів.

Однак, відповідачем не було допущено прострочення виконання зобов'язання із поставки товару понад 30 днів, оскільки позивач листом-вимогою від 19.09.2014р. відмовився від виконання вказаного зобов'язання. Отже, як було встановлено та зазначено судом вище, відповідач припустився порушення терміну виконання зобов'язання з поставки товару на суму 671815,25 грн. лише 2 дні, а з поставки товару на суму 406221,35 грн. - 16 днів.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 600 000,0 грн. є безпідставними, нарахованими з порушенням норм чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Що стосується 24% річних, нарахованих позивачем на суму боргу 1 228 285,0 грн. за період прострочення з 19.06.2014р. по 25.09.2014р. у загальній сумі 79956,31 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до приписів п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зі змінами та доповненнями, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.2 вказаної постанови передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

При цьому, пункт 5.4 вищезазначеної постанови звертає увагу господарських судів, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що обов'язок відповідача повернути суму попередньої оплати виник на підставі листа-вимоги позивача та приписів ст. 612 Цивільного кодексу України та умов п.5.4 договору. У позивача виникло право вимагати сплати процентів за користування чужими коштами у випадку неповернення відповідачем сум попередньої оплати в розмірі 406221,35 грн. та стягнення вказаної суми за рішенням суду. Оскільки відповідач повністю повернув позивачу залишок попередньої оплати за договором поставки, суд вважає, що у останнього не виникло обов'язку сплатити додатково проценти річних у розмірі, встановленому п.5.4 договору.

Отже, в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до приписів ст.49 ГПК України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93, код ЄДРПОУ 23040999) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) - 15686,3 грн. пені та 312,82 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 17 квітня 2015 року.

Суддя О.Г.Смородінова