Рішення № 43664977, 20.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.15р. Справа № 904/1222/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Закритого акціонерного товариства "ПРОМВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 6% річних в розмірі 1509грн.74коп. та суми інфляційної складової в розмірі 3573грн.98коп.

Представники:

Від позивача: Охріменко А.А., дов. №б/н від 30.12.2014р.

Від відповідача: Слюта В.В., дов. №07/12 від 15.12.2014р.

в судовому засіданні від 11.03.2015р. проголошувалась перерва до 24.03.2015р., з 24.03.2015р. до 08.04.2015р., з 08.04.2015р. до 16.04.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство «Промважмаш» м. Дніпропетровськ звернулось до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг з позовом про стягнення суми 6% річних в розмірі 1509грн.74коп., 3573грн.98коп. інфляційної складової та 80451грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору на придбання технологічного обладнання №36-09-01 від 11.01.2013р. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) та специфікації №1 до договору щодо несвоєчасної оплати поставленого обладнання, поставленого згідно видаткових накладних від 24.04.2013р. та від 20.05.2013р.

На підставі положень пункту 7.6 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) та статті 625 Цивільного кодексу України позивач вирахував і заявив до стягнення суми 6%річних в розмірі 1509грн.74коп. за період з 05.02.2014р. по 13.03.2014р. та з 05.02.2014р. по 18.04.2014р., інфляційної складової в розмірі 3573грн.98коп. за період жовтень 2013р. - березень 2014р., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 80451грн.

У клопотанні №1026/18 від 03.03.2015р. відповідач вказав на положення пункту 9.2 договору на придбання технологічного обладнання №36-09-01 від 11.01.2013р. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) та просив припинити провадження у справі, оскільки сторони передбачали передачу спору на вирішення Постійно діючого третейського суду при Дніпропетровській торгово-промисловій палаті.

У заяві від 23.03.2015р. позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача, послався на лист вказаного третейського суду №1395/12-15 від 15.10.2014р., ухвалу Постійно діючого третейського суду при Дніпропетровській торгово-промисловій палаті від 21.10.2013р., в яких зазначено про неможливість розгляду позовних вимог підприємства за відсутності компетенції і складу суду.

Відповідно до пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження якщо є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи вказана угода не може бути виконана третейським судом через відсутність компетенції та складу суду. В подальшому, відповідач не заперечував проти розгляду справи господарським судом.

Враховуючи викладене, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві №1144/18 від 10.03.2015р. відповідач не визнав позовні вимоги з наступних підстав:

- визначивши проценти, передбачені пунктом 7.6 договору як плату за користування чужими грошовими коштами, сторони не звернули уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені. В свою чергу, пунктом 7.2 договору сторони вже передбачили нарахування пені. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про подвійне застосування відповідальності у вигляді пені за одне й те саме правопорушення.

- розрахунок суми неустойки в частині стягнення пені має бути здійснений з урахуванням положень пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України. Строк виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого обладнання згідно видаткової накладної №РН-0000105 від 20.05.2013р. настав 02.07.2013р. Позивач звернувся до суду з позовом 19.02.2015р. Позивач безпідставно нарахував неустойку (відсотки за користування чужими грошовими коштами) за весь період прострочення оплати, не врахувавши положення статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності сплив 02.07.2014р.

Заявою від 08.04.2015р. позивач збільшив розмір позовних вимог та наполягав на стягненні з відповідача суми 6% річних в розмірі 1509грн.74коп., 3573грн.98коп. інфляційної складової та 140451грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Збільшення відбулось за рахунок зміни періоду нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами. Дослідивши зміст поданої заяви та обсяг повноважень, особи, яка її підписала, суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 08.04.2015р.

В судове засідання від 16.04.2015р. відповідач надав письмове клопотання про визнання недійсним пункту 7.6 договору №36-09-01 від 11.01.2013р. в частині нарахування 0,5% процентів від суми боргу за кожний день прострочення.

Вказане клопотання відповідач обґрунтував положеннями пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, нормами Цивільного кодексу України та практикою Верховного Суду України.

Позивач заперечував проти задоволення вказаного клопотання та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Публічним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - покупець) та Закритим акціонерним товариством «Промважмаш» (далі - постачальник) був підписаний договір на придбання технологічного обладнання №36-09-01 від 11.01.2013р. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 19.02.2013р.) (далі - договір поставки), згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах. Передбачених цим договором.

В пунктах 2.1, 2.3, 3.1, 3.2. 3.3, 4.1, 5.2 договору поставки сторони встановили, що кількість, номенклатура обладнання, спеціальні технічні вимоги до обладнання, види транспорту доставки, умови та строки поставки обладнання, ціна обладнання та строк оплати обладнання визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На підставі специфікації №1 до договору поставки згідно видаткових накладних №РН-0000104 від 25.04.2013р. та №РН-0000105 від 20.05.2013р. позивачем було поставлено обладнання вартістю 99780грн. кожне. Строк оплати з урахуванням відстрочення оплати на 40календарних днів з моменту поставки обладнання становив 04.06.2013р. та 01.07.2013р. відповідно.

