Постанова № 43661868, 12.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р. Справа № 804/18694/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехбуд" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000301502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі - 74355,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 18589,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» (далі - ТОВ «Енерготехбуд») з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ - 33972398) за період березень - травень 2012 року, за результатами якого складено акт від 26.02.2013 року №453/220/32098581. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000301502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі - 74355,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 18589,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. При цьому зазначив про те, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив рішення про розгляд справи без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 13.02.2013 року по 19.02.2013 року податковою інспекцією (на момент проведення перевірки - Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» (далі - ТОВ «Енерготехбуд») з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ - 33972398) за період березень - травень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі - 161773,00 грн., в тому числі: у сумі 74355,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2012 року - 23839,00 грн., квітень 2012 року - 23005,00 грн., травень 2012 року - 27511,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією було складено акт перевірки від 26.02.2013 року за №453/220/32098581 та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000301502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі - 74355,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 18589,00 грн.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ - 33972398) суб'єктом господарювання було надано такі документи: договір, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт форми-2, оборотно-сальдові відомості по рах.№631, 361, 311, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, виписки банку. Згідно наданих до перевірки документів відповідачем встановлено, що ТОВ «Енерготехбуд» (код ЄДРПОУ - 32098581) мало фінансово-господарські взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ - 33972398) за договором підряду №3-ЭТБ від 01.03.2012 року.

За умовами укладеного договору замовник (ТОВ «Енерготехбуд») доручає, а підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») бере на себе обов'язок щодо виконання ремонтно-монтажних робіт на умовах укладеного договору. Орієнтовна вартість робіт за умовами договору становить - 425000,00 грн., ПДВ - 85000,00 грн., всього - 510000,00 грн. Підрядник зобов'язується проводити всі види робіт в обсягах, відповідно до затверджених та узгоджених обома сторонами відомостей про дефекти і в строки, визначені графіками виробництва робіт. При цьому гарантує якісне виконання робіт. Гарантією якості є акт здавання виконаних робіт за відсутності у ньому зауважень щодо якості. Замовник зобов'язується виконати вимоги «Положення про капітальний ремонт основних промислово-виробничих фондів підприємств системи МЧМ» та порядку планування забезпечення «Підрядника» проектно-кошторисної та технічної документації на капітальні та поточні ремонти основних фондів у строки, встановлені Положенням. Проводити оплату вартості виконаних підрядником робіт, щодо використаних матеріалів, спецтехніки та транспорту у встановлені законодавством строки та строки, що перевищують встановлені даним договором. Оплата виконаних робіт проводиться поетапно за фактично виконаний обсяг робіт за договором. Щомісячно підрядник надає замовнику акт виконаних робіт, який було оформлено в односторонньому порядку, не пізніше 28 числа звітного місяця. Замовник перевіряє обсяг виконаних робіт та оформлює акти зі своєї сторони на пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітним. Оплата замовником виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку та розрахунків, долучених до них шляхом розрахунків грошових засобів на розрахунковий рахунок підрядника. При цьому підрядник зобов'язаний пред'явити замовнику оформлені документи до оплати у місяць, коли була виконана робота, проте не пізніше 1-го числа місяця наступного за звітнім.

За твердженнями відповідача, договором підряду передбачена наявність у підрядника - ТОВ «ВК «Віконні системи» - трудових ресурсів та основних засобів, що не відповідає дійсності. А за відсутності факту надання послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з вищевикладеним, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин. Крім того, на думку податкової інспекції відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. З урахуванням цього відповідач прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ВК «Віконні системи» та ТОВ «Енерготехбуд» здійснюється за межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право- та дієздатності ТОВ «ВК «Віконні системи».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що відповідачем при перевірці використано акт перевірки, а саме акт перевірки №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ - 33972398) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ - 31684481) за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп» (код ЄДРПОУ - 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ - 36293292) за лютий, березень 2011 року, БПП «Сура» (код ЄДРПОУ - 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ - 37237904) за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ - 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ - 31343537) за червень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ - 25158848) за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

На підтвердження реальності проведеної господарської операції з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ - 33972398) позивачем надано суду: договір підряду від 01.03.2012 року №3-ЕТБ, акти здачі-прийняття з рахунками та податковими накладними, платіжні доручення щодо перерахування коштів, звіт за формою 1 ДФ ТОВ «Енерготехбуд», журнал-ордер розрахунки ТОВ «Енерготехбуд» по зарплаті, заявка на видачу перепусток від ТОВ «ВК «Віконні системи», трудові договори з фізичними особами ТОВ «ВК «Віконні системи».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20.03.2013 року №0000301502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 1859,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова