Рішення № 43664816, 16.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.15р. Справа № 904/1557/15За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп", м. Маріуполь, Донецька область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 282 195 грн. 35 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Дучал О.Ф., представник, дов. б/н від 14.01.2015р.

від відповідача - Іванченко Т.І., представник, дов. №266-010 від 14.04.2015

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" про стягнення 282 195 грн. 35 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №МП/107-С від 20.05.2011р., з оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2015р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 19.03.2015р.

19.03.2015р.представник позивача до судового засідання надав до канцелярії господарського суду супровідний лист для долучення витребуваних судом документів, до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2015р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.04.2015р.

15.04.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, подав до канцелярії господарського суду пояснення. (а.с.51)

В судовому засіданні в присутності представників оголошено перерву до 16.04.2015р.

16.04.2015р. представник позивача подав до канцелярії господарського суду супровідним листом документи для долучення їх до матеріалів справи, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову у повному обсязі, просив суд в позові відмовити.

16.04.2015р. року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Пром оіл" (найменування якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 13.01.2015 року, а.с.20-26) (постачальник-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" (покупець-відповідач) укладено договір поставки №МП/107-С від 20.05.2011р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцю товари (змащувальні матеріали) в асортименті, кількості, сортаменті та по ціні згідно заявки покупця, узгодженої сторонами засобами факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості сортаменту, ціни товару, є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або оплата товару згідно рахунку-фактури, виданих постачальником. Видаткові накладні або рахунки-фактури (а.с.11-12)

Відповідно до п. 6.3. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. У випадку відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення замовленим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, строк дії цього договору вважається кожен раз автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно без складання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 11.06.2013р., оплата товару здійснюється покупцем в строк не пізніше 30-ти календарних днів після отримання товару згідно видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що за погодженням сторін покупець може оплачувати товар шляхом перерахування 100% передоплати згідно виставленого постачальником рахунку-фактури на передоплату протягом 3-х банківських днів з моменту його пред'явлення.

На виконання умов укладеного договору, позивач в період з 24.12.2014р. по 06.01.2015р. поставив відповідачу товар на загальну суму 266 821 грн. 10 коп., а відповідач прийняв такий товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.14-15)

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 266 821 грн. 10 коп., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

На підставі пункту 4.2 договору, яким передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7678 грн. 56 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 7030 грн. 60 коп. та 3% річних у розмірі 665 грн. 09 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними № ПРН+У579053 від 24.12.2014 р. на суму 226793,42 грн. та № ПРН+У578083 від 06.01.2015 р. на суму 40027,68 грн., які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.14,15)

Доказів оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 266 821 грн. 10 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 665 грн. 09 коп. та інфляційних втрат у розмірі 7030 грн. 60 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляції за прострочення оплати за видатковою накладною № ПРН+У579053 від 24.12.2014 р. на суму 226793,42 грн. за період січня 2015р., та не врахував, що оплата за поставлений товар повинна була здійснена відповідачем у січні 2015р., таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з лютого 2015р.

Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що встановлений позивачем період нарахування інфляційних втрат визначений без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за січень 2015р., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Виходячи з того, що факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем є доведеним матеріалами справи, а оплата поставленого позивачем товару відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 665 грн. 09 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 7678 грн. 56 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі пункту 4.2 договору, яким передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7678 грн. 56 коп.

З огляду на зазначені обставини справи та приписи законодавства, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.10) доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені розмірі 7678 грн. 56 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Щодо заперечень відповідача, викладених у письмових поясненнях (а.с.51), відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими оскільки договір №МП/107-С від 20.05.2011р. на який посилається позивач у позовній заяві укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" та товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Пром оіл". Позивачем по справі є товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" з яким у відповідача відсутні будь-які господарські стосунки, в зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними державними органами.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.56-60), 13.01.2015 року Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, змінено найменування, зміну скороченого найменування, зміна видів діяльності, інші зміни, зазначені зміни зареєстровано за № 12741050012011212. Зміна найменування відповідача з товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Пром оіл" на товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" оформлена новою редакцією Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Пром оіл". (а.с.20-26)

У відповідності до частини 1 статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Згідно із частиною 3 тієї ж статті найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 4 статті 90 Цивільного кодексу України у разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Враховуючи, що зміна найменування позивача відбулась у встановленому законом порядку, позивач повідомив відповідача про зміну найменування 13.01.2015р., тобто в день державної реєстрації зміни назви, що підтверджується листом Вих. №20875/2015 від 13.01.2015р. (а.с.55) та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні 15.04.2015р., суд вважає що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" (50012, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дишинського, б.13, код ЄДРПОУ 32410991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (юридична адреса: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, 1; адреса для листування: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 88 а; ідентифікаційний код 33320092) основний борг у розмірі 266 821 грн. 10 коп., пеню у розмірі 7678 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 665 грн. 09 коп. та суму судового збору у розмірі 5503 грн. 30 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.04.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна