Рішення № 43665801, 08.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа №910/1345/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз»

до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Єремов М.С.

від відповідача: Дяденко Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про зобов'язання відповідача переказати кошти у розмірі 2 000 000, 00 грн. з поточного рахунку позивача № 26003019543558 на рахунок Публічного акціонерного товариства «Всекраїнський банк розвитку» № 37394180634124, зазначивши у призначенні платежу: погашення кредиту згідно кредитного договору № MKLVU.68613.02 від 30.04.2014 р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського рахунку № TF68613.001 від 14.11.2012 р. щодо виконання платіжних доручень позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/1345/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №132 від 27.11.214 р. прийнятого на підставі постанови правління Національного банку України № 743 від 27.11.2014 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних» в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» введено тимчасову адміністрацію від 28.11.2014 р.

Позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що 21.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» надіслало Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» заяву № 032 від 21.02.2015 р. про припинення зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором у розмірі 666 666, 67 грн. шляхом зарахування зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» щодо переказу грошових коштів у розмірі 666 666, 67 грн.. які надійшли на рахунок позивача 05.12.2014 р.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.04.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав додаткові пояснення по справі, у яких зазначає, що станом на 02.04.2015 р. строк здійснення тимчасової адміністрації закінчився 27.03.2015 р., рішень про його продовження Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не приймала, банківська ліцензія Національним банком України не відкликалась.

Крім того, позивач зазначає, що 02.04.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» вчинено односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог № 081 від 02.04.2015 р. на суму 1 333 333, 34 грн., у зв'язку з чим провадження у даній справі в цій частині підлягає припиненню внаслідок відсутності предмета спору.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» укладено договір банківського рахунку № TF68613.001, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для приймання та зарахування на рахунок позивача грошових коштів, виконання його розпоряджень про перерахування і видачу сум з рахунку та проведення операцій за рахунком відповідально до договору та вимог до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.4. договору відповідач виконує доручення позивача у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу, або наступного дня - у разі надходження документа після закінчення операційного часу.

Відповідно до п. 6.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання, діє до 14.11.2013 р. та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік - у разі відсутності заперечень сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії.

30.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» укладено кредитний договір № MKLVU.68613.012, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у розмірі 2 000 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів на термін до 29.04.2015 р. з процентною ставкою 20, 5 %.

15.01.2015 р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» з листом № 007 від 165.01.2015 р. про переказ грошових коштів у розмірі 2 035 305, 58 грн. з поточного рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» № 26003019543558 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» на його рахунок № 37394180634124 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» в рахунок погашення кредитної лінії та відсотків за договором № MKLVU.68613.02 від 30.04.2014 р.

Також 15.01.2015 р. позивачем надано Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» платіжне доручення № 3 від 15.01.2015 р. про перерахування грошових коштів у сумі 2 000 000, 00 грн. з рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» № 26003019543558 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» на його рахунок № 37394180634124 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» в рахунок погашення кредитної лінії та відсотків за договором № MKLVU.68613.02 від 30.04.2014 р. та платіжне доручення № 4 від 15.01.2015 р. про перерахування грошових коштів у сумі 35 305, 58 грн. з рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» № 26003019543558 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» на його рахунок № 37394180634124 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» у якості погашення відсотків за договором № MKLVU.68613.02 від 30.04.2014 р., які повернуті Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без виконання на підставі ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» не здійснено списання коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз», що є порушенням умов договору № TF68613.001 від 14.11.2012 р. та вимог чинного законодавства України.

При цьому позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» не є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідально до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу та загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст. 24.3. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Пунктами 8.2., 8.3. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Пунктом 1.17. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 встановлено, що за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція / чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

У відповідності до п. 1.13 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час". Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Як встановлено судом, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 132 від 27.11.2014 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» з 28.11.2014 р. розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» з ринку шляхом запровадження тимчасово адміністрації строком на три місяці з 28.11.2014 р. до 27.02.2015 р.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 44 від 27.02.2014 р. продовжено здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» до 27.03.2015 р.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 111 від 30.03.2015 р. продовжено з 28.03.2015 р. повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку».

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Суд враховує, що п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Водночас, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить визначення поняття "кредитор банку", однак за визначенням ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором банку, а відповідач боржником, а відтак - вони є предметом регулювання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічні висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 1802.2015 р. № 901/9229/14 та від 15.01.2015 р. № 915/913/14 а також у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 р. № 910/9232/14.

Таким чином, оскільки платіжні доручення № 3 від 15.01.2015 р. та № 4 від 15.01.2015 р. подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» до виконання Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський банк розвитку» в період дії тимчасової адміністрації, виконання вказаних платіжних доручень обмежувалось нормами п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, вищенаведені обставини унеможливлюють виконання банківської операції щодо перерахування грошових коштів позивача у відповідності до умов договору № TF68613.001 від 14.11.2012 р. та вимог чинного законодавства України, що відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України є обмеженням прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Аналогічні висновки містяться також у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2015 р. у справі № 910/15388/14.

Що ж до заяв відповідача № 032 від 21.02.2015 р. про припинення зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором у розмірі 666 666, 67 грн. шляхом зарахування зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» щодо переказу грошових коштів у розмірі 666 666, 67 грн.. які надійшли на рахунок позивача 05.12.2014 р. № 081 від 02.04.2015 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 333 333, 34 грн. суд відзначає, що відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин з моменту введення у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» тимчасової адміністрації застосовуються положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кий є спеціальним нормативним актом, у зв'язку з чим застосування загальних норм ст.ст. 526, 601, 1068 Цивільного кодексу України у даному випадку є необґрунтованим.

Так, ст. 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В той же час, нормами ст. 602 Цивільного кодексу України визначається, що зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, у спірних правовідносинах обмеження прав клієнта (позивача), передбаченого статтею 1074 Цивільного кодексу України, випливає з п. 5 статті 602 Цивільного кодексу України та цілком узгоджується із приписами п.п. 1, 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду, що викладена у постанові від 23.03.2015 р. № 910/15057/14.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляну на вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» зі спірними платіжними дорученнями в період дії тимчасової адміністрації, з огляду на встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, що заявлені у даній справі.

В той ж час, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.04.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.