Рішення № 43661151, 14.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц/791/1104/15 Головуючий в суді І інстанції: Черниш О.Л.

Категорія: 27 Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 14 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркова К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Бараш Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 лютого 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на те, що 02 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 177681 грн. 22 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком дії до 25.05.2017 року.

У забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 згідно укладеного договору застави рухомого майна, надав у заставу автомобіль SKODA, модель Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

У порушення умов договору ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.10.2014 року утворилася заборгованість у розмірі 303812 грн. 63 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 року в сумі 303812,63 грн. вилучити у ОСОБА_3 та передати в заклад публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль SKODA, модель Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу (технічний паспорт), а також звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, та надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсною додаткової угоди з додатком №1 від 29.05.2012 року до кредитно - заставного договору від 02.04.2008 року недійсною, посилаючись на те, що умови спірної додаткової угоди з додатком №1 від 29.05.2012 року суперечать вимогам п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», та порушують його права, як споживача.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 лютого 2015 року у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет застави скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті не врахував положення ст.ст. 1054, 1050 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, кредитор має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, а також на звернення стягнення на предмет застави, яке відповідно до ст. 590 ЦК України, здійснюється за рішенням суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції виходив із того, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права не передбачений ст. 16 ЦК України, оскільки звернення стягнення на автомобіль з укладенням від імені власника договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою є позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання і не відноситься до такого, що вирішується судом.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що 02 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 114114 грн., зі сплатою 9,6% річних строком дії до 01.04.2015 року.

У забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 згідно укладеного договору застави рухомого майна від 02.04.2008 року, надав у заставу автомобіль SKODA, модель Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

29 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду до кредитного договору від 02.04.2008 року, за умовами якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї угоди, зменшено на 37356,94 грн., та надано не пізніше ніж 02.04.2008 року кредит у розмірі 177681,22 грн., зі сплатою 21% річних, строком дії до 25.05.2017 року.

Згідно п.6 умов укладеної додаткової угоди до кредитного договору від 29.05.2012 року, погашення заборгованості позичальника за договором здійснюється згідно графіку погашення кредиту (а.с. 20 - 21).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.10.2014 року має заборгованість у сумі 303812,63 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 127002,81 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 48973,80 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 11411,40 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 101719,26 грн., а також штрафи: 250 грн. фіксована частина; 14455,36 грн. процентна складова (а.с. 7 - 9).

25 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» направив на адресу ОСОБА_3 повідомлення про те, що у зв'язку з порушеннями ним зобов'язань за вказаним кредитним договором виникла заборгованість у сумі 163128,94 грн., яка складається з основного боргу у сумі 31274,28 грн., відсотки - 40336,73 грн., пені - 74953,24 грн., комісія - 8558,55 грн., штрафи - 8006,14 грн., на погашення якої надано 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, та роз'яснено наслідки невиконання взятого на себе зобов'язання за кредитним договором, у тому числі і про звернення стягнення на предмет застави (а.с. 10).

ОСОБА_3 у ході судового розгляду справи заперечував про отримання ним цього повідомлення, проте доказів на підтвердження добровільного погашення заборгованості за кредитно - заставним договором не надав ні до суду першої інстанції, ні у ході розгляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до норм ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. 1 Закону України «Про заставу», ст. 572 ЦК України, застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 589 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, звернення стягнення на предмет застави є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами чинного законодавства заставодержателю надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі й продаж предмета такого обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Таким чином, визначений позивачем спосіб реалізації предмета застави - шляхом надання Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» права продажу спірного автомобіля з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України та наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного предмета застави відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті не врахував, що ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка добровільно виконана ним не була, а нормами чинного законодавства передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет застави.

За таких обставин, рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити з викладених вище підстав.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання додаткової угоди від 29.05.2012 року до кредитно - заставного договору від 02.04.2008 року недійсною рішення суду не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Згідно з ч.5 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення, стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Отже, з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4557,19 грн. (3038,13 грн. судовий збір сплачений за подання позову до суду + 1519,06 грн. судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги на рішення суду).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

У рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором №DN81AR17100314 від 02.04.2008 року в сумі 303812,63 грн. звернути стягнення на предмет застави, автомобіль SKODA, модель Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі - продажу з іншою особою - покупцем за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент укладення угоди, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України та наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета застави.

Передати в рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором №DN81AR17100314 від 02.04.2008 року Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» автомобіль SKODA, модель Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4557 грн.19 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: