Рішення № 43665895, 14.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/6736/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

про стягнення 1540 грн.

Суддя: Демидов В.О.

За участю представників сторін:

від позивача Кобець Р.Ю. (довіреність №ГН-14-Ю від 02.01.2015);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

19.03.2014 позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною завою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» страхового відшкодування в розмірі 1540 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №390060-02-10-01 від 11.04.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 1540 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням № 0103033329630 про вручення поштового відправлення.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини справи.

11.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та Ярмошиком Геннадієм Борисовичем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 390060-02-10-01 (далі за текстом - договір), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного засобу, а саме автомобіля ВАЗ 2171, державний номер ВК 1017 ВА.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник - Ярмошик Г.Б.

18.04.2013 о 16 год. 10 хв. в м. Сарни Рівненської області по вул. Белгородській водій Кратов А.В., керуючи автомобілем ГАЗ24, державний номер 39933РВ, під час його руху не слідкував за технічним станом транспортного засобу, в результаті чого під час гальмування відмовили гальма, що призвело до наїзду на транспортний засіб ВАЗ 2171, державний номер ВК1017ВА, що стояв, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В результаті ДТП автомобіль ВАЗ 2171, державний номер ВК1017ВА, було пошкоджено, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 1824 від 08.05.2013, виданою Відділенням ДАІ Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області.

Згідно з постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 07.05.2013 у справі №572/1826/13-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок вчинення порушення водієм Кратовим А.В., за яке передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи міститься заява про виплату страхового відшкодування від 22.04.2013, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 18.04.2013.

Відповідно рахунку № 276 від 22.04.2013, виставленого ПП Терновець І.С., відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу ВАЗ217130, державний номер ВК1017ВА, склав 2182 грн.; згідно акту фактично виконаних робіт, підписаного ПП Терновець І.С. та Ярмошиком В.М. загальна сума ремонту транспортного засобу без ПДВ склала 2040 грн.

Відповідно до страхового акту № 3028-02 від 05.07.2013 та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу ВАЗ217130, державний номер ВК1017ВА в розмірі 2040 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту № 3028-02 від 05.07.2013, була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 2040 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7971 від 09.07.2013 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Матеріали справи містять регресну вимогу позивача № 2865 від 24.06.2014, направлену на адресу відповідача про сплату регресного зобов'язання в сумі 2040 грн., отриману представником відповідача 27.06.2014, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення, яка знаходиться в матеріалах справи

Проте на вказану заяву відповідач відповіді не надав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ВАЗ217130, державний номер ВК1017ВА становить 2040 грн., яка повністю була виплачена позивачем потерпілій особі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Ярмошина Г.Б. на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 22.04.2013.

Вина особи Кратова А.В., яка керувала автомобілем ГАЗ24, державний номер 39933РВ, встановлена постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 07.05.2013 у справі №572/1826/13-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/8764587, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ГАЗ24, державний номер 39933РВ.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АВ/8764587 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 500 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 1540 грн., а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1540 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 25, код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код 31650052) суму страхового відшкодування в розмірі 1540 грн. та судовий збір в сумі 1 827 грн. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 20.04.2015.

Суддя В.О. Демидов