Ухвала суду № 43652007, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/9991/21353/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Вишневецької В.М.,

представника відповідача Дрозд І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 по справі №2а-5989/11/2670 за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, позовні вимоги Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.02.2007 №0000134210/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників 18.04.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункту 2 Порядку і нормативів відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678, статей 7, 9, частини четвертої та п'ятої статті 11, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві було проведено виїзну планову перевірку Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006.

Перевіркою встановлено, що в порушення статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пункту 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2008 №678, Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» не нараховувало та не сплачувало 50 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку у розмірі 1617479,67грн.

Висновок податкового органу про наявність у позивача обов'язку перераховувати до Державного бюджету України частину прибутку ґрунтується на тому, що згідно зі статутом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» частка Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» у статутному фонді підприємства складає 51%.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві було складено акт від 26.01.2007 №144/42-10/14297222 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2007 №0000134210/0, яким Спільному українсько-німецькому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» визначено суму податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) у розмірі 2384987,74грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1617479,67грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 767508,07грн.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №17 - 18, ст. 250) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно зі статтею 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№17 - 19, ст. 267) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Відповідно до пункту 3 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678, акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

З аналізу зазначених норм вбачається, що відрахування частки прибутку (доходу) до Державного бюджету пов'язано із наявністю частки держави у статутному фонді саме суб'єкта господарювання, а не його засновника.

Відповідно до частини восьмої статті 63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Згідно частиною четвертою статті 126 Господарського кодексу України про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Відповідно до Державного класифікатора України «Класифікація організаційно - правових форм господарювання», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97, дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).

Податковим органом не доведено те, що Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» є дочірнім товариством Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач не є дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», а у статутному фонді Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» відсутня частки держави, позивач не є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний здійснювати сплату частини прибутку до Державного бюджету України.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 по справі №2а-5989/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв