Ухвала суду № 43663344, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/296/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Свентовіт" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій. Свої позовні вимоги мотивував неправомірністю дій відповідача з неприйняття податкової декларації ПП "Свентовіт" з податку на додану вартість з додатками за листопад 2014 вх. №1400048545 від 18.12.2014 у зв'язку із тим, що позивачем у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість складено і подано відповідачу податкову декларацію, а відповідачем необґрунтовано відмовлено у її прийнятті.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області прийняти податкову декларацію ПП "Свентовіт" з податку на додану вартість за листопад 2014 із додатками 5, 8 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних вх. №1400048545 від 18.12.2014.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Свентовіт" зареєстровано 24.09.2013 в якості юридичної особи Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20126158 від 18.02.2015 та відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № ГУС_14/266 від 04.03.2015.

18.12.2014 Приватним підприємством "Свентовіт" подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року із додатками 5, 8 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Листом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 19.12.2014 №257/10/15-2 «Про надання інформації» позивача повідомлено, що вищенаведеній декларації з додатками надано статус неподаткової звітності у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міндоходів України від 13.11.2013 №678.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Платниками податків відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно пп. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст. 48 Податкового кодексу України).

Згідно п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп. 48.5.1. п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, затверджені форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (який був чинним на момент подання позивачем податкової звітності з ПДВ, далі - Порядок № 966).

Надана позивачем декларація із ПДВ за листопад 2014 року із додатками 5, 8 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, не містять будь-яких порушень наведених вище норм законодавства.

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №966 строк до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку.

Відповідно до п. 49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В той же час, з листа ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 19.12.2014 №257/10/15-2 «Про надання інформації» вбачається, що податковій декларації із ПДВ за листопад 2014 року із додатками 5, 8 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних надано статус неподаткової звітності у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам Порядку № 678.

При цьому, відповідачем не зазначено, які саме порушення вказаного Порядку №678 були покладені в основу такого висновку, що не може розцінюватися судом як виконання податковою інспекцією обов'язкової вимоги п. 49.11 ст. 49 ПК України, а саме необхідність зазначення у письмовому повідомленні причин відмови у прийнятті податкової декларації із ПДВ за листопад 2014 року.

Щодо доводів позивача про неправомірність посилання на Порядок №678 у зв'язку із втратою ним чинності на момент подання спірної податкової звітності, має місце зазначити, що Наказ Міністерства фінансів України від 13.11.2013 № 678, яким затверджено наведений Порядок №678, втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044.

Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 цей наказ набирає чинності з першого числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування.

Вказаний Наказ №966 був опублікований в Офіційному віснику України, 2014, № 86 від 04.11.2014, а отже набрав чинності з 01.12.2014.

За таких обставин та враховуючи, що позивачем звітна податкова декларація з ПДВ з додатками подавалась 18.12.2014, тобто після набрання чинності Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, застосування до спірних правовідносин Порядку №678 є неприпустимим.

Також необхідно звернути увагу, що причини відмови у прийнятті податкової декларації були встановлені лише під час судового розгляду справи, оскільки відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, в письмових запереченнях зазначає, що податкова декларація ПП "Свентовіт" з податку на додану вартість за листопад 2014 р. була заповнена з порушенням ст. 48 ПК України та Порядку №678, оскільки не була підписана особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та в полі 6 вступної частини декларації була зазначена податкова адреса, яка не є достовірною.

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV (далі - Закон №755 зі змінами та доповненнями на час існування спірних правовідносин), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону №755).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону №755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону №755).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20126158 від 18.02.2015 місцезнаходженням ПП "Свентовіт" є 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Залізнична, буд. 92, кімн. 63, що відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкової декларації з податкову на додану вартість ПП "Свентовіт" за листопад 2014 року, а вказані відомості, мають статус підтверджених.

Так, вищенаведений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20126158 від 18.02.2015 свідчить, що згідно запису від 20.11.2014 №13391050010009056 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме змінено місцезнаходження.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано договір суборенди об'єкта нерухомості № 117, укладений 01.12.2014 з ТОВ "Бізнес Інвест Україна" (орендар), згідно умов п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар (ПП "Свентовіт") приймає у строкове платне користування окремо визначене майно - частину нежитлового приміщення № 63, площею 6 кв.м., що розташоване на другому поверсі будівлі (літера А) за адресою: Київська область, м.Вишневе, вул. Залізнична, 92.

Згідно акта приймання-передачі до Договору №117 суборенди об'єкта нерухомості від 01.12.2014 орендар передав, а суборендар прийняв 01.12.2014 в суборендне користування окремо визначене майно, розташоване за адресою, зазначеною позивачем в якості місцезнаходження, що підтверджується вищенаведеним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20126158 від 18.02.2015.

Щодо посилань відповідача на складання співробітником податкової міліції довідки про встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків від 10.12.2014 №5329/10-13-07-01-14, а також направлення Повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП суд зазначає, що вказані документи не є належним підтвердженням відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Крім того, під час розгляду справи, зокрема з письмових пояснень директора ПП "Свентовіт" судом встановлено, що посада головного бухгалтера на підприємстві відсутня.

Відповідно до п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація підписується керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документів електронного цифрового підпису платника податку.

Аналізуючи вище зазначені положення ПК України суд приходить до висновку, що посилання відповідача в письмових запереченнях проти позову, що податкова декларація з ПДВ за листопад 2014 р. підписана директором Шпак А.В., поле головний бухгалтер - не заповнене, є необґрунтованим, оскільки законодавець у п. 48.5 ст. 48 ПК України (із змінами та доповненнями) чітко передбачив коло осіб, які мають право на підпис податкової декларації, а саме у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року із додатками №5 та №8 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, які не були визнані ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області як податкова звітність, містить у собі такий обов'язковий реквізит як «місцезнаходження (місце проживання) платника податків», що відповідає місцезнаходженню ПП "Свентовіт", вказаному в інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також підписана керівником платнику податків.

Стосовно способу захисту порушеного права позивача, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому статтею 56 цього кодексу.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки відмова у прийнятті поданої податкової декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника податків штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом оскарження в рамках адміністративного судочинства. При цьому, відповідачем, у такому випадку, є орган державної податкової служби, який надіслав відповідне повідомлення.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Жодних доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року із додатками 5, 8 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних та наданні вказаним податковим документам статус неподаткової звітності, відповідачем під час розгляду справи суду не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 21 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 16 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.