Ухвала суду № 43663943, 08.04.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"08" квітня 2015 р. Справа № 806/5682/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2015 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Котлотех" до Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Котлотех" звернулося з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 грудня 2014 року №0002352201, №0002342201 і №0002332201. В обгрунтування позову позивач зазначив, що Житомирською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Котлотех" повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ "СК-"Вардат Сервіс" за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 28.11.2014 року №7782/06-25-22-01/33686610/0100. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0002352201, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн., №0002342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 42500 грн. у т.ч. 28333 грн. - за основним платежем та 14167 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002332201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40376 грн. Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та просить визнати їх протиправними та скасувати, оскільки, на його думку вони винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року позовні вимоги приватного підприємства "Котлотех" задоволено.

Визнано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 15 грудня 2014 року №0002352201, №0002342201 і №0002332201 протиправними та скасовано їх.

Не погоджуючись з даною постановою Житомирська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представник податкової інспекції підтримав апеляційну скаргу.

Представник підприємства апеляційну скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, видами діяльності ТОВ «СК «Вардат сервіс» є:

-код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

-код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

-код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний);

-код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад;

-код КВЕД 42.13 Будівництво мостів і тунелів.

ПП "Котлотех" (генпідрядник) з ТОВ "СК"Вардат Сервіс" 03.09.2013 року та 10.12.2013 року було укладено договори субпідряду №12/1 та №18/1 на розміщення котлів в котельні.

Житомирською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Котлотех" повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ "СК-"Вардат Сервіс" за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 28.11.2014 року №778/06-25-22-01/33686610/0100 у якому, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податку на додану вартість на суму 28333 грн., а також порушення п.138.4 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 2013 рік у загальній сумі 26917 грн.

Житомирська ОДПІ вказує, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів наданих для перевірки, встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме, підприємства з ознаками фіктивності. Зважаючи на наведені обставини, на думку контролюючого органу, у позивача не було підстав для включення сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ "СК"Вардат Сервіс" до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.

Крім того, відповідач вказує, що така його позиція грунтується на тому, що СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесено до ЄРДР під №3201413011000034 від 21.03.2014 року за фактом можливого здійснення фіктивного підприємництва шляхом реєстрації ТОВ "СК"Вардат Сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0002352201, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн., №0002342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 42500 грн. у т.ч. 28333 грн. - за основним платежем та 14167 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002332201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40376 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що у якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством. Наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку у вересні та грудні 2013 року по господарських взаємовідносинах з ТОВ "СК"Вардат Сервіс", кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам. Штрафна санкція у сумі 510 грн. могла бути застосована лише у разі встановлення порушень чітко визначених даною нормою. Водночас, у цій нормі не вказано, що ненадання письмових пояснень щодо виявлених при проведенні перевірки порушень є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за ненадання письмових пояснень щодо виявлених при проведенні перевірки порушень

Оцінюючи таку позицію суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, між ПП "Котлотех" (генпідрядник) з ТОВ "СК"Вардат Сервіс" 03.09.2013 року та 10.12.2013 року було укладено договори субпідряду №12/1 та №18/1 на розміщення котлів в котельні.

Позивачем на підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій надано: Договори №12/1 від 03.09. 2013р., №18/1 від 10.12.2013р. субпідряду на розміщення котлів у котельні; Картка рахунку 631 з контрагентом ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за перевіряємий період; платіжне доручення № 219 від 26.09.2013р. на суму 80000,0 грн.; платіжне доручення № 295 від 12.12.2013р. на суму 90000,0 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ2) № б/н за вересень та грудень 2013р.

Згідно наданих для перевірки актів виконаних робіт, виданих ТОВ "СК "ВАРДАТ СЕРВІС", не виявлено даних, а саме:

графа (Найменування будівництва та його адреса), що дають змогу ідентифікувати місце знаходження об'єкту та його адресу,

графа (Генпідрядник) стоїть назва ТОВ "СК "ВАРДАТ СЕРВІС"

графа (Субпідрядник) не заповнена, тобто невідомо хто виконував дані роботи, відсутні номери актів виконаних робіт.

Тобто, проведеною перевіркою встановлено, що акти виконаних робіт, виписані ТОВ "СК "ВАРДАТ СЕРВІС" не відповідають вимогам чинного законодавства щодо оформлення первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції у відповідності до вимог ст. 2, ст. 9 Закону №996 (із змінами та доповненнями), п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.2, п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (найменування будівництва та адреса, графа (Субпідрядник) не заповнена, відсутні номери актів виконаних робіт тобто невідомо хто виконував дані роботи, відповідно до договорів, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні та місце виконання робіт, адресу об'єкту), адже у відповідності даних та на підставі бухгалтерського обліку формується вся фінансова та податкова звітність підприємства.

Також. до перевірки не надано товаро-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, рахунки-фактури, копію акту робочої комісії по комплексному випробуванні в-ання, ліцензії, сертифікати та дозвільні документи на право проведення робіт, акт вводу в експлуатацію об'єкту №1 - котельня.

Таким чином, наявність у підприємства податкових накладних за умови встановлення факту не здійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до податкового кредиту та відповідних сум до складу валових витрат. Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слідчим відділом фінансових розслідувань Ленінської ОДНІ у м. Луганську ТУ Міндоходів у Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № .32014130110000034 від 21.03.2014 року, за фактом можливого здійснення фіктивного підприємництва шляхом реєстрації ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (код 38088338) з метою прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. »

Згідно реєстраційних даних ОСОБА_3 є директором та головним бухгалтером «СК- «Вардат-Сервіс". З показань ОСОБА_3 встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК- «Вардат Сервіс». Фінансово-господарські документи (договори) та податкову звітність від імені ТОВ «СК- «Вардат Сервіс» не підписував. Де знаходяться всі реєстраційні, бухгалтерські, податкові документи, печаті та штампи ТОВ «СК- «Вардат Сервіс» ОСОБА_3 не відомо.

Отже, з наведеного вбачається, що невстановлені особи, використовуючи реєстраційні документи, печатку та якові рахунки ТОВ «СК- «Вардат Сервіс», здійснювали протиправну діяльність пов'язану з неправомірним завищенням податкового кредиту підприємствам «реального сектора економіки з метою ухилення від сплати податків.

Податкові накладні, КБ2 від імені ТОВ «СК- «Вардат Сервіс» (38088338) виписані/ підписані невідомою особою, а тому не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть враховуватися при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та декларуванні валових витрат.

Враховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку, що порушення позивачем п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України призвело до завищення податку на додану вартість на суму 28333 грн., а порушення п.138.4 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України призвело до заниження податку на прибуток на 2013 рік у загальній сумі 26917 грн. , а тому підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15 грудня 2014 року №0002342201 і №0002332201 не має.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності винесення податкового повідомленням-рішенням від 15.12.2014 року №0002352201 , яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 510 грн., а саме за надання письмових пояснень щодо виявлених порушень, згідно із п.121.1 ст.121 ПК України, враховуючи наступне.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Аналіз наведеної норми законодавства свідчить, що штрафна санкція у сумі 510 грн. могла бути застосована лише у разі встановлення порушень чітко визначених даною нормою. Водночас, у цій нормі не вказано, що ненадання письмових пояснень щодо виявлених при проведенні перевірки порушень є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за ненадання письмових пояснень щодо виявлених при проведенні перевірки порушень.

Із матеріалів справи вбачається, що на вимогу податкового органу позивачем були надані всі наявні у підприємства документи, а не надання на запити контролюючого органу документів , яких не існує та не надання пояснень до акту перевірки не може бути підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій визначених п.121.1 ст.121 ПК України.

Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати їх та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню в межах розгляду апеляційної скарги з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2015 р. скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002342201 та №0002332201 від 15.12.2014 року скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено 14.04.2015 року

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Котлотех" вул.Ватутіна,55,м.Житомир,10029

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,