Постанова № 43662468, 06.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року Справа № 813/8798/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р.,

представників:

позивача Стецюка Ю.О.,

відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Спецавтотех» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Спецавтотех» (надалі - позивач, ПП «Спецавтотех») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі міста Львова), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.10.14р. №0003822208 та №0003812208.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки викладені у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані рішення, не відповідають законодавству України. Відповідач безпідставно визначив ПП «Спецавтотех» у податковому повідомленні-рішенні № 0003822208 суму позитивної курсової різниці в розмірі 106482,80 грн., яку необхідно сплатити до державного бюджету України. Зазначає, що позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, грошовим зобов'язанням платника податку, штрафною санкцією або пенею, а тому не може бути заявлена до стягнення податковим органом на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України. Обов'язок щодо перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету покладено на суб'єктів ринку торгівлі іноземною валютою, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи. Позивач не є суб'єктом ринку торгівлі іноземною валютою, а тому у нього відсутній обов'язок перераховувати такі кошти на користь державного бюджету України.

Крім цього, позивач вказує, що розрахунки в іноземній валюті та поставка придбаного товару нерезидентом проводились в порядку, передбаченому законодавством України, а тому безпідставним є нарахування відповідачем пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Акт перевірки складено з порушенням порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки в такому відсутнє посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку та податковому обліку ПП «Спецавтотех».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач проти позову заперечив. Подав письмові заперечення, суть яких полягає у тому, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова під час проведення перевірки діяла на підставі та в межах, визначених законом. Позивачем проведено розрахунки за вказаним в акті перевірки контрактом та отримано товарно-матеріальні цінності з простроченням граничного строку. Крім цього, у зв'язку з тим, що зобов'язання по зовнішньоекономічному контракту №-B-3UKR-014-02 від 14.01.13р. повністю не були виконані і валютні кошти нерезидентом повернені позивачу, виникла позитивна курсова різниця в сумі 106482,8 грн., яка не була перерахована до Державного бюджету України. Таким чином, позивачем порушено вимоги ст.3 та 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п.7 Розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою" затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.05р. №281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.05р. за №950/11230.

З цих підстав представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Спецавтотех» з питань дотримання вимог валютного законодавства.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Спецавтотех» вимог:

- ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. №185-94/ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №185-94/ВР), що відповідно до ст.4 цього Закону тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

- порушення ст.5 Закону №185/94-ВР та п.7 РозділуIII «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.05р. №281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.05р. за №950/11230 (надалі - Положення).

За результатами перевірки складено акт від 06.10.14р. №1472/22-08/23267102, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 20.10.14р. №0003812208, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 178 863,55 грн. та №0003832208, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 106 482,80 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача, відповідача та виявленим перевіркою порушенням суд встановив наступне:

14.01.13р. ПП «Cпецавтотех» (Покупець) укладено контракт №-В-3UKR-014-02 з нерезидентом «Bulgarian Industrial Engineering and Management JSC» (15-17 Belovodski pat Street, 1616 Sofia, Republic of Bulgaria) (Продавець), де предметом контракту є купівля у нерезидента тягачів броньованих (МТ-ЛБ). Загальна вартість контракту становить 113400,00 євро.

На виконання умов імпортного контракту ПП «Cпецавтотех» 15.05.13р. здійснило попередню оплату нерезиденту в сумі - 45360,00 євро та 24.05.13р. в сумі - 29160,00 євро.

Товар від нерезидента отримано відповідно до тимчасових митних декларацій: №807000000/2013/909787 від 14.06.13р. на загальну суму 16200,0 євро, №807000000/2013/909789 від 14.06.13р. на загальну суму 16200,0 євро, №807000000/2013/909791 від 14.06.13р. на загальну суму 16200,0 євро.

Фактичний перетин митного (державного) кордону України відбувся 14.06.13р., про що свідчить відмітка (штамп) Чернівецької митниці "Під митним контролем" на рахунках №496 від 06.06.13р., №497 від 06.06.13р., №498 від 06.06.13р. та на СMR№153729, СMR№142094, СMR№036412 про ввезення товару на митну територію України. В подальшому вказаний товар - демілітаризовані легкі багатофункціональні гусеничні тягачі, були експортовані позивачем за межі митної території України, що встановлено актом перевірки та підтверджується наявними у справі митними деклараціями.

10.03.14р. сторонами підписано доповнення до контракту №-В-3UKR-014-02 від 14.01.13р., згідно з якими попередньо сплачені позивачем кошти були повернуті нерезидентом 26.03.14р. в сумі 25920,00 євро, що відповідало вартості недопоставленого товару. Таким чином, товар по контракту №-В-3UKR-014-02 від 14.01.13р. надійшов позивачу не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 2 Закону №185-94/ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 ст. 2 передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 16.11.12р. №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.11.12р. за № 1921/22233, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічні положення щодо строків розрахунків закріплені в Постановах Правління Національного банку України №163 від 14.05.13р. (термін дії з 20.05.13р. по 19.11.13р.), №453 від 14.11.13р. (термін дії з 20.11.13р. по 17.05.14р.), №270 від 12.05.14р. (термін дії: з 20.05.2014р. по 20.08.2014р.).

З урахуванням дати попередньої оплати позивачем за товар та встановлених Національним банком України строків проведення розрахунків за імпортними операціями, суд зазначає, що граничний строк поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом №-В-3UKR-014-02 від 14.01.13р. був до 13.08.13р. на суму 45360 євро та до 22.08.13р. на суму 29160 євро.

У зв'язку з частковим невиконанням нерезидентом умов контракту та поверненням позивачу 26.03.14р. попередньо сплачених валютних коштів в сумі 25920 євро, порушення строків проведення розрахунків по таких імпортних операціях становить 216 днів. Курс євро на дату виникнення заборгованості становив 10,649 грн.

Позивачем не надано суду висновку органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на продовження термінів розрахунків чи позовної заяви для підтвердження звернення до суду на нерезидента "Bulgarian Industrial Engineering and Management JSC" (або рішення суду), а також документів щодо припинення зобов'язань між позивачем та його контрагентом шляхом зарахування зустрічних вимог.

Згідно з ст.4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених ст. 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем правильно зроблено висновок про порушення граничних термінів розрахунків та, відповідно, нараховано позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 178 863, 55 грн.

Відповідно до ст.3 Закону №185-94/ВР Національному банку України надано право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно з п.7 Розділу III «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Статтею 5 Закону №185-94/ВР передбачено, що при порушенні резидентами встановленого строку, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, ця валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Аналіз вказаних норм законодавства, дає підстави суду дійти висновку, що на суб'єктів ринку торгівлі іноземною валютою (банки та інші фінансові установи) покладено лише обов'язок реалізовувати іноземну валюту без згоди клієнта-резидента, в передбачених законодавством випадках. Оскільки отримані від такого продажу кошти є власністю резидента та зараховуються на його рахунки, обов'язок перераховувати позитивну курсову різницю за такими операціями до Державного бюджету України покладено саме на нього, рівно ж як і відображати у бухгалтерському обліку негативну курсову різницю, яка може виникнути за такими операціями.

У зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання по контракту №-В-3UKR-014-02 від 14.01.13р. повністю не були виконані і валютні кошти нерезидентом повернені на адресу позивача, позитивна курсова різниця, яка виникла за результатами продажу такої валюти, повинна була бути перерахована позивачем до державного бюджету України.

Згідно з наявним у справі розрахунком позитивної курсової різниці, курс євро на час придбання позивачем для проведення попередньої оплати становив 10,6050 грн. Станом на дату продажу повернутих нерезидентом коштів в сумі 25890 євро, курс євро становив 14,717893 грн.

Таким чином, позитивна курсова різниця, яка виникла за такою операцією та підлягає сплаті до державного бюджету України становить 106482,80 грн. Вказані кошти позивачем до бюджету сплачені не були.

У зв'язку з цим, відповідачем правомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст.3 та 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п.7 Розділу III «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою».

Суд не бере до уваги доводи позивача з приводу порушення відповідачем порядку прийняття податкових повідомлень-рішень та нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно з п.п. «в» п. 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.12р. орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

В такому випадку орган державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (форма „У").

Суд критично оцінює посилання позивача на порушення порядку оформлення результатів перевірки, оскільки такі не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно з ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку свій обов'язок відповідач виконав, оскільки довів правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір стягується з позивача.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Спецавтотех» до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) гривень 80 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.