Ухвала суду № 43663154, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2015 року

справа № 808/3773/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 808/3773/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вамал" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамал" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462210 від 27.03.2013 на загальну суму 188986 грн. 25 коп. (збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість, у тому числі за основним платежем – 152179 грн. 00 коп., за штрафними санкціями – 36807 грн. 25 коп.).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вамал" задоволено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування відсутні.

Відповідач не направив свого представника для участі у апеляційному розгляді, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “БК Паллада”, ТОВ “Рангоут”, ТОВ “Сортікс Буд”, ТОВ “Мавікс”, ТОВ “Берегана”, ТОВ “Альгіз СТ”, ТОВ “Тех-АС плюс”, ТОВ “Савілот” за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки 11.03.2013 складено акт №34/22-10/31425609, а 27.03.2013 - прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462210, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 188986 грн. 25 коп., з яких: 152179 грн. 00 коп. – основний платіж, 36807 грн. 25 коп. – штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.48).

За змістом Акту перевірки, за перевіряємий період встановлено, що на порушення абз.“а” п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 152179 грн. 00 коп., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) при здійсненні фінансово-господарських операцій із контрагентами: ТОВ “Сортікс-Буд”, ТОВ “БК “Паллада”, ТОВ “Рангоут”, ТОВ “Мавікс”, ТОВ “Альгіз СТ”, оскільки правочини є нікчемними, а оформлені податкові накладні не засвідчують факти придбання платником податку послуг та не є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Позивач, вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000462210 протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Згідно умов Договорів, укладених позивачем з контрагентами: ТОВ “Сортікс-Буд” (№01/07 від 01.07.2010), ТОВ “БК “Паллада” (№06022 від 02.06.2011), з ТОВ “Рангоут” (№12015 від 01.12.2011), ТОВ “Багатопрофільна компанія “Дагаз” (яке з 23.12.2011 має назву ТОВ “Мавікс” №0206 від 02.06.2010), ТОВ “Альгіз СТ” (№1001 від 01.10.2009), саме на останніх, як постачальників, покладається обов’язок доставки товарів (продукції) позивачу.

У реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, які додавались позивачем при здачі податкової звітності з податку на додану вартість зазначені індивідуальні податкові номера ТОВ “Сортікс-Буд”, ТОВ “БК “Паллада”, ТОВ “Рангоут”, ТОВ “Мавікс”, ТОВ “Альгіз СТ”, як платників податку на додану вартість.

Відповідачем не надано до суду рішень про анулювання реєстрації ТОВ “Сортікс-Буд”, ТОВ “БК “Паллада”, ТОВ “Рангоут”, ТОВ “Мавікс”, ТОВ “Альгіз СТ” як платників податку на додану вартість.

Надані позивачем докази, первинні документи у сукупності підтверджують фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань, реальне здійснення господарських операцій.

Як з’ясовано судом, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

З наданих документів вбачається використання ТОВ “Вамал” товарів, отриманих від ТОВ “Сортікс-Буд”, ТОВ “БК “Паллада”, ТОВ “Рангоут”, ТОВ “Мавікс”, ТОВ “Альгіз СТ”, у подальшій своїй господарській діяльності.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд першої інстанції встановив, і з цими висновками погоджується колегія суддів, що позивачем дотримано вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження фактів реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угод недійсними суду надано також не було.

Висновки ж акту перевірки контрагентів позивача по ланцюгу постачання не є належним доказом укладання позивачем не реальних угод, а тому можливо стверджувати що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з зазначеними у акті перевірки контрагентами. Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином оформлені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують реальність операцій, останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, заявлені позивачем вимоги про його скасування підлягали задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 808/3773/13-а – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак