Постанова № 43662166, 14.04.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м.Житомир справа № 806/139/15

час прийняття: 12 год. 45 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Шевчук Т.А.,

за участі представників позивача Похилько О.С., Кириленко В.Л.,

за участі представника відповідача Курділяс Ю.С,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001762202 від 12.12.2014 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001762202 від 12.12.2014 р. В обгрунтування позову зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі висновків акта від 25.11.2014 року №1617/22-01/36863714 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у загальній сумі 503526,00 грн. Вважає, що висвітлені в акті висновки про наявність порушень грунтуються лише на припущеннях, зроблені без з'ясування всіх обставин справи, без належного аналізу та надання належної оцінки первинним бухгалтерським документам, що засвідчують факти вчинення господарських операцій. Зазначає, що первинними документами в повному обсязі підтверджено факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром господарських операцій у перевіряємому контролюючим органом періоді.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити з підстав зазначених в письмових заперечення.

Вислухавши пояснення представників сторін дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Встановлено, що посадовою особою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з 10.11.2014 року по 18.11.2014 року було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість щодо господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЦ" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська регіональна інженерна компанія" за січень 2014 року; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Евентис" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сефт Плюс" за березень 2014 року; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилбудресурс" за квітень 2014 року; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Діват" за травень 2014 року; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекомс" за червень 2014 року; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман" за липень, серпень 2014 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "СЕВЕКО" за травень, липень - серпень 2014 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 503526,00 грн., в т.ч. за січень 2014 року на суму 88075,00 грн., за березень 2014 року на суму 5160,00 грн., за травень 2014 року на суму 4910,00 грн., за червень 2014 року на суму 153063,00 грн., за липень 2014 року на суму 118668,00 грн. та за серпень 2014 року на суму 133650,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 25.11.2014 року №1617/22-01/36863714 на підставі якого контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0001762202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 629408,00 грн., в т.ч. 503526,00 грн. - за основним платежем та 125882,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 503526,00 грн. стало невизнання податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "АДЦ", ТОВ "Київська регіональна інженерна компанія", ТОВ "Евентис", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Діват", ТОВ "Рекомс", ТОВ "Гетьман" та ТОВ "Торговий Дім "СЕВЕКО" у зв'язку із тим, що документально не підтверджено реальності їх здійснення.

Не погоджуючись із порушеннями встановленими перевіркою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області позивач звернувся з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0001762202.

Суд, досліджуючи спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом встановлено, що 03 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність "Київська регіональна інженерна компанія" (Продавець) укладено договір куплі-продажу №0301-8, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (а.с.56 т.1).

На виконання умов договору Продавцем було виписано позивачу видаткові накладні (а.с.57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81 т.1) та податкові накладні (а.с.58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82 т.1) та товарно-транспортними накладними (а.с.59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83 т.1).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Київська регіональна інженерна компанія" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

10 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "АДЦ" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №14101, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги із забезпечення організації перевезень автомобільним транспортом та експедицію вантажів Замовника на території України (а.с.51).

На виконання умов договору ТОВ "АДЦ" були виписані позивачу податкові накладні (а.с.53,55 т.1) та між сторонами були складені акти здачі-прийняття (надання послуг) (а.с.52, 54 т.1).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "АДЦ" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність "СЕФТ ПЛЮС" (Продавець) укладено договір куплі-продажу №30314, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (а.с.87 т.1).

На виконання умов даного договору ТОВ "СЕФТ ПЛЮС" були виписані позивачу видаткові накладні (а.с.88, 91 т.1) та податкові накладні (а.с.90, 93 т.1).

З метою отримання придбаного товару за даним договором 03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Евентис" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №10314, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги із забезпечення організації перевезень автомобільним транспортом та експедицію вантажів Замовника на території України (а.с.84 т.1).

На виконання умов договору ТОВ "АДЦ" були виписані позивачу податкова накладна (а.с.86) та між сторонами було складено акт здачі-прийняття (надання послуг) (а.с.85 т.1).

Перевезення придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕФТ ПЛЮС" позивачем товару Товариством з обмеженою відповідальність "Евентис" стверджується товарно-транспортними накладними (а.с.89, 92 т.1)

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ "СЕФТ ПЛЮС" та ТОВ "Евентис" були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували в Державному Реєстрі юридичних осіб.

Також 03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність "Жилбудресурс" (Продавець) укладено договір куплі-продажу №30314, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (а.с.95 т.1).

З метою отримання придбаного товару 03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Жилбудресурс" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №10314, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги із забезпечення організації перевезень автомобільним транспортом та експедицію вантажів Замовника на території України (а.с.94 т.1).

На виконання умов даних договорів ТОВ ""Жилбудресурс" були виписані позивачу видаткові накладні (а.с.98, 101) та податкові накладні (а.с.97, 100, 103, 105) та між сторонами були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.96, 104).

Перевезення придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудресурс" позивачем товару стверджується товарно-транспортними накладними (а.с.99, 102 т.1).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Жилбудресурс" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

05 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність "Діват" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0505-7, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вироби з металу та металопрокат, згідно заявок останнього, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (а.с.107 т.1).

З метою отримання придбаного товару 03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Діват" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №0505-8, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги із забезпечення організації перевезень автомобільним транспортом та експедицію вантажів Замовника на території України (а.с.106 т.1).

На виконання умов даних договорів ТОВ "Діват" були виписані позивачу видаткові накладні (а.с.108, 111, 114, 117, 120, 123, 126 т.1 ) та податкові накладні (а.с.110, 113, 116, 119, 122, 125, 128 т.1), а між сторонами були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.96, 104 т.1).

Перевезення придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Діват" позивачем товару стверджується товарно-транспортними накладними (а.с.109, 112, 115, 118, 121, 124, 127 т.1).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Діват" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

02 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність "Рекомс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0206/1, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вироби з металу та металопрокат, згідно заявок останнього, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (а.с.129 т.1).

З метою отримання придбаного товару 02 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Рекомс" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №0206/2, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги із забезпечення організації перевезень автомобільним транспортом та експедицію вантажів Замовника на території України (а.с.130).

На виконання умов даних договорів ТОВ "Рекомс" були виписані позивачу видаткові накладні (а.с.135, 138, 141, 144, 147, 150, 153 т.1) та податкові накладні (а.с.132, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155 т.1), а між сторонами були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.131, 133 т.1).

Перевезення придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекомс" позивачем товару стверджується товарно-транспортними накладними (а.с.136, 139, 142, 145, 148, 151, 154 т.1).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Рекомс" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

01 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність "Гетьман" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0107/8, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вироби з металу та металопрокат, згідно заявок останнього, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (а.с.157 т.1).

З метою отримання придбаного товару 01 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Гетьман" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №0107/8, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги із забезпечення організації перевезень автомобільним транспортом та експедицію вантажів Замовника на території України (а.с.130).

На виконання умов даних договорів ТОВ "Гетьман" були виписані позивачу видаткові накладні (а.с.162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 196, 199, 202, 205, 208, 212, 215, 218, 221, 224, 227 т.1) та податкові накладні (а.с.159, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 193, 195, 198, 201, 204, 207, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 229 т.1), а між сторонами були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.158, 160, 192, 194 т.1).

Перевезення придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" позивачем товару стверджується товарно-транспортними накладними (а.с.163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 197, 200, 230, 206, 209, 213, 216, 219, 222, 225, 228 т.1).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Гетьман" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

Судом також встановлено, що липні та серпні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" було придбано в Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Севеко" вироби з металу, що стверджується рахунками-фактури (а.с.230, 233 т.1), податковими та видатковими накладними (а.с.230, 232, 233, 235-236 т.1).

Перевезення придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Севеко" позивачем товару стверджується товарно-транспортними накладними ТОВ "Гетьман" (а.с.231, 234).

Відповідно до платіжних доручень позивач розрахувався за отримані товарно-матеріальні цінності та послуги з вищезазначеними контрагентами (а.с.237-251 т.1).

Реальність здійснення вищезазначених господарських операцій, стверджується тим, що придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Київська регіональна інженерна компанія", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ Жилбудресурс", ТОВ "Діват", ТОВ "Рекомс та ТОВ "Гетьман" були продані позивачем іншим підприємствам, що стверджується видатковими накладними та відповідними довіреностями (а.с.252-253 т.1, а.с.1-176 т.2).

Оцінивши вищезазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що вони були укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, їх предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті, а його сторони на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, вищезазначені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Слід відзначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 02 липня 2013р. по справі № К/9991/55933/12 формальні недоліки первинних документів, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Судом також враховано, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження фіктивності зазначених документів, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Продмартекпром" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від спірних господарських операцій, взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Зазначене зумовлює хибність висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого контролюючим органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 503526,00грн.

Щодо посилання Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на акти перевірки інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічної звірки, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», такі рішення є самостійним джерелом права.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02) від 09.01.2007 року) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Стосовно посилання відповідача на те, що поточний рахунок ТОВ "Сефт Плюс" №260013012279 в ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" на момент підписання договору не був підписаний, суд зазначає, що вказаний рахунок зазначений у новій редакції договору, яка була отримана позивачем від останнього після його відкриття в банківській установі, що стверджується листом ТОВ "СЕФТ ПЛЮС" від 27.03.2014 року.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки відсутній розділ 3.1.1 "Податкові зобов'язання", а наявний лише розділ 3.1.2 "Податковий кредит", що в свою чергу унеможливлює перевірити правомірність нарахування розміру податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а висновки, що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001762202 від 12.12.2014 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001762202 від 12.12.2014 р.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" з державного бюджету 487,20 грн. сплаченого судового збору

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 20 квітня 2015 р.