Ухвала суду № 43661386, 15.04.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа №677/1290/14-ц

Провадження №22-ц/792/308/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Карпусь С.А.

суддів: Федорової Н.О., Матковської Л.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1, адвоката Тимофіїва А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красилівського районного суду від 16 грудня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В липні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 18.07.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №НМАWRX07730057, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 4068,90 грн. на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком його погашення до 18.07.2008 року. За умовами укладеного договору, який складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), повернення кредиту здійснюється щомісячними платежами в сумі 281,37 грн., що складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії та інших витрат. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 25.01.2014 року утворилась заборгованість по кредитному договору в сумі 29789,80 грн.,позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1зазначену заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 3097,33 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 11277,55 грн., заборгованості по комісії - 626,64 грн., нараховану пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 12893,53 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) в сумі 1394,75 грн. ________________Головуючий у першій інстанції - Красняк В.І. Провадження № 22-ц/792/308/15

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 19, 27

та судові витрати.

Рішенням Красилівського районного суду від 16 грудня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову Банку в повному обсязі. Зазначається про недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не звернув уваги, що Банк звернувся з вимогою про захист свого порушеного права в межах позовної давності. Так, суд не врахував положення ч.1 ст. 259 ЦК України та п.п. 5.5 Умов та порядку надання кредиту щодо домовленості сторін про збільшену позовну давність до 5 років по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені, штрафів). Судом не в повній мірі дослідженні обставини справи, не враховані видані судові накази від 20.02.2009 року та 20.12.2009 року, які були скасовані за заявами відповідача ухвалами суду від 04.03.2009 року та 08.02.2010 року. Вважає, що позовна давність повинна відраховуватись від дня постановлення останньої ухвали про скасування судового наказу, якою переривався перебіг позовної давності.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив відхилити її доводи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 18 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №НМАWRX07730057, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 4068,90 грн. на строк 24 місяці по 18 липня 2008 року включно зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 1% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 89,52 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 369,90 грн..

Відповідно до заяви позичальника погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії відповідач мав здійснювати в період з 18 по 23 число кожного місяця в сумі 281,37 грн..

Пунктом 2.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») встановлено, що строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника, підписанням якої клієнт та Банк укладають кредитно-заставний договір. Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені у Заяві строки.

Відповідно до п.3.2.9 Умов при непогашенні кредиту в строки, зазначені в заяві, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

Згідно п.3.2.12 Умов при настанні випадків, передбачених п. 3.3.3 Договору, позичальник зобов'язаний достроково погасити заборгованість перед Банком в повному обсязі.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 25 січня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 29789,80 грн., що складається з 3097,33 грн. заборгованості за кредитом, 11277,55 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 626,64 грн. заборгованості по комісії, нарахованої пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 12893,53 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 1394,75 грн..

Відмовляючи у стягненні цих коштів на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість з погашення кредиту мала місце, проте Банк звернувся до суду з даним позовом поза межами строку позовної давності, а відповідач просив застосувати до цих правовідносин позовну давність, подавши письмову заяву.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та відповідають закону.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як вбачається зі змісту договору кінцевий строк погашення кредиту сплив 18 липня 2008 року. Згідно наданого позивачем витягу з рахунку №29096052495736 на ім'я ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості останнім було проведено погашення заборгованості по кредиту 03.03.2009 року.

З позовом по суду про стягнення заборгованості Банк звернувся 4 липня 2014 року, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві (а.с.2), тобто із пропуском трирічного строку позовної давності.

29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Красилівського районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості в розмірі 9691,13 грн.. 20 лютого 2009 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 8691 грн. 13 коп. та судові витрати. Ухвалою Красилівського районного суду від 04 березня 2009 року судовий наказ від 20 лютого 2009 року скасований за заявою ОСОБА_1.

2 грудня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Хмельницького міськрайонного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитний договором в розмірі 12524,79 грн.. Виданий судом 2 грудня 2009 року судовий наказ за заявою ОСОБА_1 скасований ухвалою цього ж суду від 8 лютого 2010 року.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що строк позовної давності був перерваний скасуванням судового наказу і цей строк слід рахувати саме з часу скасування судом судового наказу з 8 лютого 2010 року не заслуговують уваги, оскільки суперечать положенням цивільного процесуального закону.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-214цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

З подачею заяви про видачу судового наказу 2 грудня 2009 року строк позовної давності перервався, проте дана позовна заява подана до суду зі спливом строку позовної давності, який збіг 2 грудня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з загальної позовної давності тривалістю у три роки.

В апеляційній скарзі Банк посилався на те, що відповідно до пункту 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Рострочка») (Стандарт), які ним долучені до позовної заяви строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки(пені), штрафів за даним договором встановлено між ним та ОСОБА_1 тривалістю п'ять років. Проте такі твердження Банку також не заслуговують уваги.

В силу ч.1 ст. 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Рострочка») (Стандарт), на які посилається позивач, відповідачем не підписані (а.с. 6-9).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо збільшення за домовленістю сторін позовної давності до п'яти років.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги п.5.5 наведених Умов.

Таку ж правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-240 цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустив термін позовної давності щодо основної вимоги та додаткової вимоги і з цих підстав суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Красилівського районного суду від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь