Постанова № 43662439, 17.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2015 року 810/7201/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

17 грудня 2014 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" (далі - позивач) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2013 р. № 0002362203.

23 січня 2014 р. постановою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 р. було залишено без змін.

10 грудня 2014 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. та постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

29 грудня 2014 р. згідно з автоматизованим розподілом справ адміністративну справу № 810/7201/14-а було передано для розгляду судді Виноградовій О.І.

8 квітня 2015 р. у судовому засіданні уточнено назву відповідача - Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, а податкове повідомлення - рішення від 13 листопада 2013 р. № 0002362203 таким, що винесено з порушенням чинного законодавства. Стверджує, що сума від'ємного значення ПДВ за вересень 2013 р. у сумі 1 634 060 грн 00 коп. виникла у грудні 2010 р.; у листопаді, грудні 2011 р, лютому, березні, квітні, травні, липні, серпні, листопаді, грудні 2012 р., травні, червні, липні, серпні 2013 р., а показники податкової декларації з ПДВ за червень 2010 р. неодноразово були предметом перевірки податковими органами та судами, які визнали дії відповідача протиправними.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що позивачем до відповідача було подано декларацію з ПДВ за вересень 2013 р. з від'ємним значенням на суму 1 634 060 грн 00 коп., проте, на підтвердження задекларованої суми позивачем не було надано жодного документу. Стверджує, що правочини між позивачем та його контрагентами, здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними (т. 4 а.с. 114-118).

У цей же день представниками сторін подано письмові клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

1 листопада 2005 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 4 а.с. 216-218).

Основними видами діяльності позивача було: надання в оренду будівельних машин і устаткування; надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютери; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у.; купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

20 жовтня 2014 р. Господарським судом Київської області позивача визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, про що 5 листопада 2014 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 4 а.с. 217).

У період з 30 по 31 жовтня 2013 р., відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності та законності декларування від'ємного значення з ПДВ за серпень, вересень 2013 р. за результатами якої 31 жовтня 2013 р. було складено акт перевірки № 641/10-07-22-04-12/33870540 (далі - акт перевірки № 641/10-07-22-04-12/33870540) (т. 4 а.с. 123-125).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення з ПДВ (р. 24) за вересень 2013 р. у сумі 1 634 060 грн 00 коп.

13 листопада 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 641/10-07-22-04-12/33870540 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002362203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у сумі 1 634 060 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0002362203) (т. 4 а.с. 130).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Відповідно до вимог ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з вимогами п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як убачається з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу України), повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 цього ж кодексу).

Відповідно до вимог п. 48.2 ст. 48 ПК України обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з вимогами п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до вимог п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити розмір грошового зобов'язання, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення ним суми від'ємного значення суми податку на додану вартість, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з вимогами ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як убачається з п. 200.10 ст. 200 ПК України, встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем поставлено під сумнів господарську діяльність позивача, внаслідок якої ним задекларовано суму від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 р. у сумі 1 634 060 грн 00 коп.

Проте, суд вважає даний висновок відповідача протиправним, оскільки позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами, які призвели до виникнення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 р. у сумі 1 634 060 грн 00 коп. Зокрема, позивачем надано суду копії таких документів:

- договорів (т. 6 а.с. 6-228, т. 7 а.с. 1-65)

- видаткових накладних (т. 7 а.с. 184, 218, т. 8 а.с. 14, 108, 141, 150, т. 9 а.с. 62, 146, 150, 158, т. 10 а.с. 4, 5, 8.ю т. 11 а.с. 2, 98, 121, 123, 125);

- податкових накладних (т. 7 а.с. 72, 75, 76, 77, 80, 82, 83, 86, 87, 91, 92, 96, 114, 116, 117, 119, 122, 124, 125, 146, 148,150, 152, 153, 156, 158, 159, 161, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 197, 213, 215, 217, 219, 221, 222, 224, 226, 229, т. 8 а.с. 13, 15, 17, 18, 20, 26, 28, 30, 32, 34, 38, 40, 41, 43, 45, 48, 83, 85, 91, 92, 94, 97, 99, 101, 102, 107, 109, 111, 112, 115, 117, 120, 138, 1470, 142, 144, 147, 149, 151, 153, 155, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 169, 197, 200, 201, 205, 207, 208, 210, 212, 213, 217, 218, 220, 222, т. 9 а.с. 1, 8-10, 12, 14, 16, 32, 35, 37, 38, 40, 41, 46, 61, 63, 67, 68, 69, 73, 74, 76, 79, 81, 82, 84, 97, 99, 100, 102, 109, 112, 113, 115, 116, 129, 133-136, 138, 139, 141, 142, 145, 147, 149, 151, 152, 153, 156, 159, 177, 179, 182, 187, 189, 194, 195, 197, 199, 200, 217, 219, 220, 222, 224, 230, 233, 238, 239, т. 10 а.с. 1, 3, 5, 25, 27, 31, 45, 47, 49, 50, 52, 53, 64, 66, 68, 70, 74, 75, 78, 79, 90, 92, 94, 101, 103, 107, 109, 128, 130, 140, 141, 143, 145, 147, 148, 226, 228, 229, 233, 234, 238, т. 11 а.с. 1, 3, 4, 6, 7, 9, 34, 36, 38, 50,52, 54, 56, 58, 59, 62, 73, 74, 78, 79, 81, 83, 85, 88, 89, 92, 93, 97, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 141, 142, 147, 148, 152, 153, 155, 158, 160, 162, 163, 173, 175, 176, 177);

