Рішення № 43666039, 14.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 911/983/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», АРК, м. Сімферополь

про стягнення 442301,68 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Єгоров В.С. (довіреність №14-137 від 13 травня 2014 року);

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» (далі - відповідач) про стягнення 442301,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу за №13/3156-ТЕ-40 від 28 грудня 2012 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий газ, в результаті чого до суду передано вимогу щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 329854,72 грн. Додатково, за прострочення виконання умов договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 34193,61 грн., інфляційні втрати в розмірі 64115,83 грн. та 3% річних в розмірі 14137,53 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 березня 2015 року та призначено справу до розгляду на 25 березня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 25 березня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14 квітня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

Згідно з листом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 4 квітня 2014 року приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті ДП «Укрпошта», www.ukrposhta.com, станом на 26 березня 2015 року відправка кореспонденції не відновлена, тому, ухвали про порушення провадження у справі від 12 березня 2015 року та відкладення розгляду справі від 25 березня 2015 року направити відповідачу не виявляється можливим.

Однак, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи у господарському суді Київської області шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/163486/.

Проте, представник відповідача у судові засідання не з'явився. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

14 квітня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (за договором - продавець) та відповідачем - Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт» (за договором - покупець) 28 грудня 2012 року укладено договір купівлі-продажу природного газу за №13/3156-ТЕ-40.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на територію України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 540,0 тис. куб.м.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу від 31 січня 2013 року, від 28 лютого 2013 року, від 31 березня 2013 року, від 30 квітня 2013 року, від 30 листопада 2013 року та від 31 грудня 2013 року, на загальну суму 602662,72 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, а саме, не повністю сплатив грошові кошти за договором, в результаті чого, за ним утворилась заборгованість у розмірі 329854,72 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не погасив існуючу перед позивачем заборгованість. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 329854,72 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 34193,61 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній включив у розрахунок дату оплати у період прострочених днів.

Як передбачено п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Отже, судом здійснено власний перерахунок пені, за яким, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 34130,31 грн.

Таким чином, пеня, що підлягає стягненню з відповідача становить 34130,31 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 14137,53 грн.

Однак, при здійсненні розрахунку 3% річних, позивачем також включено день оплати, що суперечить п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року.

Як вже зазначалось, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14137,53 грн.

Однак, згідно розрахунку, зробленого судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 14108,01 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 64115,83 грн.

Зазначений розмір інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» (95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, код 30270840) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 329854 (триста двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. заборгованості, 34130 (тридцять чотири тисячі сто тридцять) грн. 31 коп. пені, 14108 (чотирнадцять тисяч сто вісім) грн. 01 коп. 3% річних, 64115 (шістдесят чотири тисячі сто п'ятнадцять) грн. 83 коп. інфляційних втрат та 36355 (тридцять шість тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 32 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 17 квітня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць