Постанова № 43661990, 14.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р. Справа № 804/3306/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Ярославцева В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Дніпропетровській області про визнання бездіяльність протиправною та скасування постанови від 26.06.14, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №019204 від 26.06.14 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 1700 гривень, про визнання протиправною бездіяльність Управління щодо неповідомлення позивача щодо розгляду 26.06.14 справи про порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», про визнання протиправною бездіяльність Управління щодо непред'явлення водію автомобіля - ОСОБА_1 направлення на перевірку при проведенні перевірки 07.06.14 о 07-36 на 437 км. автодороги Н-08. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова №019204 від 26.06.14 винесена з порушенням вимог ст.ст.1, 3, 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності у діях позивача складу правопорушення. На думку позивача, дія Закону України «Про автомобільний транспорт» не поширюється на перевезення, що здійснюються транспортними засобами, які належать фізичним особам та використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку. Позивач зауважив, що він використовував і використовує належний йому автомобіль «Мерседес Спринтер» держ. номер НОМЕР_1 виключно для задоволення власних потреб, що не мають на меті отримання прибутку. Також позивач зазначив, що відповідач в порушення п.26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному, транспорті на розгляд справи про правопорушення 26.06.14 позивача не викликав. Окремо позивач зауважив, що дізнався про існування оскаржуваної постанови після надання відповідачу 01.10.14 відповідної заяви та ознайомлення з постановою у відповідача, після чого 21.10.14 позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про її оскарження, але через сімейні обставини не зміг прибути в судове засідання, у зв'язку з чим його позов був залишений без розгляду (адміністративна справа №804/17154/14). Враховуючи наведене позивач просить поновити строк для подання адміністративного позову. В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, навівши доводи, викладені в позові та письмових пояснення.

Відповідач, Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що під час перевірки працівниками Управління додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, оформлений акт № 001051 від 07.06.2014 року, складеним за формою Додатка 3 до Порядку, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме, на посту № З РДПС УДАІ ГУМВСУ було зупинено автобус Мерседес д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, який надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів в кількості 13 осіб за маршрутом м. Дніпропетровськ - Кирилівка без оформлення ліцензійної картки, договору з замовником транспортних послуг та протокол перевірки та адаптації тахографа. За наведених підстав та відповідно до норм ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» до ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію у розмірі - 1700 грн. Таким чином, доводи позивача про порушення Управлінням норм законодавства при винесенні постанов є хибними та таким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, адже оскаржувана постанова від 26.06.14 №019204 була направлена позивачу на його адресу згідно реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся у зв'язку із закінченням часу зберігання 06.08.14. Оскільки позивач звернувся до суду 25.02.14, а дізнався про існування постанови 06.10.14, поважних причин пропуску передбаченого ч.5 ст.99 КАС України місячного строку звернення до суду позивач не зазначив, відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №019204 від 26.06.14, якою, у зв'язку з встановленим порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з позивача штраф в сумі 1700 грн., вона прийнята на підставі акту №001051 від 07.06.14.

Означений акт складений посадовими особами відповідача про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За змістом вказаного акту під час перевірки транспортного засобу «Mercedes-benz», номерний знак - НОМЕР_2 встановлено таке порушення: - надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, без оформлення документів, передбачених ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме - не оформлена ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, протокол перевірки та адаптації тахографа.

За даними відповідача оскаржувана постанова направлена останнім на адресу позивача засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення, але відповідне поштове відправлення повернуто на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання неврученим адресату - позивача. Відповідачем не заперечується факт ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою лише 06.10.14 - після звернення до відповідача 01.10.14 із заявою про доступ до публічної інформації (а.с.10). Судом на виконання вимог ч.4 ст.11 КАС України з'ясовано, що позивачем 21.10.14 спірна постанова була оскаржена до адміністративного суду, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.14 відповідний адміністративний позов залишений без розгляду (справа №804/17174/14). Позивачем оскаржена вказане судове рішення в апеляційному порядку та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.15 рішення суду першої інстанції, в якому роз'яснено позивачу, що він не позбавлений права повторного звернення до адміністративного суду з цим самим позовом, в порядку, встановленому законом, залишено без змін (42929480). Після прийняття рішення судом апеляційної інстанції позивач одразу повторно звернувся до суду з даним позовом, а саме - 26 02.15.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає поважними причини пропуску позивачем встановленого ч.5 ст.99 КАС України строку звернення до суду щодо оскарження спірної постанови та підстав для залишення адміністративного позиву без розгляду не вбачає.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість оскаржуваних дій та постанови суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-14 (далі - Закон №2344), процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМУ від 08.11.06 №1567 (далі - Порядок №1567).

