Вирок № 43649982, 17.04.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/11826/14-к

Провадж. №1-кп/639/85/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року судова колегія Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

суддів - Чижиченка Д.В., Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Хачатрян О.М., Волкової Н.О.,

прокурора - Крамаренко О.С.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

перекладачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому 5.09.2014 року в ЄРДР під №12014220500001725, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гизилагадж Азербайджанської РСР, громадянина України, не маючого освіти, місця роботи, місця реєстрації та постійного проживання, раніше судимого: 25 жовтня 2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт,покарання відбув повністю,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

4 вересня 2014 року близько 18-00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходячи повз будівлі котельної, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Петра Свинаренка, 8, побачив ОСОБА_1, який біля баків для сміття розбирав знайдений ним старий телевізор. ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та наполегливо запропонував віддати йому телевізор, на що ОСОБА_1 відповів відмовою, внаслідок чого між вказаними особами виник конфлікт на тлі особистих неприязних стосунків.

Під час зазначеного конфлікту ОСОБА_2, реалізуючи умисел, що раптово виник, бажаючи відсторонити потерпілого від телевізора, допускаючи можливість заподіяння будь - якої шкоди здоров'ю потерпілого, об'єктивно усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, дістав з переднього правого карману куртки, в яку він був одягнений, ніж, який він заздалегідь взяв з собою зі своєї схованки, розташованої на горищі будинку АДРЕСА_1, тримаючи ніж у правій руці, наніс ОСОБА_1 один удар ножем в область серця, чим спричинив йому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 980-А/14 від 08.09.2014 р., проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва по передній поверхні в середньо-центральному відділі з пошкодженням по ходу раньового каналу біля серцевої сумки та серця, що відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Після чого ОСОБА_2 припинив вчинення протиправних дій відносно потерпілого та з місця події пішов. ОСОБА_1 вчасно було госпіталізовано до ДУ «Інститут невідкладної хірургії імені В.Т.Зайцева НАМН України», де йому було надано кваліфіковану медичну допомогу.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, яке не було доведене до кінця з незалежних від його волі причин.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні винним себе не визнав та пояснив, що не мав умислу на спричинення смерті ОСОБА_1 В той же час, пояснив, що 4 вересня 2014 року біля 19-00 години він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (в нього був день народження), проходив біля будинку № 8 по вул. Петра Свинаренка в м. Харкові та направився до сміттєвих баків, які розташовані біля зазначеного будинку, з метою розукомплектації старого телевізора, який знаходився біля баків, та подальшої здачі металобрухту. Біля сміттєзбірника він побачив раніше знайомого йому ОСОБА_1, який розбирав телевізор. Підійшовши до ОСОБА_1, ОСОБА_2 запропонував йому залишити телевізор, на що ОСОБА_1 в грубій формі висловився на адресу ОСОБА_2 та штовхнув його двома руками у груди, від чого той впав. Піднявшись з землі, ОСОБА_2, вважаючи, що для заволодіння телевізором необхідно налякати ОСОБА_1, вийняв з правої кишені куртки столовий ніж, який взяв з собою для розбірки телевізора, та правою рукою наніс даним ножем один удар в грудну клітину ОСОБА_1 Останній не впав, а продовжував стояти та сказав, що викличе міліцію, на що ОСОБА_2 сказав, що йому все одно, розвернувся та пішов за місцем свого тимчасового проживання. До наслідків нанесеного удару він в момент та безпосередньо після спричинення його відносився байдуже, що було далі з ОСОБА_1, не бачив.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що з обвинуваченим малознайомий, раніше вживав з ним спиртні напої. 4 вересня 2014 року у вечірній час він перебував біля сміттєзбірнику поблизу будинку № 8 по вул.. Петра Свинаренка в м. Харкові, де, побачивши старий телевізор, вирішив його розібрати. Під час розбірки до нього підійшов ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та почав висловлювати незадоволення тим, що він розбирає його майно. Після цього ОСОБА_2 почав копатися у сумці потерпілого, на що ОСОБА_1 відштовхнув його від себе. Через декілька секунд він побачив, як ОСОБА_2 дістав з правої нагрудної кишені куртки кухонний ніж та наніс йому один удар в область грудей зліва. ОСОБА_1 стало зле, він повідомив ОСОБА_2, що викличе міліцію, проте ОСОБА_2 розвернувся та пішов. ОСОБА_1 пішов в сторону свого місця проживання, але йому було дуже погано та він присів, через деякий час незнайомий чоловік зупинився біля нього та викликав швидку допомогу. На стаціонарному лікуванні він знаходився з 4 по 15 вересня 2014 року.

Претензій матеріального та морального характеру ОСОБА_1 до обвинуваченого не має. Вважає, що ОСОБА_2 байдуже ставився до наслідків вчинених ним дій, при призначенні покарання покладався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що є співмешканкою ОСОБА_1 4 вересня 2014 року у першій половині дня він пішов збирати пляшки та більше вона його не бачила. В подальшому зі слів сусідів та співробітників міліції вона дізналася, що ОСОБА_1 вдарили ножем.

Окрім показань потерпілого, свідка, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Фактичними даними, відображеними в протоколі огляду місця події від 4.09.2014 року підтверджується, що під час огляду території біля будинку № 8 по вул. Петра Свинаренка в м. Харкові, було виявлено сліди речовини бурого кольору (матеріали кримінального провадження, далі - к/п, а.с.14-16).

