Справа № 464/5556/14-ц
пр.№ 2/464/51/15
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.04.2015 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Чорна С.З.
при секретарі Дзюба І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон» про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу,-
в с т а н о в и в :
позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просить визнати незаконним наказ ПАТ «НВК «Полярон» № 10 від 13.05.2014р.; визнати позивача ОСОБА_1 звільненим з посади виконавчого директора ПАТ «НВК «Полярон» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 05.01.2015 року; стягнути з ПАТ «НВК «Полярон» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.05.2014р. до 05.01.2015р. в розмірі 24599,96 грн., 50 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 4000 грн. понесених витрат на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 04.06.2013р. обіймав посаду виконавчого директора ПАТ «НВК «Полярон» та був звільнений з цієї посади з 15.05.2014р. наказом керуючого санацією ПАТ «НВК «Полярон» Бойко Т.Д. № 10 від 13.05.2014р. на підставі п.1 ст.41 КЗпП України. Наказ № 10 від 13.05.2014р. про звільнення ґрунтується на тому, що позивач допустив грубе порушення трудових обов'язків, що виразилось у невиконанні наказу № 9 від 29.04.2014р., відмові від участі в інвентаризаційній комісії, та невиконанні розпоряджень від 28.04.2014р. про підготовку до засідання комітету кредиторів. Вважає даний наказ незаконним з огляду на те, що до 08.11.2011р. він працював на посаді голови правління ПАТ «НВК «Полярон» та звільнений з цієї посади наказом відповідача № 2-КС від 08.11.2011р. за згодою сторін. Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.10.2011р. введено процедуру санації ПАТ «НВК «Полярон» та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Кобельника О.С., а в подальшому ухвалою цього ж суду від 07.02.2014р. керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Бойко Т.Д. З 09.11.2011р. позивач прийнятий на роботу виконавчим директором відповідача згідно наказу № 4-КС від 09.11.2011р. Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на момент введення процедури санації щодо відповідача, керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника. Згідно ч.4 ст.11 цього Закону з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого ст.53 цього Закону. Таким чином, з моменту введення процедури санації щодо ПАТ «НВК «Полярон» припинилися його повноваження як керівника, ці функції перейшли до керуючого санацією та не можуть виконуватися позивачем в силу вимог спеціального Закону. Вважає, що за таких обставин, враховуючи те, що він станом на момент звільнення не вважався керівником ПАТ «НВК «Полярон», він не міг бути звільнений з посади на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, а тому звільнення його за цією статтею є порушенням вимог трудового законодавства. Крім того стверджує, що з його боку не було допущено порушення вимог зазначеного наказу керуючого санацією, внаслідок чого вважає, що підстави для його звільнення були відсутні. При цьому, при прийомі на роботу на посаду виконавчого директора його не було ознайомлено з посадовою інструкцією, така взагалі відсутня у ПАТ «НВК «Полярон», на неї відсутні посилання у наказі про прийняття на роботу, не міститься переліку трудових обов'язків позивача й у самому наказі про прийняття на роботу. Стверджує, що трудовим договором, укладеним між ним та ПАТ «НВК «Полярон», не було передбачено виконання тих обов'язків, які на нього були покладені наказом керуючого санацією № 9 від 29.04.2014р., розпорядженнями № 1 та № 2 від 28.04.2014р., а тому він не повинен був виконувати ці обов'язки, оскільки їх виконання покладено згідно закону на керуючого санацією Бойко Т.М. Беручи до уваги те, що він не допустив жодного порушення умов трудового договору та трудової дисципліни, а також не відноситься до категорії осіб, які можуть бути звільнені за ч.1 ст.41 КЗпП України, вважає, що керуючим санацією порушено встановлений законом порядок звільнення та не отримано від звільненого необхідних пояснень, звільнення позивача з посади виконавчого директора є незаконним, у зв'язку з чим, звертається до суду для відновлення своїх порушених прав. Також зазначає, що вказані дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на працю, які завдали моральних страждань, та моральну шкоду оцінює в розмірі 50 000 грн.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву згідно змісту якої, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти прийняття заочного рішення не заперечує, а розгляд справи просить здійснювати у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідач ПАТ «НВК «Полярон» в судове засідання не з'явився, хоча згідно ст.76 ЦПК України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому, згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно, у відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін та з врахуванням поданої позивачем заяви фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем ПАТ НВК «Полярон» (що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2), з 04.06.2013р. обіймав посаду виконавчого директора ПАТ «НВК «Полярон» та з 15.05.2014р. був звільнений з цієї посади наказом керуючого санацією ПАТ «НВК «Полярон» Бойко Т.Д. № 10 від 13.05.2014р. на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.
За змістом наказу № 10 від 13.05.2014р. про звільнення, позивач ОСОБА_1 допустив грубе порушення трудових обов'язків, що виразилось у невиконанні наказу № 9 від 29.04.2014р., відмові від участі в інвентаризаційній комісії, та невиконанні розпоряджень від 28.04.2014р. про підготовку до засідання комітету кредиторів, наслідком чого стало звільнення останнього з займаної посади на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.
Відповідно до положень п.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами. З наведеного законодавчого положення випливає, що за цією статтею може бути звільнена така категорія працівників: 1) керівник, його заступник; 2) бухгалтер, його заступник; 3) певні категорії службових осіб органів доходів і зборів.
З аналізу вказаної норми ст.41 КЗпП України, вбачається, що позивач при звільненні не відносився до жодної із вищевказаних категорій працівників, що виключало можливість його звільнення за вказаною статтею, що підтверджується наступним.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2010 року у справі № 21/93 (10) щодо відповідача - ПАТ «НВК «Полярон» порушено провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.10.2011р. введено процедуру санації ПАТ «НВК «Полярон» та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Кобельника О.С., а в подальшому ухвалою цього ж суду від 07.02.2014р. керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Бойко Т.Д.
Водночас, позивач працював до 08.11.2011 року на посаді голови правління ПАТ «НВК «Полярон» та звільнений з цієї посади наказом відповідача № 2-КС від 08.11.2011 року за згодою сторін. З 09.11.2011 року позивач прийнятий на роботу виконавчим директором відповідача згідно наказу № 4-КС від 09.11.2011 року, та в подальшому - 27.05.2013р. звільнився з підприємства за власним бажанням. А 04.06.2013р. позивач ОСОБА_1 повторно був прийнятий на роботу виконавчим директором підприємства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на момент введення процедури санації щодо відповідача, керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника. Згідно ч.4 ст.11 цього Закону з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону.
Таким чином, з моменту введення процедури санації щодо ПАТ «НВК «Полярон» припинилися повноваження позивача як керівника (виконавчого директора), оскільки ці функції перейшли до керуючого санацією та не могли виконуватися позивачем в силу вимог спеціального Закону.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач станом на момент звільнення не вважався керівником ПАТ «НВК «Полярон» (в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), а відтак не міг бути звільнений з посади на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, що є порушенням вимог трудового законодавства.
Крім того, суд не знаходить у діях та/або бездіяльності позивача факту будь-якого порушення трудових обов'язків. Так, наказом керуючого санацією ПАТ «НВК «Полярон» № 9 від 29.04.2014р. створено комісію з інвентаризації майна відповідача в смт. Магерів в складі позивача, головного бухгалтера та головного інженера, яку зобов'язано розпочати інвентаризацію 30.04.2014р. і закінчити її 15.05.2014р. В оскаржуваному наказі про звільнення зазначено, що грубе порушення позивачем трудових обов'язків полягало, зокрема, у невиконанні цього наказу та відмові від участі в інвентаризації. Разом з тим, позивач був звільнений з роботи наказом від 13.05.2014р., тобто ще до завершення визначеного наказом № 9 від 29.04.2014р. строку для його виконання. При цьому, даних про те, що позивач відмовлявся від участі від інвентаризації не встановлено. Слід також взяти до уваги, що згідно ч.6 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язок організувати проведення інвентаризації майна боржника покладено на керуючого санацією. Фонд держмайна України у Львівській області листом від 28.04.2014р. зобов'язав керуючого санацією Бойко Т.Д. подати склад інвентаризаційної комісії майна відповідача, в склад якої повинні були входити керівник (тобто, сам керуючий санацією), головний бухгалтер та працівник балансоутримувача. Таким чином, позивач не повинен був включатися в склад цієї комісії та нести відповідальність за її дії, оскільки це є функцією керуючого санацією. Наведеним підтверджується те, що з боку позивача не було допущено порушення вимог зазначеного наказу керуючого санацією, внаслідок чого були відсутні підстави для його звільнення;
Також, розпорядженнями керуючого санацією Бойко Т.Д. № 1 та № 2 від 28.04.2014р. позивача до 12.05.2014 року зобов'язано скласти та подати письмовий звіт за результатами ведення переговорів з ТОВ «Верховина-М» та Концерн «Електрон» з метою отримання від них пропозицій щодо участі санації або ж документальних відмов від такої участі, а також скласти та подати письмовий звіт за результатами вивчення ринку щодо конкретних та потенційних покупців продукції та її номенклатури. Такі звіти були підготовлені та подані позивачем 12.05.2014р. керуючому санацією Бойко Т.Д. При цьому, згідно ч.7 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації). У зв'язку з цим, отримання відмови від санації в будь-яких осіб законом не передбачено, внаслідок чого розпорядження керуючого санацією про отримання таких відмов є незаконним. Крім того, обов'язок аналізувати інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках в процедурі банкрутства покладається на арбітражного керуючого (ч.5 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). З врахуванням викладеного, суд не вбачає з боку позивача ОСОБА_1 порушення вимог вищезгаданих наказів керуючого санацією.
Згідно змісту позову, позивач додатково звертає увагу на те, що при прийомі на роботу на посаду виконавчого директора його не було ознайомлено з посадовою інструкцією, будь-які посилання на неї у наказі про прийняття на роботу відсутні, як і перелік трудових обов'язків, які покладаються на позивача.
Згідно п.1 ч.1 ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Статтею 31 цього Кодексу встановлено, що власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Враховуючи те, що трудовим договором, укладеним між позивачем та відповідачем, не було передбачено виконання позивачем тих обов'язків, які на нього були покладені наказом керуючого санацією № 9 від 29.04.2014р., розпорядженнями № 1 та № 2 від 28.04.2014р., позивач не був зобов'язаний виконувати ці обов'язки, оскільки їх виконання покладено згідно закону на керуючого санацією.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не допустив жодного порушення умов трудового договору та трудової дисципліни, не відноситься до осіб, які можуть бути звільнені за ч.1 ст.41 КЗпП України, суд приходить до висновку, що керуючим санацією порушено встановлений законом порядок звільнення позивача з посади виконавчого директора, а тому наказ ПАТ «НВК «Полярон» № 10 від 13.05.2014р. визнається судом як незаконний.
Водночас, судом встановлено, що постановою господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. у справі № 21/93(10) відповідача - ПАТ «НВК «Полярон», визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. Згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 02.07.2014р. ПАТ «НВК «Полярон» перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство.
Згідно представленого листа № 13/361 від 28.01.2015р. Львівський міський центр зайнятості надав звітність ПАТ «НВК «Полярон» з інформацією про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці від 05.11.2014р., згідно якого запланованою датою вивільнення є 05.01.2015р. Відповідно до наказу НВК «Полярон» № 03-к від 28.10.2014р. працівників товариства відповідно до штатного розпису звільнено з 05.01.2015р. через неможливість переведення на іншу роботу у зв'язку з банкрутством підприємства з виплатою вихідної допомоги.
Статтею 240-1 КЗпП України встановлено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 493 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивача ОСОБА_1 слід визнати звільненим з посади виконавчого директора ПАТ «НВК «Полярон» на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України з 05.01.2015 року.
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Відповідно до розділу IV п.5, п.8 Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року за № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Отже, з врахуванням даних поданого позивачем розрахунку, суд, вираховуючи позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходить з того, що середньомісячна заробітна плата позивача, що передувала його звільненню за останні два місяці становила 6187,80 грн. (сумарна зарплата за останні два місяці роботи - березень, квітень 2014р.), яку слід поділити на 41 (кількість відпрацьованих робочих днів за два останні місяці), і таким чином отримуємо - 150,92 грн. (середній заробіток позивачка), який слід помножити на 163 днів (робочі дні вимушеного прогулу). В результаті проведених розрахунків, з відповідача у користь позивача слід стягнути 24 599,96 грн. коп. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.
Частковому задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідача, яку суд визначає наступним чином.
Статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Зі змісту положень п.9 вказаної постанови Пленуму ВСУ вбачається, що розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що в результаті незаконного звільнення позивача із займаної посади та недотримання відповідачем при звільненні вимог ст.47 КЗпП України, позивач зазнав моральних страждань та втрату нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, з огляду на втрату засобів для існування та можливості отримання постійного заробітку для задоволення своїх потреб та потреб своєї сім'ї, а також з огляду глибину фізичних та душевних страждань позивача, інших обставин справи та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів 5 000 грн. завданої моральної шкоди.
Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату правової допомоги, які підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно п.48 Постанови Вищого спеціалізованого суду №10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Пунктом 2 ч.3 ст.79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати на оплату правової допомоги в розмірі 4 000 грн., які підтверджуються акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.02.2015р. та квитанціями про оплату № ПН667 та № ПН671 від 03.02.2015р.
Крім того, за умовами ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а відтак з ПАТ «НВК «Полярон» в користь держави слід також стягнути 336 грн. судового збору.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
На підставі ст.ст. 21, 29, 40, 41, 43, 47, 221, 232, 233, 235, 237-1, 240-1 К3пП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України під № 100 від 08.02.1995р. та керуючись ст.ст.1, 10, 11, 60-61, 79, 88, 179, 209, 212-215, 218, 224-226, 367 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
позов задоволити частково.
Визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон» № 10 від 13.05.2014 року.
Визнати ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) звільненим з посади виконавчого директора Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон» на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України з 05.01.2015 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон» (ЄДРПОУ 14308606) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 15.05.2014 року до 05.01.2015 року в розмірі 24 599 гривень 96 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень та суму понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон» (ЄДРПОУ 14308606) в користь держави судовий збір в сумі 336 гривень.
Рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон» (ЄДРПОУ 14308606) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3 169 гривень 32 коп. допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача (представника відповідача) про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.
Апеляційна скарга може бути подана позивачем до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий:
Судове рішення № 43659856, Сихівський районний суд м. Львова було прийнято 15.04.2015. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 464/5556/14-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: