Ухвала суду № 43663340, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/21/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦентрЕлектроМережБудПроект" до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване рішення базується на акті документальної позапланової виїзної перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.07.2014 №269/23-01-22-01/34863974 з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом постачальником ТОВ «Лайк-Трест», згідно описово-мотивувальної частини якого, фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалося. Вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 15 серпня 2014 року №00002622301.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, товариства з обмеженою відповідальністю "ЦентрЕлектроМережБудПроект" зареєстроване як юридична особа 23.01.2007р., ідентифікаційний код 34863974. Крім того, згідно свідоцтва № 100298260 є платником ПДВ з 21.08.2010 року.

Посадовими особами державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ЦентрЕлектроМережБудПроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Лайк - Трест» за січень 2014 року про що складено акт перевірки від 30.07.2014 року №269/23-01-22-02/34863974. Дана перевірка проведена на підставі наказу від 21.07.2014р. №1167 ДПІ у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення перевірки, а саме: - п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 в результаті чого встановлено завищено ПДВ на загалну суму 399542 грн. в.т.ч. за січень 204 року в сумі 399542 за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання товарів та робіт від ТОВ «Лайк-Трест».

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесене податкове повідомлення-рішення №00002622301 від 15.08.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 499428 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача, ТОВ "ЦентрЕлектроМережБудПроект" оскаржило його в адміністративному порядку до державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України № 8969/6/99-99-10-01-01-25 від 18.12.2014 року вирішено, що ППР ДПІ у м. Черкасах від 15.08.2014 № 00002622301 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з витягу ЄДРПОУ станом на дату укладання договору ТОВ «Лайк-Трест» зареєстроване як юридична особа 19.02.2012 року за адресою: 01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 14-В, керівником ТОВ «Лайк-Трест» є Хоменко В.В.

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Лайк-Трест" (постачальник) укладено договір поставки № 14-01/14 від 21 січня 2014 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар. Найменування, асортимент та кількість товару визначається у специфікації № 1 та є невідємною частиною договору. Ціна товару складає 2397250 грн., в тому числі ПДВ 399541, 67 грн., а поставка товару здійснюється на умовах DDP (м.Черкаси, вул.Смілянська, 168), проте у разі необхідності покупець може здійснити доставку товару власним транспортом.

Реальність господарських операцій з придбання вказаного вище товару підтверджується: податковою накладною №210 від 28.01.2014 року, яка зареєстрована в установленому порядку, що вбачається з витягу з ЄДПН за №23104454; видаткових накладних №551 від 30.01.2014, №555 від 29.01.2014, №553 від 29.01.2014, №552 від 28.01.2014, №556 від 31.01.2014 та №554 від 30.01.2014, згідно яких товар отримав представник ТОВ "ЦентрЕлектроМережБудПроект" за довіреністю ОСОБА_3 Поставка товару від постачальника до покупця здійснювалася на автомобілі МАЗ 543203-220 н.з. НОМЕР_1, причіп МАЗ 931010Н н.з. НОМЕР_2 та ГАЗ 3302 н.з. НОМЕР_3 на замовлення позивача водієм ОСОБА_3 і відповідно ОСОБА_4, що передбачено договором. Доказом поставки є ТТН: №187/01/14 від 30.01.2014, №201/01/14 від 31.01.2014, №190/01/14 від 30.01.2014, №186/01/14 від 29.01.2014, №184/01/14 від 29.01.14, №185/01/14 від 28.01.2014.

Перерахунок коштів на поставлений товар згідно договору № 14-01/14 здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується випискою ПАТ КБ «Стандарт» по особовому рахунку ТОВ "ЦентрЕлектроМережБудПроект" станом на 28.01.2014 року. Суд також, зазначає, що сума передбачена договором поставки №14-01/14 відповідає сумі перерахованих коштів.

Подальше використання товарів у господарській діяльності ТОВ "ЦентрЕлектроМережБудПроект" підтверджується: договором будівельного підряду №40-02/12-14, актами форми КБ-2в та КБ-3, податковими накладними, локальним кошторисом...

Під час розгляду справи також встановлено, що в ході перевірки позивача та при складанні акта перевірки від 30.07.2014 №269/23-01-22-02/34863974, контролюючим органом були використанні: - акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві за №1870/26-55-22-07/38389211 від 08.05.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лайк Трест" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.01.2014 по 31.03.2014.

З урахуванням результатів перевірки вищевказаного контрагента, в акті перевірки позивача контролюючим органом зроблено висновок, що правочини укладені між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

Крім того, в акті зафіксовано, що у всіх видаткових накладних про отримання товару міститься підпис ОСОБА_3, як уповноваженої особи, проте в ТТН №190/01/14 та №186/01/14 зазначено отримувача товару ОСОБА_4.

Позивач пояснив з даного приводу про те, що у відповідності до доручення №20 від 28.01.2014 року виданого ТОВ "ЦентрЕлектроМережБудПроект" на ім'я ОСОБА_3, останній є уповноваженою особою позивача на отримання товару по договору № 14-01/14. У зв'язку з наданим йому правом ОСОБА_3 отримав у ТОВ "Лайк Трест" товар, що вбачається з підписів на всіх видаткових накладних. Проте, у зв'язку з тим, що завантаження товару здійснювалося на два автомобіля, МАЗ і ГАЗ, а ТТН є документом для перевезення вантажу тому в ТТН № 190/01/14 та № 186/01/14 зазначено отримувача товару іншого водія - ОСОБА_4. Також, представник наголосив, що безпосередньо отримував товар у контрагента-постачальника саме ОСОБА_3, а ОСОБА_4 лише є водієм якому доручино транспортування товару.

У відповідності до пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів від контрагента.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо відсутності у контрагентів позивача можливостей для здійснення комерційної діяльності, та її здійснення без мети реального настання правових наслідків, необхідно зазначити таке.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень. Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі №21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47-а10 зазначено, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і п. 2.4 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із контрагентами відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 21 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 16 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.