Ухвала суду № 43651551, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 березня 2015 року м. Київ В/800/1348/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Борисенко І.В., Бухтіярова І.О., Веденяпін О.А., Зайцев М.П.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (далі - Товариство) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015

у справі № 826/15708/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0008642203

Постановою Окружного адміністративного суду від 13.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Товариство звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015, в якій просить її скасувати рішення усіх судових інстанцій зі спору та задовольнити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема,статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано постанови Вищого адміністративного суду України від 20.08.2013 у справі № 2а-18027/12/2670 та від 29.05.2014 у справі № 826/8019/13-а.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 03.02.2015, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що подані платником первинні документи не містять необхідних відомостей для встановлення змісту господарських операцій, її учасників, та не підтверджують факт використання придбаних підрядних робіт у господарській діяльності Товариства.

У той же час у прийнятті постанови від 20.08.2013 у справі № 2а-18027/12/2670 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) Вищий адміністративний суд України послався на відсутність у податкового органу підстав та повноважень для кваліфікації вчинених платником правочинів як нікчемних та виключення на підставі цього з податкового обліку платника витрат та податкового кредиту, сформованих за наслідками виконання господарських операцій за цими правочинами.

Постанова ж Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 у справі № 826/8019/13-а (на яку також посилається заявник) мотивована тим, що за умови реального виконання господарської операції саме по собі підписання первинних документів невстановленою особою не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника.

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015, про перегляд якої подана заява, та додані до заяви рішення цього суду прийняті за різних встановлених судами фактичних обставин справ щодо реального виконання господарських операцій та їх документального оформлення, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» у допуску справи № 826/15708/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Борисенко І.О. Бухтіярова О.А. Веденяпін М.П. Зайцев