Ухвала суду № 43652389, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015 м. Київ №К/800/61224/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014у справі №826/8416/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рокдейл ЛТД» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокдейл ЛТД» задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо внесення змін (коригування) до всіх інформаційних баз органів державної податкової служби, в тому числі до автоматизованої системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронної бази даних АІС «Податковий блок» та до облікової картки платника податків в розрізі контрагентів задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року; зобов'язано вилучити з усіх інформаційних баз органів державної податкової служби, в тому числі до Автоматизованої системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», з АІС «Податковий блок» та з облікової картки платника податків внесене коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокдейл ЛТД» в деклараціях податку на додану вартість за квітень 2014 року; та зобов'язано відновити в АІС «Податковий блок» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокдейл ЛТД» в деклараціях податку на додану вартість за квітень 2014 року, з урахуванням додатків до декларації.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем складено акт від 03.06.2014 №1377/26-59-22-12/39019658 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014.

Судами також встановлено, що на підставі вищезазначеного акту відповідачем у справі здійснено коригування показників податкової звітності позивача в усі інформаційні бази органів державної податкової служби, в тому числі внесено зміни до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронної бази даних АІС «Податковий блок» та до облікової картки платника податків, (відповідачем зменшено суму податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів за квітень 2014 року).

При цьому, будь-які податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань позивачу, у встановленому податковим законодавством порядку, відповідач на підставі цього акту не приймав.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідачем безпідставно скориговано показники податкової звітності позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення, в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

При цьому, згідно вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

В силу приписів пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

З метою удосконалення процесу адміністрування податків було створено інформаційну систему «Податковий блок», що включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит.

Ця система призначена для виконання основних завдань органів ДПС, як-от: інформування платників податків про їх податкові зобов'язання та надання роз'яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 №266.

Приписи пунктів 1.3, 2.10, 2.14, 2.21, 4.16 названого Порядку дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена податковим органом кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, інформаційної системи «Податковий блок» та інших баз.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Надаючи оцінку обставинам справи, суди правомірно не прийняли до уваги доводи відповідача з приводу того, що коригування показників платника податку в автоматизованих базах, які призначені для внутрішнього використання, не зумовлюють для нього жодних правових наслідків.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відтак наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено проведення коригування відповідачем податкових зобов'язань та податкового кредиту в усіх інформаційних базах органів державної податкової служби, в тому числі в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронній базі даних АІС «Податковий блок», електронній інформаційній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та в обліковій картці платника податків.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених рішень судів попередніх інстанцій без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош