Постанова № 43661727, 14.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2015 р. Справа № 802/4378/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В. І.

представника позивача: Бездітного І. І.

представника відповідача: Заграй Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Рахнянська ремонтно-механічна майстерня"

до: відділу Державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції

про: визнання дій протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов відкритого акціонерного товариства "Рахнянська ремонтно-механічна майстерня" до відділу Державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 13.12.2014 року директор ПрАТ "Рахнянська ремонтно-механічна майстерня" Вельган Є.О. поштою отримав ряд документів від ДВС Шаргородського районного управління юстиції серед яких, зокрема, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.10.2014 року та постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2014 року. Позивач вказує на те, що він повідомив головного державного виконавця відділу ДВС Шаргородського районного управління юстиції Заграй Н. М. під час зустрічі у судовому засіданні щодо затвердження мирової угоди між сторонами про неотримання ним зазначених постанов раніше.

Враховуючи зазначене, на думку позивача, дії головного державного виконавця відділу ДВС Шаргородського районного управління юстиції Заграй Н. М. є протиправними, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.10.2014 року та постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2014 року підлягають скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти позову, зазначивши, що приймаючи оскаржувані постанови відповідач діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на її думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції від 18.09.2014 року відкрито виконавче провадження з виконавчого документу №152/783/14-ц від 18.08.2014 року Шаргородського районного суду про стягнення з позивача 387572 грн. на користь ОСОБА_4. Зазначеною постановою запропоновано боржнику виконати виконавчий документ в добровільному порядку в строк до 09.10.2014 року. Однак, зобов'язання у зазначений строк самостійно не виконано боржником.

10.10.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 38757,20 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони виконавчого провадження №44770351 звернулися до головного державного виконавця ВДВС Шаргородського РУЮ Заграй Н. М. з листом та мировою угодою, яку в подальшому ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.11.2014 року було затверджено, а виконавчі дії припинено та закінчено виконавче провадження.

08.12.2014 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору №44770351 від 10.10.2014 року.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно ло пункту 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Так, лише у разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа стягувачеві у разі коли коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно), постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства суд приходить висновку, що в задоволенні позовних вимог та скасуванні спірних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору задоволенню не підлягають.

Крім того, слід відмітити, що аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого адміністративного суду від 10.02.2015 року у справі №К/800/52820/14.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивач не навів аргументів та доказів, які б стали підставою для задоволення позову. В свою чергу, вимоги щодо свого обов'язку довести правомірність прийнятого рішення відповідачем виконано.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович