Постанова № 43664540, 15.04.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 904/8539/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дунаєвської Н.Г.

Суддів Владимиренко С.В. (доповідач)

Мележик Н.І.,

розглянув у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 03.03.2015р.

у справі № 904/8539/14 господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"АТБ-маркет"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Снек Експорт"

2. Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту"

про визнання договору поруки недійсним

за участю представників:

позивача - не з'явились;

відповідачів - 1. Братцева Н.С. (дов. №10/10 від 10.10.2014р.)

2. не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поруки від 12.10.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" та Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014р. у справі №904/8539/14 (суддя Кармазіна Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпроптеровського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Герасименко І.М., суддів Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпроптеровського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" та Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" подано відзиви на касаційну скаргу з проханням оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Крім цього, Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" подано клопотання №10/04 від 10.04.2015р. про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника ТОВ "Снек Експорт", перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" (відповідач-1, постачальник) укладено Договір поставки №25005 від 15.05.2010р., згідно з яким Постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені Договором, виготовити та передати у власність Покупцю товар, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених Договором.(п.1.1 договору)

12.10.2013р. між Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудита" (відповідач-2, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" (кредитор) укладено Договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання позивачем зобов'язань відносно оплати вартості товару, поставленого кредитором боржнику за Договором поставки № 25005 від 15.05.2010р. з усіма змінами та доповненнями, на суму не більше 2 000 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р. (п. 4.1 Договору поруки).

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, пославшись на ч.3 ст.203, ч.1 ст. 215, 626 Цивільного кодексу України, вказав, що договір поруки підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ним, у зв'язку з чим він є фіктивним, без згоди боржника, що є підставою для визнання даного договору недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним договору поруки, який укладений між відповідачами та дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним, оскільки ТОВ "АТБ-маркет" не є стороною договору поруки, і чинним законодавством України та умовами договору поставки не встановлено обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника. Також судом не встановлено фактичних обставин стосовно того, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні засади поруки визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.1,2 ст.554 Цивільного кодексу України).

Порука як забезпечення зобов'язання спрямована на можливість задоволення вимог кредитора за рахунок солідарного або субсидіарного боржника за цим зобов'язанням у випадку його порушення основним боржником.

Загальні правила щодо заміни сторони в зобов'язанні встановлені статтями 512-520 Цивільного кодексу України. Цими нормами визначений перелік випадків, внаслідок яких кредитор у зобов'язанні може бути замінений, у тому числі, в інших випадках, встановлених законом. При цьому, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Щодо заміни боржника у зобов'язанні, діє правило про те, що таке можливо лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, закон не встановлює обов'язкову участь або надання згоди при укладенні договору поруки основним боржником, якщо це не передбачено договором щодо основного зобов'язання або прямо не заборонено спеціальними нормами.

Не прийняття участі основного боржника у договорі поруки не є порушенням ст. 626 Цивільного кодексу України.

Таким чином, доводи позивача про те, що для укладення договору поруки потрібна згода боржника, яку в даному випадку не отримано, не приймаються до уваги, як необґрунтовані, а твердження позивача про фіктивність договору поруки спростовуються матеріалами справи, а саме частковим виконанням відповідачем - 2 договірного зобов'язання з оплати вартості товару, поставленого відповідачем -1 позивачеві за Договором поставки у розмірі 1200 грн.(платіжне доручення №8 від 31.10.2014р.).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р., прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р. у справі № 904/8539/14 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська

Судді С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик