Рішення № 43665501, 15.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/39/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 Справа № 908/949/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників сторін: від позивача - Міновська В.В., довіреність № 12-03/15 від 12.03.2015 р.; від відповідача - Шишко Ю.А., довіреність № 39 від 09.12.2014 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/949/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ОСКАР» (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Шадринська, 13, скорочено ТОВ фірма «ОСКАР»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Леніна, 3, скорочено ПАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ»)

про стягнення 41869,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ фірмою «ОСКАР» заявлено позовні вимоги про стягнення з ПАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ» заборгованості у сумі 42504,19 грн. з яких: сума попередньої оплати у розмірі 39137,80 грн.; 3% річних у розмірі 431,05 грн.; сума заборгованості, яка з'явилася за рахунок інфляції, у розмірі 2935,34 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/949/15-г, якій присвоєно номер провадження 22/39/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.03.2015 р.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. було оголошено перерву до 07.04.2015 р.

03.04.2015 р. від ТОВ фірма «ОСКАР» надійшла заява № 27/03-01 від 27.03.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, в прохальній частині якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 41869,94 грн. з яких: сума попередньої оплати у розмірі 39137,80 грн.; 3% річних у розмірі 305,60 грн.; сума заборгованості, яка з'явилася за рахунок інфляції, у розмірі 2426,54 грн.

Судом прийнято заяву ТОВ фірма "ОСКАР" № 27/03-01 від 27.03.2015 р. як таку, що відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та визначено, що з 07.04.2015 р. предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованість у сумі 41869,94 грн. з яких: сума попередньої оплати у розмірі 39137,80 грн.; 3% річних у розмірі 305,60 грн.; сума заборгованості, яка з'явилася за рахунок інфляції, у розмірі 2426,54 грн.

Ухвалою від 07.04.2015 р. строк розгляду справи продовжено до 28.04.2015 р., судове засідання відкладено на 15.04.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору № 9390 від 02.01.2014 р. платіжним дорученням № 170 від 15.05.2014 р. у якості попередньої оплати на підставі рахунку-фактури № 1128 від 13.05.2014 р. було перераховано 125000 грн. без ПДВ за брухт - стружку металеву вид 23. Відповідач отримав суму попередньої оплати та відвантажив позивачу брухт на суму 77950 грн. без ПДВ. Таким чином, відповідач не здійснив у повному обсязі поставку оплаченого позивачем брухту та не поставив брухт на суму 48790,54 грн. без ПДВ. На вимогу позивача № 05/09-14 від 05.09.2014 р. про здійснення поставки брухту на суму 48790,54 грн. відповідач у відповіді № 10-36-1-2 від 29.09.2014 р. повідомив, що за період з 01.01.2014 р. по 18.02.2014 р. поставка брухту здійснювалась без ПДВ з підстав звільнення до 01.01.2015 р. операцій з постачання брухту та відходів чорних металів від оподаткування вказаним податком, однак станом на час поставки за період з 01.01.2014 р. по 17.02.2014 р. вказана умова не діяла, оскільки вступила в дію з 18.02.2014 р., тому на брухт поставлений за період з 01.01.2014 р. по 18.02.2014 р. відповідач здійснив донарахування ПДВ по ставці 20% та утримав вказану суму з суми перерахованої позивачем 15.05.2014 р. передплати у розмірі 125000 грн. Листом № 23/10-06 від 23.10.2014 р. позивач повідомив відповідача про неправомірність дій останнього та просив зарахувати у якості передплати за брухт суму донарахованих податкових зобов'язань з ПДВ. Станом на 04.02.2015 р. відповідачем не було поставлено ані брухту на суму 39137,80 грн., ані повернено або зроблено зарахування вказаної суми у якості передплати за брухт. Зазначене, на думку позивача, є також підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ фірма «ОСКАР» посилається на ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 12, ст. ст. 15, 49, 54, 115 Господарського процесуального кодексу України, п. п. 1, 3, 5 ст. 180, ч. 1, 2 ст. 189, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 11, п. 1 ст. 509, ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 536, ст. 598, ст. 599, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

ПАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ», відповідач у справі, в поясненнях щодо позовної заяви зазначив, що нормативно-правові акти прямо не вимагають вказувати ціну позову в одному певному форматі і цивільне законодавство не містить прямої вимоги зафіксувати в тексті договору суму ПДВ. Вважає, що механізм справляння ПДВ встановлений законом і не може бути предметом договірного регулювання, тому не потребує укладення додаткових угод або внесення змін до договору. Зазначає, що позивач повинен був направити на адресу відповідача вимогу про повернення передоплати. Вказує на те, що на суми повернення передоплати не повинні нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2015 р. позовні вимоги з урахуванням заяви № 27/03-01 від 27.03.2015 р. підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання 15.04.2015 р. проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 р. між ТОВ фірмою «ОСКАР» (Покупець, позивач у справі) та ПАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ» (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки № 9390 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів (далі - брухт), в порядку на умовах, передбачених цим договором.

Відпускання брухту за цим договором здійснюється за цінами, зазначеними у додатках (специфікаціях) до цього договору. Ціни, зазначені у додатках (специфікаціях) до цього договору, дійсні за умови здійснення Покупцем оплати протягом двох банківських днів з дня виставлення рахунку на попередню оплату (п. п. 2.2, 2.3 Договору).

Згідно пункту 4.1 Договору, оплату за переданий за цим договором брухт Покупець здійснює шляхом перерахування узгодженої суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за умови стовідсоткової попередньої оплати на підставі виставленого рахунку на оплату.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 21.11.2014 р. (п. 8.6 Договору).

Відповідно до Специфікації, підписаної сторонами 13.05.2014 року, ціна на брухт та відходи чорних металів у травні 2014 року на суму 150000 грн. була встановлена без урахування податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Постачальником було виставлено Покупцю рахунок-фактуру № 1128 від 13.05.2014 р. для здійснення останнім попередньої оплати за брухт у сумі 125000 грн. без ПДВ.

15.05.2014 р. платіжним дорученням № 170 Покупцем на рахунок Постачальника у якості попередньої оплати було перераховано 125000 грн. без ПДВ за стружку металеву вид 23.

Постачальником 09.07.2014 р. та 10.07.2014 р. було відвантажено Покупцеві брухт - стружку вид 23 - у кількості 31,18 тонн на суму 77950 грн.

Таким чином, відповідач не здійснив у повному обсязі поставку оплаченого позивачем брухту та не поставив брухт на суму 48790,54 грн. без ПДВ.

На вимогу позивача № 05/09-14 від 05.09.2014 р. про здійснення поставки брухту на суму 48790,54 грн. відповідач у відповіді № 10-36-1-2 від 29.09.2014 р. повідомив, що за період з 01.01.2014 р. по 18.02.2014 р. поставка брухту здійснювалась без ПДВ з підстав звільнення до 01.01.2015 р. операцій з постачання брухту та відходів чорних металів від оподаткування вказаним податком, однак станом на час поставки за період з 01.01.2014 р. по 17.02.2014 р. вказана умова не діяла, оскільки вступила в дію з 18.02.2014 р., тому на брухт поставлений за період з 01.01.2014 р. по 18.02.2014 р. відповідач здійснив донарахування ПДВ по ставці 20% та утримав вказану суму з суми перерахованої позивачем 15.05.2014 р. передплати у розмірі 125000 грн.

Листом № 23/10-06 від 23.10.2014 р. позивач повідомив відповідача про неправомірність дій останнього та просив зарахувати у якості передплати за брухт суму донарахованих податкових зобов'язань з ПДВ.

Станом на 04.02.2015 р. відповідачем не було поставлено ані брухту на суму 39137,80 грн., ані повернено або зроблено зарахування вказаної суми у якості передплати за брухт.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ПАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ» заборгованості у сумі 41869,94 грн., з якої: сума попередньої оплати у розмірі 39137,80 грн., 3% річних у розмірі 305,60 грн., сума заборгованості, яка з'явилась за рахунок інфляції, у розмірі 2426,54 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статті 691, 692 Цивільного кодексу України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, сторонами у специфікації від 13.05.2014 р., яка є додатком до Договору поставки № 9390 від 02.01.2014 р., встановлено ціну на брухт без урахування податку на додану вартість. Попередню оплату позивачем здійснено у повному обсязі на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 1128 від 13.05.2014 р., в якому також зазначено суму без ПДВ.

Відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни договору після його виконання заборонена. Доказів того, що укладений сторонами договір або його окремі положення у встановленому законом порядку визнані недійсними відповідачем не надано.

Крім того, дослідивши норми податкового законодавства України, суд зазначає, що саме на відповідача як постачальника за договором поставки, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу, покладається обов'язок по визначенню ставки податку та його суми, а також загальної суми коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку. Відповідач є платником податку на додану вартість за укладеним договором поставки, відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Оскільки попередню оплату поставки брухту здійснено, а брухт не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому позовні вимоги про стягнення з ПАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ» суми попередньої оплати у розмірі 39137,80 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Обов'язок відповідача сплати грошової суми виник на підставі статті 692 Цивільного кодексу України шляхом повернення попередньої оплати. Таким чином, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДРУЖКІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Леніна, буд. 3, код ЄДР 00191052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСКАР» (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Шадринська, буд. 13, код ЄДР 25327475) суму попередньої оплати у розмірі 39137 (тридцять дев'ять тисяч сто тридцять сім) грн. 80 коп. та 1707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 78 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко