Ухвала суду № 43665267, 06.04.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.04.2015 Справа № 908/5135/14

Суддя Корсун В.Л. розглянувши заяву комунального підприємства “Запорізький інститут регіонального розвитку” Запорізької обласної ради за вих. від 11.03.15 № 1103/2 про повернення судового збору

за позовною заявою: комунального підприємства “Запорізький інститут регіонального розвитку” Запорізької обласної ради, 69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 162

до відповідача: дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50

про стягнення 41 330,52 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 24.11.14 господарським судом Запорізької області позовну заяву комунального підприємства “Запорізький інститут регіонального розвитку” Запорізької обласної ради (далі КП “Запорізький ІРР ” ЗОР) до дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості за договором від 12.03.13 № 1203-13 у розмірі 41 330,52 грн. з додатками повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

До господарського суду від КП “Запорізький ІРР” ЗОР надійшла заява по справі № 908/5135/14 за вих. від 11.03.15 № 1103/2 про повернення судового збору, в якій заявник просить суд розглянути питання про повернення на його поточний рахунок суми судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Розглянувши матеріали вказаної заяви суд дійшов висновку, що вона (заява) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, перелік яких є вичерпним.

Зокрема, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Частиною 3 ст. 7 Закону закріплено, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно з п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (із змінами станом на час винесення цієї ухвали судом), чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України (п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до п. 5.2. вказаної постанови, питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів (…).

Суд вирішуючи питання про повернення з державного бюджету суми судового збору у кожному конкретному випадку має перевірити наявність підстав передбачених ст. 7 Закону України “Про судовий збір” для такого повернення, а також перевірити факт надходження суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Тобто, при розгляді таких заяв визначальним є сам факт зарахування відповідних коштів на спеціальний рахунок, визначений для сплати судового збору.

За приписами ст. 33 ГПК України докази подаються сторонами та ін. учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

В якості доказу сплати судового збору за подання позову КП “Запорізький ІРР” ЗОР до заяви додано платіжне доручення від 12.11.14 № 2959 про сплату 826,61 грн.

Зі змісту вказаного платіжного доручення не вбачається, що 826,61 грн. зараховано в дохід державного бюджету.

Також, на зазначеному платіжному дорученні від 12.11.14 № 2959 відсутня печатка установи банку та не зазначено посадову особу банку (прізвище, ім’я та по-батькові, посаду особи), яка поставила свій підпис в графі «проведено банком 12.11.14». Поряд з цим, в графі «одержано банком 12.11.14» підпис посадової особи банку взагалі відсутній.

Інших доказів зарахування в доход державного бюджету суми судового збору у розмірі 826,61 грн. за платіжним дорученням від 12.11.14 № 2959 відповідач до своєї заяви не надав.

З підстав наведених вище суд позбавлений можливості перевірити та встановити факт надходження від КП “Запорізький інститут регіонального розвитку” ЗОР до державного бюджету коштів у розмірі 826,61 грн. за платіжним дорученням від 12.11.14 № 2959.

Враховуючи вищевикладене, станом на момент розгляду цієї заяви, у суду відсутні підстави для повернення КП “Запорізький інститут регіонального розвитку” ЗОР суми судового збору в розмірі 826,61 грн.

У зв’язку із чим, суд вважає за необхідне заяву КП “Запорізький інститут регіонального розвитку” ЗОР про повернення судового збору залишити без задоволення.

Судом роз’яснюється, що при повторному зверненні із заявою про повернення суми судового збору заявником повинно бути надано суду докази зарахування відповідної суми судового збору до державного бюджету (або у вигляді довідки виданої відповідним територіальним органом держказначейства, або оригінал платіжного доручення від 12.11.14 № 2959 із зазначенням на звороті про зарахування вказаної у ньому суми до державного бюджету, засвідчення вказаного напису керівником та головним бухгалтером банківської установи вказаної в платіжному дорученні від 12.11.14 № 2959).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 44, 86 ГПК України, ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, суд

УХВАЛИВ:

Заяву комунального підприємства “Запорізький інститут регіонального розвитку” Запорізької обласної ради за вих. від 11.03.15 № 1103/2 про повернення судового збору залишити без задоволення.

Додаток: платіжне доручення 12.11.14 № 2959 про сплату 826,61 грн.

Суддя В.Л. Корсун