Рішення № 43654996, 17.04.2015, Оболонський районний суд міста Києва

17.04.2015 Справа № 756/7883/14-ц

Справа пр. №2/756/178/15

ун. №756/7883/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Великохацької В.В.

при секретарях - Головатюк І.І., Бабаку М.Г., Приходько І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, з 14.05.1986 року по 10.01.2012 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

ОСОБА_1 зазначила, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1, оскільки дана квартира була придбана ОСОБА_2 за час перебування з позивачем у шлюбі та зареєстрована на ім'я відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2002 року, посвідченого нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Стець Н.М. за реєстровим №1-887. У цій квартирі, крім позивача, зареєстровано також місце проживання ОСОБА_5

Як зазначила позивач, на даний час у спірній квартирі фактично проживає відповідач з сином ОСОБА_2

Позивач стверджувала, що відповідач ОСОБА_6 після розірвання шлюбу, починаючи з січня 2012 року та по теперішній час чинить їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, відмовляється впускати її до вказаної квартири та не надає змоги проживати в ній.

З цих підстав, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядження квартирою АДРЕСА_1, вселити її у вказану квартиру та стягнути з відповідача 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку, мотивуючи його тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, у якій він постійно мешкає. У згаданій квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1, хоча, як стверджував позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 не мешкає у квартирі АДРЕСА_1 з 05.11.2011 року. Те, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у квартирі, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, перешкоджає останньому вільно розпоряджатись квартирою, зокрема, відчужити її на користь третіх осіб, а також змушує його безпідставно сплачувати за комунальні послуги у підвищеному розмірі відповідно до кількості осіб, місце проживання яких зареєстроване у квартирі.

За таких обставин, посилаючись на ст.391 ЦК України, позивач за зустрічним позовом просив суд усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності квартирою шляхом зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, позивач за зустрічним позовом, посилаючись на ст.405 ЦК України, просив суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та стягнення моральної шкоди, а вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позов підтримав, просив суд первісний позов задовольнити, зустрічний позов вважав необґрунтованим, проти його задоволення заперечував.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 проти первісного позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.1986 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Мінського РВК, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено актовий запис за №818 (а.с.12).

Від шлюбу з ОСОБА_2 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя у подружжя не склалось, 10.01.2012 року шлюб між ними було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 (а.с.13).

20.03.2002 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діяла від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_11, (продавець), було укладеного договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Стець Н.М., на підставі якого відповідач за первісним позовом придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14). На сьогодні відповідач за первісним позовом залишається власником цієї квартири.

З довідки форми №3 від 21.05.2014 року №15620, виданої ЖЕК №503 КП "Житлосервіс "Приозерне" у Оболонському районі м. Києва, вбачається, що місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.11), хоча як пояснив позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 не мешкає у згаданій квартирі уже понад три роки (з 05.11.2011 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був вселена та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 як член сім`ї (дружина) ОСОБА_2

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За час шлюбу відповідачем за первісним позовом було придбано у власність квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Хоча позивач за первісним позовом і стверджує, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі за їхні спільні кошти, а тому відноситься до спільного майна подружжя, проте в судовому порядку дана обставина не встановлена, будь-яких доказів на підтвердження того, що судом визнано за ОСОБА_1 право власності на згадану квартиру останньою не надано.

Ч.1 ст.60 ЦПК України покладає на кожну зі сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Представник позивача за первісним позовом не навів жодного доказу на підтвердження того, що відповідач чинив та чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нею квартирою АДРЕСА_1 (показання свідків, документи на підтвердження звернення до правоохоронних органів щодо чинення відповідачем перешкод позивачеві у користуванні квартирою тощо).

За таких обставин, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову в частині усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення її у квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68,44 кв. м.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач зазначеної вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року не дотрималась. Так, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить суд відшкодувати завдану їй моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., однак не зазначає, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Отож, у даному випадку підстави для задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку суд приходить до наступного.

Ч.2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 покинула сім'ю та добровільно залишила займане нею приміщення. На даний час за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані колишня дружина позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_5 (а.с.11). За цей час ОСОБА_1 жодного разу не з'являлася у спірному житловому приміщенні, всі обов'язки по сплаті комунальних послуг з моменту купівлі спірної квартири покладені на позивача за зустрічним позовом, що підтверджується відповідними квитанціями.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звертався до Оболонського РВ ГУ ДМС України в м. Києві з письмовою заявою від 22.01.2015 року з проханням зняти ОСОБА_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що його колишня дружина з листопада 2011 року і по теперішній час не проживає за адресою своєї реєстрації, місце її перебування невідоме, комунальні послуги не сплачує понад три роки (а.с.143).

Факт непроживання відповідача за зустрічним позовом за адресою: АДРЕСА_1 понад один рік засвідчується письмовими показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (а.с.130,131) та опосередковано підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України від 06.03.2015 року №0.64-2788/0/15-15, у якій вказана інформація щодо неодноразового перетинання державного кордону України ОСОБА_1 у період з 20.11.2012 року по теперішній час (а.с.190).

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач за зустрічним позовом не проживає без поважних причин у квартирі АДРЕСА_1 понад рік, суд приходить до висновку про необхідність визнати її такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Зважаючи на те, що місце проживання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 зареєстроване у належній позивачеві за зустрічним позовом на праві власності квартирі АДРЕСА_1, він змушений безпідставно сплачувати за комунальні послуги у підвищеному розмірі у відповідності до кількості осіб, місце проживання яких зареєстроване у цій квартирі (а.с.97-129), а також на те, що позивач не може вільно відчужити цю квартиру, суд приходить до висновку про наявність перешкод у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" поняття реєстрації визначено як внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Ст.ст.7, 11 Закону передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюють відповідні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в АР Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що зустрічний позов в частині усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку слід задовольнити, усунувши ОСОБА_2 перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності квартирою шляхом зняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд присуджує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15, 16, 22, 379, 382, 383, 391, 405, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст.60, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст.150, 156 Житлового кодексу України, та керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації місця проживання за цією адресою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя В.В. Великохацька