Рішення № 43654327, 14.04.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6317/14-ц Номер провадження 22-ц/786/503/15Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Омельченко Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Омельченко Л.М.

суддів: Бондаревської С.М., Буленка О.О.

при секретарі Ачкасовій О.Н.

З участю представника позивача Гапона О.Я.

Відповідача ОСОБА_3

Представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 грудня 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Омельченко Л.М.,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (надалі Банк)звернулося до суду із зазначеним вище позовом.

Позивач посилався на те, що 29 травня 2007 року між ним і ОСОБА_6 (надалі Позичальник) укладено кредитний договір № 014/0025/81/82873, згідно якого останній одержав кредит в сумі 30000 доларів США терміном по 29 травня 2027 року, зобов'язався повернути кредит шляхом повернення його щомісячними платежами згідно графіка та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 12,85% річних.

В забезпечення виконання грошових зобов»язань за кредитним договором відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (надалі Поручителі) уклали кожен окремо з позивачем договори поруки №014/0025/81/82873 від 17.09.2008 року та № 014/0025/81/82873 від 23.04.2010 року і взяли на себе зобов'язання солідарно відповідати з ОСОБА_6 у випадку невиконання ним договірних зобов'язань.

Оскільки відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконав, станом на 05.09.2014 року утворилася прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 742,71 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 12,822200 грн. за 1 долар США становить 9523 грн.18 коп.

Пунктом 10.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Станом на 05.09.2014 року за порушення строків повернення кредиту та відсотків відповідачу ОСОБА_6 нарахована пеня в розмірі 6624,85 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 12,822200 грн. за 1 долар США становить 84945 грн.15 коп.

Враховуючи умови Кредитного договору та договорів поруки, позивач направив всім відповідачам письмові вимоги про дострокове погашення грошових зобов»язань за Кредитним договором. Однак, вимога ними не виконана, тому поточна заборгованість, що підлягає стягненню, становить 19867,71 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 12,822200 грн. за 1 долар США становить 254747 грн.75 коп.

Посилаючись на вище викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 27912,73 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ станом на день розрахунку (05 вересня 2014 року) -12,822200 грн. за 1 долар США становить 357902,60 грн.

Судові витрати також просив покласти на відповідачів.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2007 року № 014/0025/81/82873 в сумі 27912,73 доларів США (що за курсом НБУ станом на дату розрахунку еквівалентно 357902,60 грн.).

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» на відшкодування понесених при зверненні до суду судових витрат кошти в сумі по 1193,01 грн. з кожного.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила ОСОБА_3, яка, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, які з»явилися в засідання апеляційного суду, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та відповідачем ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 014/0025/81/82873, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 30000 доларів США терміном по 29 травня 2027 року зі сплатою 12,85% річних за користування кредитом ( т.1 а.с.6-10).

17 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого відповідач ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання перед Банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_6 в солідарному порядку, зокрема, з повернення основної суми боргу, відсотків та сплати штрафних санкцій (т.1 а.с.15-17).

23 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 також укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання перед Банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_6, в солідарному порядку, зокрема, за повернення основної суми боргу, відсотків та сплату штрафних санкцій (т.1 а.с.11-14).

Також правильно з»ясовано, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, але Позичальник в терміни, встановлені договором, свої зобов'язання не виконував, щомісячно кредит не сплачував.

Станом на 05 вересня 2014 року утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить: заборгованість за кредитом - 19867,71 доларів США (за курсом НБУ на день складання розрахунку 12,822200 грн. за 1 долар США становить 254747,75 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 742,71 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 9523,18 грн.), заборгованість за відсотками - 1420,17 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 18209,70 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 1273,28 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 16326,25грн.) (т.1 а.с.18-21).

Відповідно до п.10.1. Кредитного договору, за прострочення виконання зобов'язання позивачем нарахована пеня у розмірі 6624,85 доларів США (еквівалент за курсом НБУ на день складання розрахунку 12,822200 грн. за 1 долар США - 84945,15 грн.).

Враховуючи умови Кредитного договору та договорів поруки, позивач 26.09.2012 року направив всім відповідачам письмові вимоги про дострокове погашення грошових зобов»язань за Кредитним договором. Однак, вимога ними не в повному обсязі виконана. Так, платежі по Кредитному договору сплачувалися щомісяця по 14 липня 2014 року різними грошовими сумами, які вносилися відповідачем ОСОБА_3

Поточна заборгованість, що підлягає стягненню станом на 05.09.2014 року, становить 19867,71 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день складання розрахунку 05.09.2014 року 12,822200 грн. за 1 долар США становить 357902 грн.60 коп.

Постановляючи рішення про стягнення в солідарному порядку з усіх відповідачів вищевказаної суми боргу, суд виходив з того, що за умовами ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов»язання повинні виконуватись належним чином та відповідно до умов договору.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов»язки, що складають зміст договірного зобов»язання (ч.ч. 1,2 ст.553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У випадках укладення поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов»язання, між цими поручителями не виникає солідарної відповідальності один перед одним.

У такому випадку кредитор має право пред»явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до якого кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.

Проте, суд першої інстанції не врахував зазначені норми права, умови укладених договорів поруки і дійшов хибного висновку про солідарну відповідальність всіх відповідачів по справі.

Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_7 укладали з позивачем окремі договори поруки, тобто не давали спільної поруки за виконання ОСОБА_6 Кредитного договору, тому вони не можуть нести солідарну один з одним відповідальність. Кожен з них повинен відповідати перед кредитором солідарно з основним боржником в обсязі, встановленому договорами.

За таких обставин, рішення місцевого суду в частині солідарного стягнення з відповідачів суми боргу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитом, а також солідарне стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 цієї ж суми заборгованості.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Частиною третьою ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не брали участь в суді першої інстанції. ОСОБА_3 до апеляційної скарги додала докази поважності причин своєї неявки - довідку про перебування на лікуванні в хірургічному відділенні центральної міської лікарні м. Донецька (т.1 а.с.129). При подачі апеляційної скарги вона, посилаючись на неможливість з поважних причин подати місцевому суду письмову заяву про застосування строку позовної давності, заявила клопотання про застосування судом апеляційної інстанції строків позовної давності до нарахованого розміру пені.

Згідно наданого Банком розрахунку, ним обраховано пеню за період з 15 вересня 2011 року по 05 вересня 2014 року на загальну суму 6624,85 доларів США ( еквівалент за курсом НБУ станом на 05.09.2014 року - 84945 грн.15 коп.), тобто поза межами річного строку позовної давності. Розмір пені по кредиту в межах одного року, що передував зверненню до суду з позовом, становить 1809,11 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату складання позивачем розрахунку 12,822200 грн. за 1 долар США сумі 23196,75 грн.

Отже, суму пені слід зменшити до 1809,11 доларів США, застосувавши строк позовної давності.

З огляду на вище викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2007 року №014/0025/81/82873, яка виникла станом на 05.09.2014 року, в сумі 23096,99 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату складання позивачем розрахунку 12,822200 грн. за 1 долар США становить 296103 грн.41 коп., а саме: 19867,71 доларів США, що еквівалентно 254747 грн.75 коп.- заборгованості за кредитом ( в тому числі 742,71 доларів США, еквівалентних 9523,18 грн. - простроченої заборгованості), 1420,17 доларів США, що еквівалентно 18209,70 грн. - заборгованості за відсотками (в тому числі 1273,28 доларів США, що еквівалентно 16326,25 грн. - простроченої заборгованості за відсотками), а також 1809,11 доларів США, що еквівалентно 23196,75 грн.- пені. Аналогічну суму боргу за цим же кредитним договором слід стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає стягненню по 850 грн.19 коп. з кожного витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом вимог ст.559 ЦК України щодо звернення Банку з позовом до поручителів понад шестимісячний термін після настання строку для дострокового погашення кредиту відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та необхідності відмови у зв»язку з цим у задоволенні позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі частини четвертої статті 559 ЦК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року по справі № 6-28цс14, яка в силу ст.360-7 ЦПК України, є обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Доводи скарги про те, що судом не були враховані строки погашення чергових платежів і не застосовані строки позовної давності також не заслуговують на увагу, оскільки в рішенні вірно зазначено, що перебіг цих строків переривався періодичною оплатою відповідачами боргу, що підтверджується складеним позивачем розрахунком.

До того ж, в суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що останні погашення заборгованості по кредиту здійснювала відповідач ОСОБА_3, яка в подальшому вирішувала з Банком питання про реструктуризацію боргу та можливість укладення мирової угоди, а суд першої інстанції сприяв сторонам у цьому, оголосивши під час слухання справи перерву та надавши їм строк для вирішення зазначених питань (т.1 а.с.62-64).

Інші доводи скарги також не можуть бути підставою для звільнення поручителів від виконання зобов»язань по погашенню заборгованості за Кредитним договором від 29 травня 2007 року №014/0025/81/82873.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в солідарному порядку на користь Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2007 року №014/0025/81/82873, яка виникла станом на 05.09.2014 року, в сумі 23096,99 доларів США, що еквівалентно 296103 грн.41 коп., а саме: 19867,71 доларів США, що еквівалентно 254747 грн.75 коп.- заборгованості за кредитом ( в тому числі 742,71 доларів США, еквівалентних 9523,18 грн. - простроченої заборгованості), 1420,17 доларів США, що еквівалентно 18209,70 грн. - заборгованості за відсотками (в тому числі 1273,28 доларів США, що еквівалентно 16326,25 грн. - простроченої заборгованості за відсотками), а також 1809,11 доларів США, що еквівалентно 23196,75 грн.- пені.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в солідарному порядку на користь Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2007 року №014/0025/81/82873, яка виникла станом на 05.09.2014 року, в сумі 23096,99 доларів США, що еквівалентно 296103 грн.41 коп., а саме: 19867,71 доларів США, що еквівалентно 254747 грн.75 коп.- заборгованості за кредитом ( в тому числі 742,71 доларів США, еквівалентних 9523,18 грн.- простроченої заборгованості), 1420,17 доларів США, що еквівалентно 18209,70 грн. - заборгованості за відсотками (в тому числі 1273,28 доларів США, що еквівалентно 16326,25 грн. - простроченої заборгованості за відсотками), а також 1809,11 доларів США, що еквівалентно 23196,75 грн. - пені.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» по 850 грн.19 коп. з кожного витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно: