Ухвала суду № 43652148, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/800/35993/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 2а/1770/3753/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстар Плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстар Плюс» (далі - ТОВ «Будстар Плюс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002792342 та №0002802342 від 15 серпня 2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 15 серпня 2011 року №0002802342 та №0002792342.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 серпня 2011 року відповідачем складено акт № 958/23-100/35840476 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будстар Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Олімпія Будсервіс» за період з 1 січня 2010 року по 1 січня 2011 року, згідно з яким позивачем порушено вимоги пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного акта перевірки 15 серпня 2011 року ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002802342, яким ТОВ «Будстар Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 189 208,75 грн., в тому числі 151 367 грн. за основним платежем та 37 841,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002792342, яким ТОВ «Будстар Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 151 367,50 грн., в тому числі 121 094 грн. за основним платежем та 30 273,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В акті податковий орган зазначив, що ТОВ «Будстар Плюс» сформовано податковий кредит та валові витрати по безтоварним операціям з ТОВ «Олімпія Будсервіс», оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари (роботи, послуги) без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підпадають під поняття «продаж товарів, результатів робіт (послуг)», яке визначено в п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також податковий орган вказав про відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виконання робіт, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу в ТОВ «Олімпія Будсервіс», внаслідок чого дійшов до висновку, що взаємовідносини ТОВ «Будстар Плюс» з ТОВ «Олімпія Будсервіс» здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а операції щодо отримання ТОВ «Будстар Плюс» від ТОВ «Олімпія Будсервіс» послуг не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання даних операцій, угоди, укладені позивачем з ТОВ «Олімпія Будсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 липня 2010 року між ТОВ «Будстар Плюс» (Замовник) та ТОВ «Олімпія Будсервіс» (Підрядник) було укладено договір підряду № 632, відповідно до якого Підрядник в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами і засобами будівельно-монтажні роботи по оздобленню фасадів, влаштуванні штукатурки та загально-будівельні роботи багатоповерхової житлової забудови з об'єктами соцкультпобуту в с. Чайки по вул. Лобановського, 1 Києво-Святошинського району Київської області.

Предметом цього договору згідно з додатковою угодою № 1, укладеною сторонами 30 липня 2010 року, є виготовлення і монтаж, оздоблення і утеплення фасаду будинку № 7 системою «Артісан» по вул. Лобановського, 1 в с. Чайки Святошинського району, Київської області; виготовлення і монтаж, оздоблення і утеплення фасаду будинку в с.Гнатівка Києво-Святошинського району, Київської області (додаткова угода № 2 30 липня 2010 року); будівельно-монтажні роботи по оздобленню фасадів, влаштуванні штукатурки та загально-будівельні роботи багатоповерхової житлової забудови з об'єктами соцкультпобуту в с. Чайки по вул. Лобановського, 1 Києво-Святошинського району Київської області, зокрема: житлові будинки № 6,7,10; підземна стоянка, водовузол адмінприміщення, насосна станція (додаткова угода № 3 від 30 серпня 2010 року); будівельно-монтажні роботи по оздобленню фасадів на об'єкті: житловий будинок по вул. Тимощука № 37, м. Вінниця (додаткова угода № 4 від 30 серпня 2010 року); будівельно-монтажні роботи по оздобленню фасадів на об'єкті, який знаходиться по вул. Київська, 81/2, Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області (додаткова угода № 5 від 30 серпня 2010 року).

На виконання умов договору № 632 від 14 липня 2010 року та додаткових угод до нього ТОВ «Олімпія Будсервіс» в серпні-вересні 2010 року виконало обумовлені вище будівельно-монтажні роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за серпень, вересень 2010 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень 2010 року, податковими накладними. Надання позивачем для ТОВ «Олімпія Будсервіс» товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) на виконання будівельно-монтажних робіт підтверджується видатковими накладними.

Оплата за виконані будівельні роботи здійснювалася позивачем в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками за вересень-листопад 2010 року.

Вартість виконаних ТОВ «Олімпія Будсервіс» будівельних робіт на загальну суму 605 467 грн. віднесено позивачем до складу валових витрат ІІІ кварталу 2010 року.

Судами також встановлено, що факт оприбуткування та використання у власній господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ «Олімпія Будсервіс» будівельних робіт підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, встановлені судами попередніх інстанцій обставини в їх сукупності свідчать про реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до складу валових витрат та податкового кредиту.

Твердження податкового органу про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентом, є безпідставними, оскільки ДПІ згідно покладених на неї функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент проведення перевірки та під час розгляду даної справи судом, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на наявність кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність посилань відповідача на порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та протиправності податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2011 року №0002792342 та №0002802342.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев