Ухвала суду № 43663371, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1380/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що рішення ґрунтується на тому, що за позивачем рахується податковий борг в сумі 67,39 грн. При цьому, як зазначає позивач, платником єдиного податку товариство зареєстровано 01.10.2014 року та передумовою цього є відсутність податкового боргу. Навіть якщо б позивач мав податковий борг станом на 01.01.2015 року, то вказана сума не може бути податковим боргом протягом двох послідовних кварталів, що як раз і є підставою для анулювання реєстрації. З урахуванням наведеного позивач вважає, що підстави для анулювання реєстрації платником єдиного податку відсутні. Крім того, станом на 01.01.2015 року у товариства відсутній податковий борг з ПДВ, а навпаки має місце переплата у сумі 8962,94 грн. Просив суд скасувати Рішення №158/26-55-15-08-57 від 31.12.2014 року про виключення з реєстру платників єдиного податку, видане ДПІ у Печерському районі м.Києва; 2) зобов'язати ДПІ у Печерському районі м.Києва видалити запис про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»; 3) зобов'язати ДПІ у Печерському районі м.Києва провести зарахування надлишково сплачених сум по податку на прибуток в сумі 5024 грн. та по комунальному податку в сумі 94,60 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість (код платежу 14010100); 4) скасувати податкове повідомлення-рішення №0008751505 від 16.09.2014 року, видане ДПІ у Печерському районі м.Києва; 5) зобов'язати ДПІ у Печерському районі м.Києва скасувати нарахування пені в сумі 1162,95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 березня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення №158/26-55-15-08-57 від 31.12.2014 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт» (код з ЄДР 13690450), яке прийнято ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.03.2015 року позовну заяву в частині позовної вимоги щодо зобов'язання ДПІ у Печерському районі м.Києва провести зарахування надлишково сплачених сум по податку на прибуток в сумі 5024 грн. та по комунальному податку в сумі 94,60грн. в рахунок сплати податку на додану вартість (код платежу 14010100) про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві провести зарахування надлишково сплачених сум по податку на прибуток в сумі 5024грн. та по комунальному податку в сумі 94,60 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість (код платежу 14010100) залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, позивач зареєстрований платником єдиного податку з 01.10.2014 р. Група - 4, із реєстрацією ПДВ.

Відповідачем 31.12.2014 року прийнято рішення №158/26-55-15-08-37 про виключення товариства з реєстру платників ПДВ.

Підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку є наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів, що не відповідає вимогам п/п. 298.2.3. ПК України, а саме: рахується податковий борг в сумі 67,39 грн.

Документи, які підтверджують наявність підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку - згідно картки облікового рахунку платника податків.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2015 р. є п/п. 299.10 ПК України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до п/п. 3 п. 299.10. ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 8 п/п. 298.2.3. ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

З наведеного вбачається, що можливість застосування цієї норми невід'ємно пов'язана з перебуванням певної особи у статусі платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів та наявності протягом цих двох послідовних кварталів перебування такої особи у статусі платника єдиного податку податкового боргу на кожне число місяця.

В даному випадку позивач був зареєстрований платником єдиного 01.10.2014 року. Спірне рішення про анулювання реєстрації прийнято 31.12.2014 року, тобто до закінчення вказаного вище строку, а відтак прийнято всупереч наведеним вище нормам податкового законодавства, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню з моменту прийняття.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у Печерському районі м.Києва видалити запис про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт» слід зазначити, що вказана вимога є похідною від вищенаведеної вимоги, вчинення таких дій є наслідком виконання рішення суду про скасування рішення про анулювання реєстрації, а відтак вказана вимога заявлена передчасно, прав позивача у наведеному контексті ДПІ ще не допущено, а відтак вказана вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0008751505 від 16.09.2014 року та зобов'язання ДПІ у Печерському районі м.Києва скасувати нарахування пені в сумі 1162,95 грн., слід зазначити, що згідно із зазначеним ППР на підставі ст. 126 ПК України позивачу нараховано штраф у розмірі 2 614,00 грн., тобто у розмірі 20 % за затримку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13 070 грн. на 567, 507, 447, 416, 353, 294, 233, 202, 108, 61, 52, 51 днів. Нарахування пені також пов'язано із прострочкою сплати податкових зобов'язань, які набули статусу податкового боргу та відображено у картці особового рахунку.

До матеріалів справи в контексті наведеного надано також акт камеральної перевірки від 16.09.2014 року, який був отриманий позивачем та в якому міститься деталізація нарахувань, граничних строків сплати, дат сплати, суми сплати, а також надано розрахунок штрафної санкції. Крім того, до матеріалів справи надано картку особового рахунку за період 2014 - 2015 років, де, крім іншого, враховані оплати, зарахування у зменшення нарахувань на 11558 грн. від'ємного значення за податковою декларацією з ПДВ за липень 2014 року та нарахування санкцій на 20.08.2014 року.

В контексті наведеного слід зазначити, що виходячи із позову, заперечень на нього та пояснень представників сторін, доводи позивача в обґрунтування протиправності ППР та нарахування пені зводяться до того, що позивач звернувся до ДПІ із вищезгаданим листом від 03.08.2013 р. №37 про зарахування в рахунок погашення заборгованості по ПДВ переплати по податку на прибуток в сумі 5024 грн. та переплати по комунальному податку в сумі 94,60 грн. У зв'язку з цим, як вважає позивач, заборгованість перед бюджетом з ПДВ повинна була зменшитись на загальну суму цих податків у зв'язку з чим, на думку позивача, з урахуванням показників по особовому рахунку, нарахування прострочки сплати заборгованості не відбулося, у зв'язку з чим, у свою чергу, нарахування штрафу та пені є безпідставним.

Між тим, вказане зарахування ДПІ не було проведено. Станом на час нарахування санкцій (прийняття ППР) відсутні будь-які судові рішення про протиправність не проведення зарахування та про зобов'язання ДПІ провести таке зарахування, а відтак із подачею вказаної заяви змін у структурі податкових зобов'язань та податкових вигод з ПДВ відносно позивача не відбулося. Слід додати, відповідно до вищезгаданої ухвали по справі №826/1380/15 позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ДПІ провести зарахування відповідно до вищезгаданої заяви залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування зменшення заборгованості з ПДВ та відсутності у зв'язку з цим підстав для нарахування штрафу та пені, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Що стосується доводів позивача відносно порушень у зв'язку з проведенням перевірки, має місце зазначити, що відповідно до положень ст. 76 ПК України, камеральна перевірки проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Відповідно до п. 86.2. ПК України, підписується лише посадовими особами ДПІ, тобто підпис платника податків на ньому, на наявності якої наполягає позивач, не передбачена. При цьому, із зворотного повідомлення про вручення вбачається направлення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та акту.

З урахуванням наведенного, не встановлено вчинення ДПІ порушень податкового законодавства, які б скасовували обов'язок позивача щодо сплати штрафних санкцій. Відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 21 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 16 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.