Рішення № 43655246, 11.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 760/18286/14-ц

Справа № 2-5658/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне )

11 листопада 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Лозинської М.І.,

за участю секретаря - Беленок А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача - ОСОБА_2 , яка, як зазначає позивач, є спадкоємцем ОСОБА_3 з яким 02.04.2006 року ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» було укладено договір №DNH4KP20310430, відповідно до якого позивач надав останньому кредит в розмірі 6884.80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення 02.04.2008 року.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року зміно найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». 17.07.2009 року проведену державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Посилається на те, що ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати тощо.

Відповідно до п. 4.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» Стандарт) за користування кредитом у період з дати укладання договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у Тарифах та Заяві.

Відповідно до п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» Стандарт) Банк має нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день просрочки платежу. При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Позов мотивований тим , що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.05.2006 року.

01.12.2012 року Банком була направлена претензія кредитора до першої Київської державної нотаріальної контори.

25.12.2012 року Позивачем було отримано відповідь першої Київської державної нотаріальної контори за вих. №0346/02-14, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріального округу не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк».

Банк вважає, що спадкоємцем, який постійно проживає разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2, а тому вона є такою, що прийняла спадщину після його смерті та повинна відповідати за його зобов»язаннями,як боржника по договору, оскільки станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № DNH4KP20310430 від 02.04.2006 року становить - 7009,51 грн., яка складається з наступного: 6884,80 грн. - заборгованість за кредитом;124,71 грн. - заборгованість за відсотками.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини його неявки суду не відомо, а тому суд у відповідності до статті 224 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2006 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір №DNH4KP20310430, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 6884.80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення 02.04.2008 року.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року зміно найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». 17.07.2009 року проведену державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.05.2006 року.

01.12.20112 року Позивачем була направлена претензія кредитора до першої Київської державної нотаріальної контори.

25.12.2012 року Позивачем було отримано відповідь першої Київської державної нотаріальної контори за вих. №0346/02-14, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріального округу не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України - Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із частиною 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

У позовній заяві позивач посилається на те, що оскільки ОСОБА_2 постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_3, а тому є такою ,що прийняла спадщину , у тому числі кредитні зобов`язання померлого.

Проте, суд вважає, що такі посилання позивача ґрунтуються на припущеннях, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження наведеного вище, як то, довідки про склад сім`ї померлого ( форми № 3), акту обстеження складеного за участю житлово-експлуатаційного органу, тощо.

При цьому суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості на заявлення клопотання про витребування доказів, в разі наявності труднощів у їх отриманні.

Однак, з будь-якими клопотаннями позивач про витребування доказів або про їх забезпечення не звертався.

Виходячи із наведеного вище, суд вважає, що позов не є доведеним, а відтак у його задоволенні слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 27, 31, 57-60, 88, 209, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, на підставі ст. ст.1216, 1268, 1269 ЦК України , суд-

ВИРІШИВ:

В позові ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: