Ухвала суду № 43663248, 17.04.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Сараєв І.А.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року справа №266/4188/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Казначеєва Е.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на постанову приморського районного суду м. Маріуполя від 20 жовтня 2014 року по адміністративній справі №266/4188/14-а за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення приморського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії Управління щодо зменшення розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі - допомога); скасувати розпорядження від 17.06.2014 року про зменшення цієї допомоги; зобов'язати Управління провести донарахування та виплатити щомісячну допомогу в розмірі 834,94 грн за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року включно.

Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя від 20.10.2014 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії УПСЗН Приморського району Маріупольської міської ради та скасовано розпорядження від 17.06.2014 року про зменшення розміру щомісячної допомоги до 130 гривень, призначеної позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зобов'язано відповідача здійснити донарахування та виплатити позивачу щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 834,94 грн за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в зв'язку з прийняттям ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01.07.2014 року, відповідно до постанови КМУ №208 від 25.06.2014 року, позивачу правильно призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 гривень.

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_3 має на утриманні дитину - сина ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні з червня 2012 року.

Розпорядженням від 27.07.2012 року позивачу призначена допомога по догляду за дитиною до 3-х років як працюючим жінкам в розмірі 130 грн на місяць з 23.07.2012 року по 24.05.2015 року.

Розпорядженням від 12.06.2014 року позивачу призначена допомога по догляду за дитиною до 3-х років працюючим жінкам (з урахуванням доходів), а саме: з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року в розмірі 130 грн. як основний розмір та 834,94 грн. як доплата до основного розміру (щомісячно) (а.с.3)

Розпорядженням від 17.06.2014 року на припинення (подовження) допомоги по догляду за дитиною до 3-х років Управління встановило розмір допомоги: з 01.06.014 року по 30.06.2014 року - 130 гривень та 834,94 грн; з 01.07.2014 року по 25.05.2015 року - в розмірі 130 грн.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції, чинній на час призначення допомоги ОСОБА_3 12.06.2014 року, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

На підставі ст.14 Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Статтею 15 зазначеного Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

На підставі п.19 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою КМУ №1751 від 27 грудня, в редакції, чинній на час видання відповідачем розпорядження від 12.06.2014 року, виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.

Відповідно до вищевказаних норм позивачці розпорядженням від 12.06.2014 року призначена допомога по догляду за дитиною до 3-х років працюючим жінкам (з урахуванням доходів), а саме: з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року в розмірі 130 грн. як основний розмір та 834,94 грн. як доплата до основного розміру (щомісячно).

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року зазначені норми Закону «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», а саме розділ IV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключено. Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону зміни до Закону «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» набувають чинності з 01.07.2014 року.

Постановою КМУ №208 від 25.06.2014 року внесено зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, розділ "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключено.

Також постановою КМУ №208 від 25.06.2014 року пункт 13 Порядку доповнено новим абзацом восьмим, відповідно до якого для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 130 гривень.

Тобто, після 01.07.2014 року така допомога виплачується тільки на першу дитину, яка народилася до 30.06.2014 року включно і тільки протягом третього року в розмірі 130 гривень щомісячно.

На підставі п.1 ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України видокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

На підставі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України, право на належний соціальний захист, в даному випадку - права позивача на отримання допомоги на дитину в розмірі, що перевищує мінімальний з урахуванням доходів, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню, оскільки розпорядження 12.06.2014 року про призначення допомоги по догляду за дитиною до 3-х з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року в розмірі 130 грн. як основний розмір та 834,94 грн. як доплата до основного розміру (щомісячно) - було прийнято до набрання чинності змінами до Закону «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», внесених ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», тобто до 01.07.2014 року.

Отже, висновок суду першої інстанції за цією справою ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та відповідні їм правовідносини, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 20 жовтня 2014 року по адміністративній справі №266/4188/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 20 жовтня 2014 року по адміністративній справі №266/4188/14-а - залишити без змін.

Відповідно до пункту 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

Е.Г.Казначеєв