Рішення № 43664805, 15.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.15р. Справа № 904/1385/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000", м. Лубни, Полтавська область

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 30 321,41 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Буланкін Д.О., довіреність № б/н від 05.03.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення заборгованості у сумі 30 321,41 грн., з яких: 29 061,28 грн. - основний борг; 1 260,13 грн. - пеня. Судовий збір у сумі 1 827,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 511140629 від 17.04.2014 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар. Вимога позивача про стягнення пені визначена за загальний період з 01.11.2014 року по 13.02.2015 року та вмотивована посиланням на пункт 7.5. договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні за змістом позову.

У письмовому відзиві на позов від 10.04.2015 року представник відповідача заявлену позивачем суму пені не визнає, вказуючи на те, що сторони за договором не узгодили конкретного розміру пені у зв'язку з чим вимога про її стягнення є неправомірною. При цьому представник відповідача також подав письмову заяву про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення основної суми боргу на два місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Зазначену заяву відповідач вмотивовує скороченням ринку збуту продукції, яка була орієнтована у значній мірі на споживачів Російської Федерації, які на цей час масово відмовляються від своїх замовлень та шукають інших виробників. Крім того посилається на те, що за підсумками 2014 року відповідач є збитковим підприємством. За наданим суду балансом сума його дебіторської заборгованості перевищує кредиторську і складає 3 297 350 тис. грн. Збитки підприємства за 4 квартал 2014 року становлять 1 020 622 тис. грн.

У судовому засіданні 15.04.2015 року представник позивача не заперечував проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.02.2015 року (а.с.27 - 29 том 1).

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення представнику відповідача судових ухвал.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За вказаних обставин неявка представника відповідача у судові засідання не є перешкодою у розгляді справи за його відсутності.

Розгляд справи призначався на 23.03.2015 року та на 15.04.2015 року.

У судовому засіданні 15.04.2015 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000" (далі - Постачальник, Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - Покупець, Відповідач) укладений договір поставки № 511140629 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - Товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Згідно з пунктом 1.2. договору за взаємною домовленістю сторін у процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, умови і терміни постачання товару), внесені до положень цього договору і додатка до нього. Будь-які зміни і доповнення мають бути оформлені у вигляді додаткових угод до цього договору і підписані повноважними представниками сторін, після чого вони стають невід'ємною частиною цього договору.

Ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнях і вказана у специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України. Ціна товару визначена з урахуванням умов постачання згідно Інкотермс 2000, передбачених відповідною специфікацією до цього договору. Ціна товару, що вказана в додатках до цього договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню. Сума договору складається із сум специфікацій, що є невід'ємною частиною договору (пункти 2.1. - 2.4. договору).

Відповідно до пункту 3.2. договору товар поставляється партіями в терміни, узгоджені сторонами у специфікаціях.

Датою постачання товару та датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або дата, зазначена покупцем на товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати постачання і дати переходу права власності на товар (п. 3.9. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані у специфікаціях до договору.

Договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

Специфікацією № 3 до договору сторони узгодили найменування, кількість, вартість, умови та строки поставки і оплати товару. Загальна вартість товару, вказана у специфікації № 3, складає 8 229,28 грн. з ПДВ. Умови оплати: 100% фактичної оплати протягом 30 календарних днів з моменту постачання (а.с. 16 том 1).

Специфікацією № 4 до договору сторони узгодили найменування, кількість, вартість, умови та строки поставки і оплати товару (карданний вал ч. 210-2201010-17, ТУ - 210-2201010-17 у кількості 50 шт. за ціною 1240,00 грн. без ПДВ за 1 шт.). Загальна вартість товару, що вказана у специфікації № 4, складає 74 400,00 грн. з ПДВ. Умови оплати: 100% фактичної оплати протягом 30 календарних днів з моменту постачання (а.с. 17 том 1).

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 29 061,28 грн., з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 1203/3 від 01.10.2014 року на суму 20 832,00 грн. з ПДВ, строк оплати якого відповідно до пункту 4.1. договору та специфікації № 4 - не пізніше 31.10.2014 року;

- № 1202/3 від 02.10.2014 року на суму 2 147,10 грн. з ПДВ, строк оплати якого відповідно до пункту 4.1. договору та специфікації № 3 - не пізніше 03.11.2014 року;

- № 1205/3 від 02.10.2014 року на суму 6 082, 18 грн. з ПДВ, строк оплати якого відповідно до пункту 4.1. договору та специфікації № 3 - не пізніше 03.11.2014 року.

Відповідач зобов'язання з оплати не виконав, що і є причиною виникнення спору.

Згідно з частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору та специфікацій, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачеві, є таким, що настав.

Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення сумі відповідач суду не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 29 061,28 у надісланому до суду відзиві на позов фактично визнав.

За таких обставин загальна сума основного боргу відповідача складає 29 061,28 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При укладенні договору поставки сторони домовились, що в разі невчасного здійснення розрахунків за договором, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 7.5. договору).

За змістом цього пункту договору вбачається, що сторони не визначили конкретно розмір пені у відсотках, як це передбачено чинним законодавством, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Таким чином, нарахування позивачем пені у сумі 1 260,13 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 29061,28 грн. основного боргу.

Заявлене відповідачем клопотання про розстрочку суми основного боргу на два місяці підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

За змістом пункту 7.2. зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Задовольняючи заявлене відповідачем клопотання, суд приймає до уваги відсутність заперечень з боку позивача, а також те, що за підсумками 2014 року відповідач є збитковим підприємством. За наданим суду балансом сума його дебіторської заборгованості перевищує кредиторську і складає 3 297 350 тис. грн. Збитки підприємства за 4 квартал 2014 року становлять 1 020 622 тис. грн.

Також суд приймає до уваги посилання відповідача на скорочення ринку збуту продукції, яка була орієнтована у значній мірі на споживачів Російської Федерації, які на цей час масово відмовляються від своїх замовлень та шукають інших виробників.

Таким чином, відповідачем надані достатні докази, які свідчать про те, що зазначені ним обставини ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають можливості його виконання в майбутньому з огляду на величину визнаної судом суми до стягнення.

Викладене у сукупності дозволяє дійти висновку про можливість надання відповідачу розстрочки у виконанні судового рішення відповідно до поданої ним заяви.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 1 751,07 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Франка, 1, ідентифікаційний код 30568711) основний борг у сумі 29 061,28 грн., судовий збір у сумі 1 751,07 грн.

Розстрочити виконання рішення в частині сплати основного боргу у сумі 29 061,28 грн. на два місяці з оплатою рівними частинами за наступним графіком: до 30 травня 2015 року - 14 530,64 грн.; до 30 червня 2015 року - 14 530,64 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.04.2015 року.

Суддя І.І. Колісник