Постанова № 43662407, 20.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року 810/769/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» (далі - ТОВ «Тема-Б» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі -ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2014 №24 (Ф-603).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Тема-Б» працівники підприємства користуються послугами мобільного зв'язку вартість яких оплачується підприємством. З метою впорядкування використання послуг мобільного зв'язку для потреб підприємства наказами директора затверджені правила та ліміти на користування мобільним зв'язком працівниками підприємства із закріпленням за ними службових номерів телефонів.

Оскільки, користування послугами мобільного зв'язку здійснюється працівниками виключно в господарських цілях підприємства та в межах затверджених лімітів, позивач вважає хибним твердження відповідача, що їх оплата є додатковим благом працівників підприємства, на яку нараховується єдиний соціальний внесок.

Тому, на думку позивача, вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) є незаконною, оскільки при її прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 06.04.2015, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Тема-Б», ідентифікаційний код 36460480, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, зареєстроване як юридична особа 06.04.2009. Як платник податків позивач узятий на облік з 07.04.2009 за №56.

У період з 15.09.2014 по 24.10.2014 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Тема-Б» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 31.10.2014 №564/10-13-22-01-121/36460480 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про порушення вимог частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10356,00 грн.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності у позивача, на дату проведення перевірки, підтвердження витрат на послуги мобільного зв'язку для цілей господарської діяльності підприємства, оскільки відсутні деталізовані рахунки від оператора мобільного зв'язку із зазначенням номерів абонентів та тривалістю розмов, журналів обліку дзвінків із зазначенням мети їх здійснення і тривалості за кожним номером.

Тому відповідач дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 25344,11 грн., які сплачені позивачем оператору мобільного зв'язку, є доходом, який отримано як додаткове благо директором ТОВ «Тема-Б» ОСОБА_1.

На підставі Акта перевірки, відповідно до статті 25 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ДПІ у Києво-Святошинському районі сформовано та направлено ТОВ «Тема-Б» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2014 №24 (Ф-603), якою зобов'язано ТОВ «Тема-Б» сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10356,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою та рішеннями, прийнятими за результатом адміністративного оскарження, позивач скористався своїм правом звернутись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Тема-Б» користується послугами мобільного зв'язку, що надаються оператором ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» на підставі Генеральної угоди № КК761/ 2007 від 20.08.2007 (а.с.86, 87) та Угоди про введення спеціального режиму надання послуг стільникового мобільного зв'язку від 30.12.2010 (а.с.82, 83) . За умовами зазначених угод за позивачем закріплюється особовий рахунок НОМЕР_3 за яким у оператора обліковуються група номерів мобільних телефонів, які належать позивачеві та використовуються його співробітниками.

Відповідно до змісту наказів ТОВ «Тема-Б» від 31.12.2012 за №31/12/2012-1 «Про затвердження правил користування мобільним зв'язком» (а.с.30, 75, 76) та №31/12/2012-3 «Про затвердження лімітів на користування послугами мобільного зв'язку» (а.с.31, 32) позивачем визначені правила користування працівниками підприємства мобільним зв'язком, закріплені за ними відповідні номери мобільних телефонів та встановлені дозволені ліміти вартості послуг мобільного зв'язку для кожного.

Як вбачається зі змісту листів ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 10.04.2015 №5315922130, №5315911769 та пояснень позивача, щомісячні рахунки - фактури на оплату послуг мобільного зв'язку виставляються оператором позивачеві за реквізитами підприємства із зазначенням його особового рахунку у оператора НОМЕР_3 та будь - якого номеру мобільного телефону із групи номерів мобільних телефонів, що належать позивачеві та обліковуються за цим особовим рахунком.

При цьому, вартість послуг мобільного зв'язку за відповідний місяць визначається в рахунку - фактурі як сукупна вартість наданих послуг всій групі номерів мобільних телефонів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що твердження відповідача про отримання додаткового блага у розмірі 25344,11 грн. саме директором ТОВ «Тема-Б» ОСОБА_1 пов'язується податковим органом із наявністю у щомісячних рахунках - фактурах на оплату послуг мобільного зв'язку на загальну суму 25344,11 грн.

Інших обґрунтувань отримання додаткових благ ОСОБА_1 у вигляді оплати підприємством послуг мобільного зв'язку за закріпленим за ним телефонним номером, матеріали справи не містять.

Як вбачається із матеріалів справи, щомісячні рахунки ТОВ «Тема-Б» містять інформацію щодо абонентського номеру (мобільний) НОМЕР_1, якій згідно із наказом від 31.12.2012 №31/12/2012-3 закріплений за менеджером із логістики ТОВ «Тема-Б» та лицевий рахунок абонента НОМЕР_3.

Разом з цим, як вбачається з наявних у матеріалах справи диференційованих рахунків наданих ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» послуг, загальний розмір витрат на послуги мобільного зв'язку у період з лютого 2013 року по квітень 2013 року та за червень, липень місяці 2013 року по номеру НОМЕР_2, закріпленого за директором ТОВ «Тема-Б» ОСОБА_1, становить лише 203,90 грн.

Відповідно до положень абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тобто, законодавством установлено, що сплата єдиного внеску є процесом персоніфікованим і залежить, зокрема, від конкретної застрахованої особи та розміру отриманих нею виплат, що включаються до бази нарахування єдиного внеску згідно із законом.

У суду не виникає сумніву, що твердження відповідача про отримання додаткового блага у розмірі 25344,11 грн. саме директором ТОВ «Тема-Б» ОСОБА_1 є хибним, оскільки, як встановлено судом, дана сума складається із вартості наданих послуг мобільного зв'язку у період з лютого 2013 року по квітень 2013 року та за червень, липень місяці 2013 всій групі номерів мобільних телефонів, закріплених за особовим рахунком позивача у оператора за НОМЕР_3.

Відтак, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачеві єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10356,00 грн. у зв'язку із отриманням саме директором ТОВ «Тема-Б» ОСОБА_1 додаткового блага у розмірі 25344,11 грн. є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність у позивача, на дату проведення перевірки, підтвердження витрат на послуги мобільного зв'язку для цілей господарської діяльності підприємства, та, як наслідок, отримання додаткових благ працівниками підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту г) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, адміністративні витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) відносяться до складу інших витрат платника податків.

На підтвердження зв'язку понесених витрат на послуги мобільного зв'язку із господарською діяльністю позивачем надані накази ТОВ «Тема-Б» від 31.12.2012 №31/12/2012-1 «Про затвердження правил користування мобільним зв'язком» та від 31.12.2012 №31/12/2012-3 «Про затвердження лімітів на користування послугами мобільного зв'язку», відповідно до якого за працівниками ТОВ «Тема-Б» закріплені номери телефонів та встановлені дозволені ліміти вартості послуг мобільного зв'язку для кожного з них.

Також позивачем надані рахунки ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» на оплату послуг мобільного зв'язку від 28.02.2013 №41-2821289, від 31.03.2013 №42-4936224, від 30.04.2013 №43-7009800, від 30.06.2013 №45-12172230, від 31.07.2013 №46-13707796 з яких убачається, що платником послуг мобільного зв'язку є позивач.

Суд звертає увагу, що законодавство України не містить переліку документів, які б підтверджували зв'язок витрат на послуги мобільного зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

Разом з цим, як зазначив у листі від 26.02.2010 №2412 Державний комітет України по питанням регуляторної політики та підприємництва, документами які могли б підтвердити зв'язок витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю суб'єкта господарювання є розрахункові документи про оплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора, наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх у господарській діяльності підприємства, угода з оператором мобільного зв'язку про надання послуг із зазначенням переліку номерів обслуговуваємих телефонів, правила користування мобільним зв'язком, затвердження керівником, і тому подібне.

Відповідно до пункту 56.4. статті 56 Податкового кодексу України, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Водночас, як вбачається зі змісту Акта перевірки, у розділі «Податок на прибуток», податковий орган дійшов висновку про правомірність у періоді, що перевірявся, формування позивачем суми витрат «адміністративні витрати» (рядок 06.1 Декларації), до складу яких, на час виникнення спірних відносин, входили витрати на послуги мобільного зв'язку (а.с.10).

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач у Акті перевірки підтвердив правильність формування позивачем адміністративних витрат, а відтак, визнав їх такими, що пов'язані із господарською діяльністю, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними та допустимими доказами зв'язку понесених витрат на послуги мобільного зв'язку із господарською діяльністю.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що ненадання позивачем деталізованих рахунків від оператора мобільного зв'язку із зазначенням номерів абонентів та тривалістю розмов та журналу обліку дзвінків із зазначенням мети їх здійснення і тривалості за кожним номером, унеможливлює підтвердження зв'язку витрат на послуги мобільного зв'язку з веденням господарської діяльності позивача, оскільки надання таких документів не передбачено жодним нормативним документом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.05.2010 справа № К-4877/08.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт використання послуг мобільного зв'язку у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, у зв'язку з чим, його вимоги такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2014 №24 (Ф-603).

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення від 20.02.2015 №1130.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 квітня 2015 року.