За приписами вказаних нормативних актів державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління. Під час проведення перевірок суб'єкта господарювання перевіряється, зокрема наявність визначених ст.39 та ст.48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як зазначено вище, зі змісту акту перевірки позивача вбачається встановлення відповідачем здійснення ОСОБА_4 нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, передбачених ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону «Про автомобільний транспорт» нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Відповідно до ст.39 згаданого закону документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

За змістом абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штраф за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Суд зазначає, що згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Зміст акту перевірки, з посиланням на який прийняте спірне рішення, не дозволяє діти висновку, що позивач 07.06.14 о 07-36 год. здійснював нерегулярне перевезення пасажирів в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», адже у вказаному документі в розділі «під час перевірки встановлено порушення» відсутня будь-яка інформація щодо кількості пасажирів, перевезення яких здійснював позивач, а також щодо розміру плати за відповідну послугу перевезення. До суду не надано відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів здійснення позивачем 07.06.14 о 07-36 год. нерегулярних перевезень пасажирів (наприклад, письмових пояснень таких пасажирів, зазначення їх даних для виклику до суду для допиту в якості свідків тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач покладеного на нього обов'язку щодо доведення правомірності прийнятої постанови та наявності складу правопорушення в діях позивача, за яке абз.3 ст.60 закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність, не виконав.

Також суд зазначає, що відповідно до п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення; справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання; про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26 Порядку № 1567); у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (п. 27 Порядку № 1567).

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи відносного нього, доводи наведені позивачем в позові щодо неповідомлення його про розгляд справи не спростовані відповідачем. На підставі викладеного суд доходить до висновку про те, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про розгляд справи, відповідно позбавлено останнього на участь в розгляді вказаних матеріалів та не забезпечено гарантування дотримання основоположних прав та інтересів охоронюваних Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином відповідач допустив бездіяльність, не передбачену законом, а тому вона є такою що не відповідає критеріям правомірності, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України та підлягає визнанню протиправною .

Аналізуючи викладене, враховуючи, що відповідачем порушено порядок притягнення до відповідальності при винесенні оскарженої постанови суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Дніпропетровській області №019204 від 26.06.14 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 1700 гривень та визнання протиправною бездіяльність Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Дніпропетровській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 щодо розгляду 26.06.14 справи про порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позовні вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльність Управління щодо непред'явлення водію автомобіля - ОСОБА_1 направлення на перевірку при проведенні перевірки 07.06.14 о 07-36 на 437 км. автодороги Н-08 задоволенню не підлягаю з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведених процесуальних положень дає підстави для висновку, що обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є прямий (безпосередній) вплив таких рішення, дії чи бездіяльності на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків, а судовий захист спрямований на відновлення порушеного права. Оскільки непред'явлення направлення на перевірку позивачу не впливає на правовий статус останнього, не породжує у нього будь-яких обов'язків, а перевірка відносно позивача проведена, про що складений акт від 07.06.14, правові підстави для задоволення позову в означені частині відсутні.

Враховуючи наведене, адміністративний позову підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Дніпропетровській області №019204 від 26.06.14 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 1700 гривень.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Дніпропетровській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 щодо розгляду 26.06.14 справи про порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відмовити в задоволені решти позовних вимог.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий зір в розмірі 145,46 грн. (сто сорок п'ять грн. 46 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 20.04.15.

Суддя А.О. Коренев