Вартість обладнання, поставленого 24.04.2013р., була оплачена відповідачем 19.08.2013р., поставленого 20.05.2013р. - 13.03.2014р. та 18.04.2014р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014р. у справі №904/10041/13 були задоволені позовні вимоги ЗАТ «Промважмаш» про стягнення з ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» сум 6% річних та пені внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на придбання технологічного обладнання №36-09-01 від 11.01.2013 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Було присуджено до стягнення з ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ЗАТ «Промважмаш» суму 6% річних в розмірі 4828грн.04коп. за період з 04.06.2013р. по 04.02.2014р. та суму пені в розмірі 8315грн.91коп. за період з 04.07.2013р. по 31.01.2014р.

Предметом розгляду в даній справі є стягнення відповідача суми 6% річних в розмірі 1509грн.74коп., 3573грн.98коп. інфляційної складової та 140451грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Так, на підставі положень пункту 7.6 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) та статті 625 Цивільного кодексу України позивач вирахував і заявив до стягнення суми 6%річних в розмірі 1509грн.74коп. за період з 05.02.2014р. по 18.04.2014р., інфляційної складової в розмірі 3573грн.98коп. за період жовтень 2013р. - березень 2014р., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 140451грн. за період з 02.07.2013р. по 18.04.2014р.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку вказані суми позивач вираховував за несвоєчасну оплату обладнання, поставленого на підставі видаткової накладної від 20.05.2013р.

Як зазначалось раніше, строк виконання грошового зобов'язання з оплати вартості обладнання, поставленого відповідно до видаткової накладної №РН-0000105 від 20.05.2013р. на суму 99780грн., становить 01.07.2013р.

Сума боргу в розмірі 99780грн. була оплачена відповідачем частинами, 13.03.2014р. - 23500грн., 18.08.2014р. - залишок в розмірі 76280грн., тобто поза межами встановленого договору строку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок, суд встановив. що позивачем помилково були враховані дати платежу під час розрахунку 6% річних. З огляду на викладене, належний період для нарахування 6% річних становитиме з 05.02.2014р. по 12.03.2014р. на суму 99780грн., з 13.03.2014р. по 17.04.2014р. на суму 76280грн.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з відповідача суму 6% річних в розмірі 1041грн.88коп., в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 6% річних в розмірі 467грн.86коп. слід відмовити.

Перевірка розрахунку інфляційної складової за період з жовтня 2013р. по березень 2014р. не виявила порушень законодавства, тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 3573грн.98коп. Відносно вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 140451грн. за період з 02.07.2013р. по 18.04.2014р. суд зазначає наступне.

Пунктом 7.6 договору поставки (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого обладнання покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 6% річних, а також 0,5% процентів від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (відповідно до статей 536, 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 7.6 договору поставки за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Пунктом 7.2 договору вже передбачено, що у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Поняття товарного кредиту визначене у п. 14.1.245 Податкового кодексу України і розуміється як товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

Тобто, критерієм товарного кредиту є відстрочення розрахунків як обумовлене сторонами зобов'язання і відповідна сплата процентів.

Правовідносини з відстрочення платежу проданого товару регулюються також положеннями ст. 694 Цивільного кодексу України (продаж товару в кредит) з умовою сплати процентів (ст. 536 Цивільного кодексу України) від дня прострочення плати відстроченого платежу або від дня передання товару продавцем з відстроченою оплатою.

Тобто, сплата процентів з проданого товару може мати місце як обумовлене сторонами зобов'язання.

Відповідальність за невиконання зобов'язання з оплати проданого товару шляхом нарахування процентів у відповідності до положень ст. 536 Цивільного кодексу України не відповідає правовій природі товарного кредиту або продажу товару у кредит.

В даному випадку, в пункті 7.6 договору поставки проценти за користування чужими коштами визначені сторонами як загальна відповідальність боржника.

Таким чином, сторони встановили в договорі поставки подвійну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить Конституції України.

За приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи викладене, суд визнає недійсним пункт 7.6 договору на придбання технологічного обладнання №36-09-01 від 11.01.2013р. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) в частині обов'язку покупця у випадку прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого обладнання сплатити постачальнику суму 0,5% процентів від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним пункт 7.6 договору на придбання технологічного обладнання №36-09-01 від 11.01.2013р. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) в частині обов'язку покупця у випадку прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого обладнання сплатити постачальнику суму 0,5% процентів від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг про стягнення суми 6% річних в розмірі 1509грн.74коп., 3573грн.98коп. інфляційної складової та 140451грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг (Ідентифікаційний код 00190977, місцезнаходження - 50066, м. Кривий Ріг, Жовтневий район) на користь Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 33971703, місцезнаходження - 49130, м. Дніпропетровськ, проспект Миру, буд. 65, оф. 24) суму 6% річних в розмірі 1041грн.88коп., інфляційну складову в розмірі 3573грн.98коп. та витрати зі сплати судового збору 92грн.32коп.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення 140451грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (пені) та суми 6% річних в розмірі 467грн.86коп.

Видати наказ після набрання чинності.

В судовому засіданні від 16.04.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 20.04.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова