Ухвала суду № 43663219, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 рокусправа № 808/1894/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №808/1894/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі - ПАТ «Запоріжкокс») 17 березня 2014 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000234700 та №0000244700 від 05.03.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк», НВП «Конверсія-Південь», ТОВ «Фірма Дніпроспецремонт» викладені в акті № 75/28-04-47/00191224 від 19.02.2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого були прийняті оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк», НВП «Конверсія-Південь», ТОВ «Фірма Дніпроспецремонт».

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволенні скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Запоріжкокс» з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платниками податків: ТОВ «БУ Укрбудмонтаж» за періоди червень, серпень-грудень 2011 р., ТОВ «Топаз» за вересень 2011 р., ТОВ «Зваркомплект» за квітень 2012 р., ТОВ «Фірма Джой Інк» за травень 2012 р., НВП «Конверсія-Південь» за жовтень-листопад 2012 р., ТОВ «Фірма Дніпроспецремонт» за червень 2012 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 75/28-04-47/00191224 від 19.02.2014 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) ПАТ «Запоріжкокс» в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 7 137 грн., у тому числі по періодам: серпень 2011 на суму 4 304 грн.; квітень 2012 на суму 2 833 грн.

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) ПАТ «Запоріжкокс» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 90650 грн., у тому числі по періодам: червень 2011 р. на суму 3 159 грн.; вересень 2011 р. на суму 8 861 грн.; жовтень 2011 р. на суму 4 080 грн.; грудень 2011 р. на суму 72 572 грн.; листопад 2012 р. на суму 1 978 грн.

Згідно з актом перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договорів, укладених позивачем з його контрагентами ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк», НВП «Конверсія-Південь», ТОВ «Фірма Дніпроспецремонт», а саме: відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів. Вказане на думку податкового органу свідчить про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

На підставі акта перевірки відповідачем 05.03.2014 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000234700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151 140 грн., в тому числі за основним платежем - 100 760 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50 380 грн.;

- № 0000244700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 6 456 грн., в тому числі сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 4 304 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 152 грн.

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав договори поставки товару та специфікацій до договорів:

- з ТОВ «Топаз» (постачальник) від 22.03.2011 року № 742 (т.1 а.с. 139-144, 149, 150, 154, 160),

- з ТОВ «Зваркомплект» (постачальник) від 20.01.2012 року № 211 (т. 1 а.с. 243-248, 249, 254),

- з ТОВ «Фірма Джой Інк» (постачальник) від 12.04.2012 № 882 (т. 2 а.с. 29-34, 35).

Товар, який надійшов за вказаними договорам (був отриманий) до ПАТ «Запоріжкокс» від постачальників - ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк» був належним чином оформлений, оприбуткований і відображений у бухгалтерському обліку товариства відповідно до існуючих правил бухгалтерського обліку.

Таким чином, відбулося реальне придбання товару у вигляді сплати грошових коштів і кореспондуючій їй передачі товару від постачальників: ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк» до ПАТ «Запоріжкокс», а також відбулось реальне використання придбаних зазначених товарів у господарській діяльності, а зокрема зазначені товари були видані та списані у виробництво у 2011 та у 2012 роках.

При цьому, податковий орган в акті перевірки також зазначає про документальне підтвердження здійснення цих господарських операцій.

ПАТ «Запоріжкокс» здійснювались господарські операції з придбання робіт з ремонту приміщень з підрядниками ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», НВП «Конверсія- Південь».

При цьому, придбання робіт з ремонту між ПАТ «Запоріжкокс» і ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж» здійснювались на підставі договорів підряду: №1209 від 09.06.2010 р., №2603 від 15.12.2010 р., №1802 від 20.06.2011 р., № 1887 від 24.06.2011 р., №2182 від 25.07.2011 р., №2597 від 05.09.2011 р., №2620 від 07.09.2011 р. (т. 2 а.с. 139-145, 56-64, 125-133, 109-118, 98-104, 83-94, 72-77).