- актів здачі прийняття робіт (надання послуг) (т. 7 а.с. 73, 74, 81, 115, 120, 147, 149, 182, 188, 214, 216, 225, т. 8 а.с. 9, 22-24, 25, т. 9 а.с. 13, 15, 17, 18, 33, 34, 36, 47, 48, 78, 80, 83, 85, 86, 98, 101, 110, 111, 117, 118, 131, 132, 137, 148, 160, 180, 181, 188, 198, 201, 218, 221, 223, 231, 232, 234, -237, т. 10 а.с. 26, 32, 46, 48, 65, 67, 69, 71, 72, 91, 93, 95, 99, 108, 110, 129, 131, 146, 149, 227, 239, т. 11 а.с. 10, 35, 51, 55, 57, 82, 83, 84, 86, 88, 91, 115,117, 156, 157, 159, 164, 177, 179);

- справок вартості виконаних робіт (т. 8 а.с. 21, 86, 103, т. 9 а.с. 2-7, 103-107, 183-186, 190-193, т. 10 а.с. 100);

- накладних (т. 8 а.с. 27, 96, 146);

- рахунків (т. 7 а.с. 78, 79, 98, 148, 151, 186, 220, т. 8 а.с. 29, 39, 50, 98, 143, 209, 219, т. 9 а.с. 11, 39, 75, 114, 140, 196, 240, т. 10 а.с. 51, 80, 132, 142, т. 11 а.с. 5, 8, 39, 53, 63, 80, 128, 154, 174);

- рахунків - фактур (т. 8 а.с. 129, т. 9 а.с. 157);

Водночас, на підтвердження розрахунків за укладеними з контрагентами договорами позивачем надано копії банківських виписок, завірених печаткою банка (т. 7 а.с. 101-111, 135-143, 160-178, 201-210, 235-237, т. 8 а.с. 1-9, 56-80, 122-134, 170-190, 227-236, т. 9 а.с. 19, 22-29, 51-58, 90-94, 120-125, 162-173, 209-212, т. 10 а.с. 14-22, 34-42, 57-61, 82-87, 114-121, 134-137, 193-223, т. 11 а.с. 11-17, 23-31, 42-47, 67-70, 106-111, 132-138, 167-170, 182-189).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання сторонами названих договорів призвело до зміни майнового стану позивача;

Тобто, судом встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів для забезпечення здійснення господарської діяльності, в наслідок якої ним було отримано прибуток.

Наведене свідчить, що позивачем було правомірно задекларовано суму від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 р. у сумі 1 634 060 грн 00 коп.

Також, при вирішення справи судом враховано, що правомірність декларування відповідачем суму від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 р. у сумі 1 634 060 грн 00 коп. була предметом судового розгляду.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 р. у справі № 810/975/14, було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" (позивача в даній адміністративній справі) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (відповідача в даній адміністративній справі) про скасування податкового повідомлення-рішення ( т. 4 а.с.239-245, 246-251).

Зокрема, даним судовим рішенням встановлено, що від'ємне значення податку на додану вартість, задеклароване позивачем у вересні 2013 р. на суму 1 634 060 грн 00 коп. виникло: у грудні 2010 р. у сумі 528 858 грн 00 коп.; у листопаді 2011 р. у сумі 28 155 грн 00 коп..; у грудні 2011 р. у сумі 581 621 грн 00 коп.; у лютому 2012 р. у розмірі 7191 грн 00 коп.; у березні 2012 р. у сумі 40 713 грн 00 коп.; у квітні 2012 р. у сумі 154 101 грн 00 коп.; у травні 2012 р. у сумі 1742 грн 00 коп.; у липні 2012 р. у сумі 65 026 грн 00 коп.; у серпні 2012 р. у сумі 2478 грн 00 коп.; у листопаді 2012 р. у сумі 670 грн 00 коп.; у грудні 2012 р. у сумі 3800 грн 00 коп.; у травні 2013 р. у сумі 51 538 грн 00 коп.; у червні 2013 р. у сумі 111 747 грн 00 коп., у липні 2013 р. у сумі 47 245 грн 00 коп., у серпні 2013 р. у сумі 9175 грн 00 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення від 13 листопада 2013 р. № 0002362203 винесено протиправно, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13 листопада 2013 р. № 0002362203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" сплачений судовий збір у сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн 81 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.