Протоколом огляду місця події від 5.09.2014 року, згідно якого за місцем тимчасового перебування ОСОБА_2 на горищі будинку АДРЕСА_1 було вилучено ніж з ручкою з полімерного матеріалу синього кольору. На клинку ножа у його основи знайдений один слід пальця руки, який вилучений на слідокопіюючу поверню відрізку липкої стрічки (к/п а.с.17-21).

Фактичними даними, відображеними у протоколі слідчого експерименту від 25 листопада 2014 року, згідно якого підозрюваний ОСОБА_2 показав, як біля 19-00 год. 4 вересня 2014 року він наніс удар ножем потерпілому ОСОБА_1 (к/п а.с.263-266).

Фактичними даними, відображеними у протоколах слідчих експериментів від 5 листопада 2014 року, згідно яких потерпілий ОСОБА_1 показав, де саме і як біля 19-00 год. 4 вересня 2014 року йому наніс удар ножем підозрюваний ОСОБА_2 (к/п а.с.257-261).

Висновками експерта №1977-А/14 від 28.11.2014 р. та № 3811-АЛ/14 від 28.11.2014 р. підтверджується, що у ОСОБА_1 встановлено проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва по передній поверхні в середньо-центральному відділі з пошкодженням по ходу раньового каналу біля серцевої сумки та серця, що відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 4.8 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року. Згідно зазначених висновків, дані, отримані під час слідчих експериментів за участі підозрюваного ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1, не протирічать судово-медичним даним відносно як механізму утворення тілесних ушкоджень, так і відносно локалізації та кількості травматичних впливів та відповідають даним, отриманим при судово-медичному освідуванні потерпілого ОСОБА_1 (к/п, а.с. 270-273, 281-285).

Відповідно до висновку судово-дактилоскопічної експертизи №392 від 8.09.2014 року, на слідокопіюючій поверхні одного відрізку липкої стрічки розмірами 19х34 мм, вилученого 5.09.2014 р. за адресою: м. Харків, вул. Петра Свинаренка, знайдено один слід пальця руки розмірами 13х20 мм, який придатний для ідентифікації особи та залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_2 (к/п., а.с. 90-93).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України та п.8 Перехідних положень КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи".

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 08.02.2005 року, 19.08.2009 року та постанові Верховного Суду України від 31.01.2013 року по справі №5-32кс12, при цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.455, ч.1 ст.458 КПК України, висновки Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

За встановлених у даній справі обставин ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 були знайомі між собою, раніше разом вживали спиртні напої, неприязних відносин між зазначеними особами не було, конфлікт виник спонтанно, на побутовому ґрунті, удар ножем був одиничний, завданий неприцільно, поранення було нанесено потерпілому в грудну клітину в область серця. Одразу ж після завдання цього удару ОСОБА_2 не наносив потерпілому інших тілесних ушкоджень (в т.ч. і ударів ножем), після чого покинув місце конфлікту, виявивши байдужість до наслідків вчиненого діяння.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство (умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).

Оскільки ОСОБА_2 фактично вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке за об'єктивною стороною являє собою посягання на здоров'я особи, тому завдання одиничного удару предметом, що придатний заподіяти значної шкоди здоров'ю потерпілого, а також встановлена судом локалізація причиненого ушкодження, психічне ставлення винного до вчинюваної дії та її наслідків, свідчить про направленість умислу підсудного саме на спричинення потерпілому невизначеного тілесного ушкодження (в тому числі яким могло бути і тяжке тілесне ушкодження).

Колегія суддів враховує, що відповідальність за ст.121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Враховуючи наведені обставини, дії ОСОБА_2 кваліфікуються судом за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває, військовозобов'язаний, неодружений, непрацездатних осіб на утриманні не має, страждає на туберкульоз легенів, до арешту не працював, є особою без постійного місця проживання та реєстрації, за місцем фактичного перебування до арешту характеризується посередньо, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, а саме: за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2013 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт, покарання відбуто повністю.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст.66 КК України, є активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, відсутність у потерпілого претензій матеріального та морального характеру, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі.

Разом з цим, колегія суддів зазначає про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та непогашену судимість за вчинення злочину середнього ступеню тяжкості, веде асоціальний спосіб життя, а тому суд не знаходить підстав для призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього при призначенні покарання положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Оскільки ОСОБА_2 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо нього необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов по кримінальному провадженню, заявлений прокурором в інтересах держави, підлягає задоволенню.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КПК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обраховувати з моменту його фактичного затримання - з 5 вересня 2014 року.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі комунального установи ДУ «Інститут загальної невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМНУ» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 7455 гривень 97 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженні судово-дактилоскопичну експертизу у сумі 611,08 грн. (шістсот одинадцять гривень вісім копійок), перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - "за експертні послуги".

Речові докази у кримінальному провадженні, що згідно квитанції № 108 від 28.10.2014 р. передані до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, а саме: кухонний ніж, 2 змиви речовини бурого кольору, марлевий бинт зі зразками крові ОСОБА_2 - знищити після набрання вироком суду законної сили; куртку чорного кольору, штани джинсові чорного кольору, туфлі чорного кольору - повернути обвинуваченому ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченому та вручити прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуючий: В.О. Макаров

Судді: Д.В. Чижиченко

В.О. Курило