Придбання робіт з ремонту між ПАТ «Запоріжкокс» і НВП «Конверсія-Південь» здійснювались на підставі договору підряду № 28/04/1097 від 15.05.2012 р. (том.1 а.с. 177-188).

Зазначені послуги були отримані та відображені у бухгалтерському обліку товариства відповідно до існуючих правил бухгалтерського обліку.

Таким чином, відбулося реальне придбання послуг у вигляді сплати грошових коштів і кореспондуючій їй надання послуг з ремонту від підрядників: ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», НВП «Конверсія-Південь» до ПАТ «Запоріжкокс», а також відбулось реальне використання придбаних зазначених послуг у господарській діяльності, а зокрема зазначені послуги були отримані та використані у виробництво у 2011, 2012 роках.

Також слід зазначити, що підтвердженням факту реальності поставки товарів та послуг є первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк», НВП «Конверсія-Південь», які містяться в матеріалах справи, а саме:

- видаткові накладні (т.2 а.с. 2, т.3 а.с. 105);

- виписки банку (т.1 а.с. 175, 176, т. 2 а.с. 23-28, 52-55, т. 3 а.с. 70-71, 73-102);

- прибуткові ордери (т.1 а.с. 170, т. 2 а.с. 3, 10, 40, т. 3 а.с. 103);

- подорожні листи автомобіля (т.1 а.с. 168-169, т. 2 а.с. 7-8, 12-13, 46-47, т. 3 а.с. 106);

- витяг з журналу реєстрації довіреностей (т. 2 а.с. 5-6, 48);

- накладні-вимоги на відпуск (т. 1 а.с. 171, 172, т. 2 а.с. 19-22, 41);

- акти виконаних робіт (т.1 а.с. 215-218, 223-226, т.2 а.с. 172-179, 187-188, 193-197, 202-203, 207-210, 214-216, 220-222, 226-230, 235-237, 241-243, 246-249, т.3 а.с. 2-4, 8-9, 11-14, 19-21, 24-25)

Про факт наявності первинних документів, що посвідчують поставку товарів від ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк», а також надання робіт від ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», НВП «Конверсія-Південь» та проведення розрахунків із зазначеними підприємствами також безпосередньо зазначено податковим органом в акті перевірки.

Таким чином, позивач мав первинні документи та належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

ТОВ «Топаз» виписано позивачу податкову накладну за вересень 2011 року (т.1 а.с. 167).

НВП «Конверсія-Південь» виписано позивачу податкові накладні за жовтень 2012 року (т. 1 а.с. 230, 231).

ТОВ «Зваркомплект» виписано позивачу податкові накладні за квітень 2012 року (т. 2 а.с. 4, 11).

ТОВ «Фірма Джой Інк» виписано позивачу податкову накладну за травень 2012 року (т. 2 а.с. 38).

ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж» виписано позивачу податкові накладні за червень, серпень, вересень, лютий, жовтень, листопад, грудень 2011 року (т. 3 а.с. 27-51).

Обставини використання придбаного в господарській діяльності позивача підтверджуються договорами поставки, видатковими та податковими накладними, довіреностями наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «БУ «Укрбудмонтаж», ТОВ «Топаз», ТОВ «Зваркомплект», ТОВ «Фірма Джой Інк», НВП «Конверсія-Південь», ТОВ «Фірма Дніпроспецремонт» за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відносини між учасниками попередніх господарських операцій щодо постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останнім платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на нікчемність вчинених між позивачем та його контрагентами правочинів.

Між тим при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження обставин перевезення позивачу небезпечного вантажу від ТОВ ПКФ «Топаз», з посиланням на «Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів» № 822 від 26.07.204 року, оскільки вказані правила не поширюються на перевезення спеціальним транспортом хімічної речовини, що була упакована в обмежених кількостях, як це відбувалось при здійсненні поставки від ТОВ ПКФ «Топаз».

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №808/1894/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко