Постанова № 4366554, 07.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-22350/08                                     Головуючий у І інстанції –   Пилипенко О.Є.

                                                                                                    Суддя-доповідач Данилова М.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 липня 2009 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                      

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від    25 березня 2008 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» до спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа: Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - 

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2007 року закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» (правонаступник закритого акціонерного товариства Енергогенеруючої компанії «Укр-Кан Пауер»)звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ).

Зазначили, що відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000014130/0 від 24 травня 2007 року, яке мотивоване безпідставністю включення до податкового кредиту вартості поставленої товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіском-ЛТД» позивачу продукції.

Посилаючись на порушення СДПІ норм Конституції України, Законів України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97), «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - просили визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0000014130/0 від 24 травня 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року позов задоволено повністю.

У апеляційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняте нове рішення, у позові відмовити.

Зазначали, що позивач не мав підстав для віднесення суми у розмірі 28182,92 грн. до податкового кредиту, оскільки податкова накладна видана не уповноваженим на це, згідно законодавства, суб’єктом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку закритого акціонерного товариства «Енергогенеруючої компанії «ДАРтеплоцентраль» (акціонерне товариство) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків із товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіском-ЛТД».

За результатами перевірки складено акт № 446/41-10/21661022 від 14 травня 2007 року.

На підставі даного акту винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким встановлено порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2., підпункту 7.4.1 пункту 7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та нараховано суму податкового зобов’язання за основним платежем 28182,92 грн. та за штрафними санкціями 14091,46 грн.

Позивач неодноразово звертався зі скаргою до податкових органів, проте останні не знайшли підстав для задоволення таких скарг.

З’ясовано, що у травні 2006 року акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» отримало від ТОВ «Сервіском-ЛТД» товар (труби).

За фактом поставки цього товару ТОВ «Сервіском-ЛТД» виписало на адресу акціонерного товариства податкову накладну № С-00025/2 від 06 травня 2006 року на суму 169097, 53 грн., у тому числі 28182,92 грн. податку на додану вартість.

Оплата за отриманий товар була здійснена на підставі рахунку-фактури шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «Сервіском-ЛТД» відповідних коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 249 від 11 травня 2006 року на суму 140914,61 грн. без ПДВ та № 128 від 11 травня 206 року на суму 28182,92 грн. ПДВ.

Дана сума податку на додану вартість відображена позивачем в реєстрі податкових накладних під № 96 від 06 травня 2005 року, в декларації з податку на додану вартість та включена до суми податкового кредиту за травень 2006 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва зробив висновок, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених сум податків у звітному періоді у зв’язку придбанням товарів (робіт, послуг), а визнання недійсним установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність угод, укладених до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Ґрунтуючись на вказаному, суд задовольнив позовні вимоги.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97  встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом № 168/97.

Пункт 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, передбачає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом пункту 5 цього ж Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що рішенням Солом’янського районного суду від 13 червня 2006 року визнано недійсним свідоцтво ТОВ «Сервіском-ЛТД» про реєстрацію його як платника податку на додану вартість № 36105872 з 26 січня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на момент видання податкової накладної від 06 травня 2006 року № С-00025/2 та проведення розрахунків між позивачем та ТОВ «Сервіском-ЛТД», останнє визнано таким, що не має статусу платника податку на додану вартість.

Наведене свідчить, що податкова накладна, видана товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіском-ЛТД» не відповідає вимогам підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», видана суб’єктом, що не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку,  тому акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» не мало права включати суми за такими податковими накладними до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, асудом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального права. 

Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладено, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову  Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль».

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-22350/08                                     Головуючий у І інстанції –   Пилипенко О.Є.

                                                                                                    Суддя-доповідач Данилова М.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 липня 2009 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                     

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від    25 березня 2008 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» до спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа: Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - 

В зв’язку зі складністю справи, відповідно до вимог статтей 158, 160 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову  Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль».

Повний текст постанови буде виготовлено 10 липня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: