Рішення № 43657266, 15.04.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/555/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Кулінка Л. Д.

Доповідач Белінська І. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Дьомич Л.М.,

Франко В.А.,

при секретареві - Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі його філії - Кіровоградського обласного управління, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25 грудня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі його філії - Кіровоградського обласного управління звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості в сумі 240273,01 грн., що виникла із договору №381 від 27.08.2008 року, та яка складається з відсотків в сумі 4529,50 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату визначення заборгованості еквівалентно 53050,83 грн., пені в сумі 121953, 65 грн., 3% річних на прострочений борг в сумі 7868,05 грн., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 1773,29 грн., втрат від інфляції по простроченим відсоткам в сумі 6882,03 грн. та втрат від інфляції по простроченому кредиту в сумі 48745,16 грн.

Рішенням Кіровського районного суду позов задоволено повністю. Вирішене питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення через недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних з кожного виду простроченого зобов»язання не підлягали задоволенню, оскільки кредитним договором було передбачено, що у разі суми несплаченого платежу нараховується пеня у розмірі 0,6% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення. Крім того суд не застосував позовну давність до вимог про стягнення пені та належним чином не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №381, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 37000 доларів США, а позичальник зобов»язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 16% річних та повернути кредит не пізніше 27.08.2018 року.

У забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором від 27.08.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №395 від 27.08.2008 року. З цією ж метою між банком та ОСОБА_6 27.08. 2008 року укладено договір поруки №396. Відповідно до умов зазначених договорів поручителі зобов»язалися відповідати за зобов»язаннями позичальника за кредитним договором №381 від 27.08.2008 року солідарно та в тому ж обсязі, що і позичальник.

Також у забезпечення виконання зобов»язань було укладено іпотечний договір від 27.08.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, предметом якого є належна іпотекодавцям на праві часткової власності квартира АДРЕСА_1.

В порушення умов договору ОСОБА_5 не повертав кредитні кошти у встановлені договором строки, не сплачував проценти за користування кредитом та інші платежі.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2010 року стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 347 510,82 грн., у тому числі і частину кредиту, строк повернення якого ще не настав.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 19.02.2013 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.08.2008 року, яка станом на 19.02.2013 становила 601 286 грн. 93 коп. звернено стягнення на ? частину квартири АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_9.

Кошти, які надійшли від реалізації майна, були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок несплати заборгованості за кредитом від дати ухвалення рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2010 року станом на 09.07.2014 року заборгованість ОСОБА_5 перед банком ( з урахуванням коштів, які надійшли до банку від реалізації квартири) становила 240 273,01 грн., з яких: нараховані відсотки після винесення рішення суду - 4529,50 дол.США, що еквівалентно 53 050,83 грн., нарахована пеня після ухвалення рішення суду - 121953,65 грн.; інфляційні втрати по відсотках у сумі 6882,03 грн.; інфляційні втрати по простроченому кредиту в сумі 48745,16 грн; 3% річних по простроченому кредиту в сумі 7868,05 грн.; 3% річних по простроченим відсоткам у сумі 1773,29 грн.

Проте, з таким висновком не можна погодитись у повному обсязі, оскільки рішення суду першої інстанції у частині стягнення грошових коштів на підставі ст.625 ЦК України ( інфляційних та 3% річних від простроченої суми боргу) ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, яка утворилась за період з 20.02.2013 року по 9.07.2014 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами з умов кредитного договору, не припинилися, оскільки кредит не повернутий ( п.8.1 договору). Як видно з письмових пояснень позивача, поданих до апеляційного суду, станом на 09.07.2014 року заборгованість позичальника по основному боргу становить 36 383,34 дол.США. Кошти в сумі 173 184,27 грн., які надійшли до банку після реалізації у порядку виконання судових рішень квартири, були спрямовані на погашення процентів відповідно до п.1.7 кредитного договору.

Наявність невиконаного ОСОБА_5 зобов»язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що є порушенням договору, є підставою для сплати ним неустойки. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наданим позивачем розрахунком, за період з 20.02.2013 року по 09.07.2014 року розмір пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом склав 121 953,65 грн.

Відповідно до ч.3ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів вважає, що розмір пені має бути зменшений з урахуванням одностороннього збільшення на позичальника обсягу фінансового навантаження по поверненню кредиту, який він отримав та має повертати в іноземній валюті, зважаючи на значне падіння курсу гривні по відношенню до долару США, яке є загальновідомим фактом та має істотне значення. Крім того, перебування ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі свідчить про відсутність у нього доходів та відповідно про його тяжкий майновий стан. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені до 55 000 гривень.

Суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ч.3ст.551 ЦК України, що є підставою для зміни рішення у частині стягнення пені (п.4ч.1ст.309 ЦПК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами Закону від 3 липня 1991 р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з дій осіб,що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, про що зазначено в ст. 11 ЦК, оскільки рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Зважаючи на те, що рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2010 року, яке набрало законної сили, з відповідачів вже була стягнута уся сума основного кредиту, на них не може бути покладена відповідальність за порушення грошового зобов»язання, передбачена ч.2ст.625 ЦК України щодо сплати 3% річних від простроченої суми основного боргу за період після ухвалення такого рішення.

Оскільки відповідальність у розмірі 3% річних, встановлена ч.2ст.625 ЦК України, передбачена лише за прострочення виконання грошового зобов»язання, тобто власне боргу, 3% річних на суму боргу по сплаті процентів за користування кредитними коштами не нараховується.

Неправильне застосування судом першої інстанції положень ч.2ст.625 ЦК України є підставою для скасування рішення суду у частині стягнення відповідних сум і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з відповідачів суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неможливості одночасного стягнення пені та 3% річних взагалі, не ґрунтуються на правильному тлумаченні норм матеріального права, оскільки попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

На підставі ч.5ст.88 ЦПК України, суд змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25.12.2014 року скасувати у частині стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 7868 грн. 05коп. ( 3% річних від простроченого боргу по поверненню кредиту), 1773 грн.29 коп. (3% річних від простроченого боргу по сплаті процентів за користування кредитом), 48 745 грн. 16 коп.(втрат від інфляції по простроченому кредиту) та 6882 грн. 03 коп.( втрат від інфляції по прострочених процентах за користування кредитом) і ухвалити у цій частині нове рішення, яким

Відмовити ПАТ «Державний ощадний банк України» у задоволенні позову до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення солідарно 7 868 грн. 05 коп (3% річних від простроченого боргу по поверненню кредиту). 48 745 грн.16 коп. (втрат від інфляції по простроченому кредиту), 6882 грн. 03 коп. (втрат від інфляції по простроченим процентам за користування кредитом), 1773,29 коп. ( 3% річних від простроченого боргу по сплаті процентів за користування кредитом).

Змінити рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25.12.2014 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк україни» пені за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом шляхом зменшення її розміру , визначеного судом першої інстанції, із 121 953 грн. 65 коп. до 55000 гривень.

Змінити це ж рішення в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму судових витрат, що підлягає стягненню із ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з кожного на користь ПАТ «Державний ошадний банк України» з 800 грн.91 коп. до 343 грн. 50 коп.

У решті (щодо стягнення боргу по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 4529,50 дол.США, що еквівалентно 530050,83 грн. станом на 09.07.2014 року, рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25.12.2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 936 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: