Ухвала суду № 43656936, 17.04.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11024/14-к

Провадження № 1-кп/344/60/15

У Х В А Л А

17 квітня 2015 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря с/з Перун І.Ю.

прокурора Федорук Ю.І.

захисника ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Як це дослівно вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 органом досудового розслідування ставиться у вину, що він 31 жовтня 2007 року придбав у ПП АРС-Дім, в інтересах якого на підставі договору доручення діяло ТОВ «Декра», 2304 облігацій, загальна вартість яких становить 184320 гривень, що підтверджено актом прийому-передачі облігації по договору купівлі-продажу облігацій № 64/07Б/11Б від 31 жовтня 2007 року.

Цього ж дня уклав з ТОВ «Арс-Дім» попередній договір міни, згідно якого сторони мали укласти основний договір міни не пізніше 30 серпня 2010 року, за яким ОСОБА_4 придбані ним облігації мав обміняти на житло, а саме : квартиру АДРЕСА_1.

І, що 24 січня 2011 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння майновими правами, які на праві спільної сумісної власності подружжя належали його дружині ОСОБА_5, а саме облігаціями ПП «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, загальною вартістю 184 320 грн., без згоди потерпілої продав їх на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № Б11-1/1Б своєму батькові ОСОБА_6, чим заподіяв майнову шкоду потерпілій.

Рішенням Івано-Франківського міського суду 19 травня 2011 року відмовлено у задоволенні позову потерпілої про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 24 січня 2011 року, згідно якого обвинувачений продав своєму батькові ОСОБА_6 дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, які належали на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_6, але рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року задоволено апеляційну скаргу потерпілої та визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № Б11-1/1Б від 24 січня 2011 року, укладений між обвинуваченим, в інтересах якого діяв представник ТОВ «Укрсервіс» та ОСОБА_6, згідно якого облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук перейшли у власність ОСОБА_6 Вказаним рішенням також визнано недійсною додаткову угоду від 27 січня 2011 року, укладену між ТОВ «Арс-Дім» та ОСОБА_4 про розірвання вказаного вище попереднього договору міни від 31 жовтня 2007 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2012 року вказане рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області залишено без змін.

Рішенням Тисменицького районного суду від 15 серпня 2012 року задоволено позов потерпілої та проведено поділ як спільного майна подружжя набутого ними за час шлюбу, і виділено кожному з них половину спільного майна, а саме : кожному по 1152 цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 грн., а ухвалою цього ж суду від 16 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду від 15 серпня 2012 року.

Однак, 27 грудня 2012 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу цінних паперів, згідно якого ОСОБА_6 продав своєму синові ОСОБА_4 дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2 304 штук.

В той же час ОСОБА_4, будучи обізнаним про наявність вказаних вище рішень судів про поділ майна подружжя, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу облігацій від 24 січня 2011 року, діючи всупереч зазначеним рішенням судів, шляхом обману, з метою подальшого заволодіння частиною належних його дружині ОСОБА_5 облігацій ПП «Арс-Дім», а саме: 1152 цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 гривень, не маючи письмової згоди на здійснення вказаного правочину від своєї дружини ОСОБА_5, уклав з ТОВ «Арс-Дім» договір купівлі-продажу облігацій, згідно якого ОСОБА_4 незаконно продав ТОВ «Арс-Дім» дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, половина з яких, а саме: 1152 цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 гривень належали ОСОБА_5 на праві спільного майна подружжя і згідно рішення Тисменицького районного суду від 15 серпня 2012 року повинні були перейти у власність ОСОБА_5 в порядку поділу спільного майна подружжя. При цьому ОСОБА_5 внаслідок вказаних вище протиправних дій ОСОБА_4 заподіяно значну майнову шкоду на суму 92 160 гривень, що в 171 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

І що крім того, 27 грудня 2012 року, ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили.

Зокрема, рішення Тисменицького районного суду від 15 серпня 2012 року про поділ майна подружжя та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу облігацій від 24 січня 2011 року, згідно якого останній незаконно, без згоди потерпілої продав своєму батькові ОСОБА_6 дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, з яких 1152 цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 грн. належали ОСОБА_5

Так, ОСОБА_5, діючи всупереч зазначеним рішенням судів, з метою подальшого заволодіння частиною належних його дружині ОСОБА_5 облігацій ПП «Арс-Дім», а саме: 1152 цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 гривень, не маючи письмової згоди на здійснення вказаного правочину від потерпілої уклав з ТОВ «Арс-Дім» договір купівлі-продажу облігацій, згідно якого ОСОБА_4 незаконно продав ТОВ «Арс-Дім» дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, половина з яких належали його дружині на праві спільного майна подружжя та згідно вищевказаного рішення суду повинні були перейти у власність ОСОБА_5 в порядку поділу спільного майна подружжя.

Визначаючись у питанні можливості вирішення по суті даного кримінального провадження суд виходить з такого.

Відповідно до роз'яснень даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб обвинувачення було конкретним. Зокрема, в описовій його частині зазначаються : злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце, мотиви та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому, стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Ст. 91 КПК України вказує перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженню, зокрема, подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини ), винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 92 цього ж Кодексу, обов'язок доказування цих обставин, за винятком розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладає на слідчого та прокурора.

Частина 4 ст. 110 КПК України передбачає, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та який повинен відповідати вимогам ст. 291 цього ж Кодексу, ч. 5 якої вказує, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення.

Але, як це вбачається зі змісту обвинувального акту, при його складанні та пред'явленні обвинувачення ОСОБА_4 зазначені вимоги закону не були дотримані.

Відповідно до диспозиції ст. 190 КК України ( шахрайство ), злочином визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, а ч. 2 цієї статті передбачає такі кваліфікуючі ознаки цього злочину як дії вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

По цьому звинуваченню в обвинувальному акті зазначається, що 24 січня 2011 року ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння майновими правами, які на праві спільної сумісної власності подружжя належали його дружині ОСОБА_5, а саме облігаціями ПП «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, загальною вартістю 184 320 грн., без згоди потерпілої продав їх на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № Б11-1/1Б своєму батькові ОСОБА_6, чим заподіяв майнову шкоду потерпілій.

Тобто, ставиться у вину, що з метою заволодіння продав вказані майнові права, що не співставляється зі змістом вказаної частини та статті КК України.

А також по цьому ж обвинуваченню вказується, що 27 грудня 2012 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу цінних паперів, згідно якого ОСОБА_6 продав своєму синові ОСОБА_4 дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2 304 штук.

І, що в той же час ОСОБА_4, будучи обізнаним про наявність вказаних вище рішень судів про поділ майна подружжя, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу облігацій від 24 січня 2011 року, діючи всупереч зазначеним рішенням судів, шляхом обману, з метою подальшого заволодіння частиною належних його дружині ОСОБА_5 облігацій ПП «Арс-Дім», а саме: 1152 цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 гривень, не маючи письмової згоди на здійснення вказаного правочину від своєї дружини ОСОБА_5, уклав з ТОВ «Арс-Дім» договір купівлі-продажу облігацій, згідно якого ОСОБА_4 незаконно продав ТОВ «Арс-Дім» дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, половина з яких, а саме: 1152 цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 гривень належали ОСОБА_5 на праві спільного майна подружжя і згідно рішення Тисменицького районного суду від 15 серпня 2012 року повинні були перейти у власність ОСОБА_5 в порядку поділу спільного майна подружжя. При цьому ОСОБА_5 внаслідок вказаних вище протиправних дій ОСОБА_4 заподіяно значну майнову шкоду на суму 92 160 гривень, що в 171 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Тобто, і по цьому епізоду обвинувачення з тексту обвинувального акту не можна зрозуміти, які ж саме конкретно дії ставляться ОСОБА_4 у вину як такі, що вказують на вчинення ним злочину передбаченого саме ч. 2 ст. 190 КК України, та за якими саме кваліфікуючими ознаками цього злочину.

Як вбачається з обвинувального акту в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України, йому ставиться у вину, що 27 грудня 2012 року, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили.

Зокрема, рішення Тисменицького районного суду від 15 серпня 2012 року про поділ майна подружжя та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу облігацій від 24 січня 2011 року, згідно якого останній незаконно, без згоди потерпілої продав своєму батькові ОСОБА_6 дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, з яких 1152 (1/2) цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 грн. належали ОСОБА_5

А ОСОБА_5, діючи всупереч зазначеним рішенням судів, з метою подальшого заволодіння частиною належних його дружині ОСОБА_5 облігацій ПП «Арс-Дім», а саме: 1152 (1/2) цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 гривень, не маючи письмової згоди на здійснення вказаного правочину від потерпілої уклав з ТОВ «Арс-Дім» договір купівлі - продажу облігацій, згідно якого ОСОБА_4 незаконно продав ТОВ «Арс-Дім» дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, половина з яких належали його дружині на праві спільного майна подружжя та згідно вищевказаного рішення від 15 серпня 2012 року повинні були перейти у власність ОСОБА_5 в порядку поділу спільного майна подружжя.

Тим самим частково дублюється те ж обвинувачення, що зазначене і за ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 382 КК України злочином визнається умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

В обвинуваченні за цією статтею повинно бути зазначено конкретний зміст судового рішення ( чи рішень ), яке ( які ) обвинувачений зобов'язаний був виконати, яким чином, на підставі якого документу, тобто, що саме конкретно він мав виконати, але не виконав і, що вчинив так саме умисно чи умисно тим чи іншим шляхом перешкоджав виконанню того чи іншого судового рішення і в чому таке конкретно проявилось.

Проте, з тексту обвинувального акту не можна зрозуміти, які ж саме конкретно дії ставляться ОСОБА_4 як такі, що вказують на вчинення ним злочину передбаченого саме ч. 1 ст. 382 КК України, виходячи зі змісту диспозиції цієї статті.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5, тобто потерпіла, а не обвинувачений, діяла всупереч зазначеним рішенням судів з метою подальшого заволодіння частиною належних його дружині облігацій.

Можна припустити, що мала місце механічна помилка, але, знову ж таки, не суд повинен її виправляти.

Ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею, суд не може поставити у вину особі вчинення інших діянь ніж це зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до ч. 2 цієї статті під час судового розгляду тільки прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення та інше. А ч. 3 цієї ж статті передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вказане вище обвинувачення, із-за своєї неконкретності, не дає можливості суду вирішувати справу по суті, оскільки відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Але ця ж стаття передбачає, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення.

Аналогічно, право та обов'язок прокурора змінити обвинувачення, в тому числі і щодо обсягу звинувачення, визначено і ст. 338 КПК України.

Проте прокурор в ході судового розгляду не уточнив обвинувачення ОСОБА_4 таким чином, щоб воно узгоджувалось з вимогами закону, було зрозумілим і конкретним.

Суд в ході розгляду кримінального провадження не вправі сам виправити вказані недоліки та визнати особу винною у вчиненні конкретних діянь, якщо вони не були поставлені особі у вину, навіть якщо таке було б конкретно встановлено в ході судового розгляду.

Оскільки можливість усунення вказаних недоліків не втрачена, то суд, з метою правильного та об'єктивного вирішення справи вважає за необхідне запропонувати прокурору уточнити зазначені вище необхідні обставини по обвинуваченню ОСОБА_4 за вказаними статтями КК України.

На підставі викладеного, вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, керуючись ст. ст. 91, 92, 110, 337, 338, 369-372, ч. 2 ст. 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У розгляді даного кримінального провадження оголосити перерву до 14 год. 15 хв. 28 квітня 2015 року та запропонувати прокурору до вказаного часу надати суду уточнений обвинувальний акт з виправленням зазначених вище недоліків, з доказами про вручення копії обвинувального акту іншим сторонам, інтересів яких ці зміни стосуватимуться.

Копію даної ухвали вручити прокурору, що приймає участь у судовому розгляді та направити для відома прокурору міста Івано-Франківська.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя В.С. Попович