Рішення № 43656194, 10.04.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5040/14-ц

2/0203/113/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2015 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі права власності на майно іпотекодержателю, визнання права власності на предмет іпотеки, виселення та витребування документів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 17.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11155613000, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 64500 доларів США, зі строком повернення до 16.05.2017 року або достроково, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.05.2007 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким до останнього перейшло право вимоги за укладеними кредитним договором та договором іпотеки. Через неналежне виконання умов кредитного договору у ОСОБА_2 утворилась заборгованість в розмірі 138301,81 доларів США, що еквівалентно 1576640 грн. 63 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 55892 доларів США, що еквівалентно 637168 грн. 08 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 82409,81 доларів США, що еквівалентно 939471 грн. 83 коп. В зв'язку з цим, посилаючись на умови договору іпотеки, норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку», позивач просив суд в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі права власності іпотекодержателю; визнати за позивачем право власності на квартиру; виселити відповідача та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані в квартирі; витребувати від відповідача та передати позивачу технічний паспорт та правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру.

В наданому до суду клопотанні представник позивача просив провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та третя особа в судове засіданні повторно не з'явились, про причини неявки не повідомили.

В зв'язку з цим, з урахуванням поданої представником позивача заяви, судом у відповідності до ст.ст.158, 169,197,224 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу фіксації.

Перевіривши викладені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11155613000, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 64500 доларів США, зі строком повернення до 16.05.2017 року або достроково, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким та у відповідності до ст.ст.512,514 ЦК України до останнього перейшло право вимоги за укладеними з ОСОБА_2 кредитним договором та договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_1

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 138301,81 доларів США, що еквівалентно 1576640 грн. 63 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 55892 доларів США, що еквівалентно 637168 грн. 08 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 82409,81 доларів США, що еквівалентно 939471 грн. 83 коп., позивач просив в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі права власності іпотекодержателю; визнати за позивачем право власності на квартиру; виселити відповідача та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані в квартирі; витребувати від відповідача та передати позивачу технічний паспорт та правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору іпотеки) в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобов'язання і умови іпотечного договору не були порушені.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовом) передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Пунктом 4.1 договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предметі іпотеки у випадках, передбачених п.п.2.1.1-2.1.2 договору, тобто в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених договором та у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Пунктом 4.2 договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що в разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз.2 ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку»), право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п.5.1 цього договору іпотеки.

Згідно п.1.1 договору іпотеки від 17.05.2007 року, вартість предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1, за домовленістю сторін була визначена в сумі 466514 грн.

Таким чином, вартість предмета іпотеки, зазначена у цьому пункті договору, є умовною вартістю предмета іпотеки на момент передачі його в іпотеку, тобто станом на 2007 рік.

Доказів щодо вартості предмету іпотеки на момент розгляду справи судом, позивачем у відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України не надано та відповідних клопотань представником позивача під час розгляду справи не заявлялось.

В зв'язку з цим, розглядаючи у відповідності до ст.11 ЦПК України справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, з огляду на положення ст.37 Закону України «Про іпотеку», суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині заявлених банком вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на останній, як необґрунтованих та не підтверджених належними доказами.

Враховуючи відмову в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню і решта позовних вимог, що є похідними від цієї вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також враховує, що відповідно до п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за укладеним між сторонами договором іпотеки від 17.05.2007 року та виступала, як забезпечення зобов'язань перед позивачем за кредитним договором від 17.05.2007 року про надання споживчого кредиту в іноземній валюті.

Згідно наданих на запит суду адресної та інформаційної довідок відповідачка зареєстрована в спірній квартирі та іншого житла на праві власності не має.

Загальна площа квартири становить 48,1 кв.м, що не перевищу максимального розміру площі нерухомого майна, яке не може бути примусового стягнуто, встановленому п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, предмет іпотеки підпадає під дію п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В зв'язку з цим, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» слід відмовити повністю, а сплачені позивачем судові витрати - віднести на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,527,575,591,1054 ЦК України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ст.ст.33,36,37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10,11,31,58-61,88,158,169,197,212-215,224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі права власності на майно іпотекодержателю, визнання права власності на предмет іпотеки, виселення та витребування документів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.Ю.Казак