Рішення № 43665507, 16.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/43/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 Справа № 908/1097/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Рачук О.О.

За участю представників сторін: від позивача - Гришин Р.В., довіреність від 11.08.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1097/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА» (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41, к. 315, скорочено ТОВ «ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ»);

про стягнення 33758,37 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

20.02.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВ «ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА» до ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» про стягнення заборгованості у розмірі 33758,37 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.02.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1097/15-г, якій присвоєно номер провадження 22/43/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.03.2015 р.

Ухвалою від 24.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.04.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого на підставі договору № 2160эл від 18.07.2012 р. товару, у зв'язку з чим за ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» утворилась заборгованість у сумі 24126 грн., що є, на думку позивача, також підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА» посилається на ст. ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 32, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ», відповідач у справі, письмового відзиву на позовну заяву не надав, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвали суду від 14.01.2015 р. та від 12.02.2015 р. надіслані за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, - що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2015 р. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 р. між ТОВ «ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА» (Постачальник, позивач у справі) та ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 2160эл (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар (продукції), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначена Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Датою переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця є дата підписання видаткової накладної повноважним представником Покупця. Документом, що підтверджує перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця, є видаткова накладна, підписана повноважним представником Покупця (п. п. 6.4, 6.5 Договору).

Відповідно до пункту 9.3 Договору Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін. Строк дії договору до 31.12.14 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. п. 13.1, 13.2, 13.3 Договору).

На виконання умов Договору сторони уклали Специфікацію № 1 від 18.07.2012 р. на поставку товару на суму 15404,40 грн., якою визначили умови оплати: 100% передоплата за письмовим повідомленням про готовність відвантаження; та Специфікацію № 2 від 27.09.2013 р. на поставку товару на суму 8721,60 грн., якою визначили умови оплати: за фактом поставки протягом 35 календарних днів.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА» на виконання умов Договору поставив відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000579 від 08.08.2012 р. на суму 15404,40 грн. та за видатковою накладною № РН-0000992 від 12.11.2013 р. на суму 8721,60 грн., який було прийнято повноважною особою ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» на підставі довіреностей № 1931 від 08.08.2012 р. та № 2673 від 11.10.2013 р. відповідно без жодних зауважень.

В порушення взятих на себе зобов'язань, оплату за поставлену продукцію відповідач не здійснив, у зв'язку з чим за ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» утворилась заборгованість у розмірі 24126 грн.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» 24126 грн. - основної суми боргу, 1756,37 грн. - суми пені, 1491,60 грн. - суми 3% річних та 6384,40 грн. - суми інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2160эл від 18.07.2012 р. в сумі 24126 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1756,37 грн. - суми пені, 1491,60 грн. - суми 3% річних та 6384,40 грн. - суми інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.6 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення..

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку, що він є вірним, стягненню підлягає пеня у розмірі 1756,37 грн. (24126 грн. х 0,04% х 182 дні).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що він не є вірним, стягненню підлягають 3% річних у сумі 1454,38 грн. по видатковій накладній № РН-0000579 від 08.08.2012 р. за період з 09.08.2012 року по 07.02.2015 р. та по видатковій накладній № РН-0000992 від 12.11.2013 р. за період з 18.12.2013 р. по 07.02.2015 р. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у відповідності до встановлених вимог, суд дійшов висновку, що він не є вірним, інфляційні втрати підлягають задоволенню в сумі 6076 грн. по видатковій накладній № РН-0000579 від 08.08.2012 р. за період з серпня 2012 року по грудень 2014 року р. та по видатковій накладній № РН-0000992 від 12.11.2013 р. за період з січня 2014 р. по грудень 2014 року. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДР 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА» (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41, к. 315, код ЄДР 37443068) 24126 (двадцять чотири тисячі сто двадцять шість) грн. 00 коп. - основної суми боргу, 1756 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн. 37 коп. - суми пені, 1454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 38 коп. - суми 3% річних, 6076 (шість тисяч сімдесят шість) грн. 00 коп. - суми інфляційних втрат та 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 30 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко