Рішення № 43648017, 08.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа №910/5813/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Дніпропетровськ"доПублічного акціонерного товариства "Енергобанк"прозобов'язання вчинити діїСуддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Сурник В.М. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Втормет-Дніпропетровськ" (надалі - ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (надалі - ПАТ "Енергобанк") про зобов'язання вчинити дії, а саме виконати платіжні доручення №84 від 10.02.2015 р. на суму 50 000,00 грн. та №85 від 10.02.2015 р. на суму 69 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" зазначає, що відповідач всупереч взятим на себе за Договором банківського рахунку №26007313120201 від 12.11.2014 р. та Договором про використання системи "Клієнт-Банк" №20007313120201 від 12.11.2014 р. зобов'язанням, за наявності коштів на рахунку позивача, не виконав платіжних доручень ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" №84 від 10.02.2015 р. на суму 50 000,00 грн. та №85 від 10.02.2015 р. на суму 69 000,00 грн., чим порушив умови укладених між сторонами Договорів та норм чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2015 р. порушено провадження у справі №910/5813/15-г та призначено її до розгляду на 08.04.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 08.04.2015 р. з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2015 р. надав витребувані документи, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 08.04.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 12.03.2015 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, на яку було надіслано ухвалу суду від 12.03.2015 р., підтверджується наявними в матеріалах справи документами та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою http://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch та вказано у позові.

Отримання відповідачем поштової кореспонденції (ухвали про порушення провадження у справі від 12.03.2015 р.) за вказаною адресою підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103033622221 (0407123462788).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2014 р. між ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" (клієнт) та ПАТ "Енергобанк" (банк) було укладено Договір банківського рахунку (надалі - Договір 1), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний мультивалютний рахунок №26007313120201 (далі - рахунок) та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ), та умов цього договору, а також надавати клієнту інші послуги, передбачені чинним законодавством України та тарифами банку для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - тарифи банку).

Відповідно до п. 1.2 Договору 1 банк відкриває рахунок клієнту на підставі наданої заяви про відкриття поточного рахунку встановленої банком форми та інших документів відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів НБУ та здійснює обслуговування рахунку клієнта на підставі цього договору.

Згідно із п. 1.3 Договору 1 банк приймає і зараховує на рахунок (ки) клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунку, надає довідки та здійснює інші операції за рахунком у порядку та на умовах передбачених чинним законодавством України, цим договором та тарифами банку. Надання банком клієнту послуг, які безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування та/або не передбачені тарифами банку, здійснюється на підставі окремих договорів.

Операційний час банку встановлюється та змінюється банком самостійно. Інформація про встановлений операційний час банку розміщується на дошці об'яв в операційних залах, касах банку та на офіційному веб-сайті банку www.energobank.com.ua (п. 1.4 Договору 1).

Підпунктом 1.4.1 Договору 1 передбачено, що платіжні доручення клієнта та інші платіжні документи, які надійшли до банку протягом операційного часу виконуються банком в день їх надходження, а у разі надходження таких документів після закінчення операційного часу - не пізніше наступного робочого дня. Банк має право за бажанням клієнта та при наявності технічної можливості, виконати платіжні доручення та інші розрахункові документи, що отримані від клієнта після закінчення операційного часу, в день їх отримання відповідно до діючих тарифів банку.

У відповідності до п. 2.3.4 Договору 1 банк зобов'язаний здійснювати розрахункові операції по рахунку клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів клієнта та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено окремими договорами між банком і клієнтом.

Пунктом 9.1 Договору 1 визначено, що його укладено на невизначений строк та набуває чинності з дня його укладення в письмовій формі.

12.11.2014 р. між ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" (клієнт) та ПАТ "Енергобанк" (банк) було укладено Договір про використання системи "Клієнт-Банк" №20007313120201 (надалі - Договір 2).

Згідно із п. 1.1 Договору 2 банк надає в користування клієнту систему "Клієнт-Банк" (далі - система), підтримує її функціонування та здійснює розрахункове обслуговування клієнта на умовах, визначених договором банківського рахунку №26007313120201 від 12.11.2014 р., з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Під час здійснення розрахунків за допомогою системи застосовуються електронні розрахункові документи. Сторони визнають юридичну чинність електронних розрахункових документів, авторизованих за допомогою використання електронних цифрових підписів (далі - ЕЦП) посадових осіб клієнта, на рівні з юридичною чинністю відповідних платіжних документів на паперовій основі, підписаних повноважними особами та завірених відбитком печатки відповідно до діючих в практиці безготівкових розрахунків правил (п. 1.2 Договору 2).

Відповідно до п. 2.1.2 Договору 2 банк зобов'язаний проводити платежі клієнта на підставі електронних платіжних документів (далі - ЕДП), одержуваних через систему, з дотриманням порядку та умов, передбачених чинними нормативно-правовими актами та цим договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним 10.02.2015 р. було надіслано відповідачу для виконання електронні розрахункові документи на перерахування грошових коштів, а саме платіжні доручення №84 від 10.02.2015 р. на суму 50 000,00 грн. та №85 від 10.02.2015 р. на суму 69 000,00 грн., проте відповідачем всупереч умов Договорів вказані платіжні доручення залишені без виконання, у зв'язку із чим позивач, просить суд зобов'язати ПАТ "Енергобанк" виконати вказані вище платіжні доручення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору банківського рахунку та Договору про використання системи "Клієнт-Банк" від 12.11.2014 р. між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як слідує з матеріалів справи, 10.02.2015 р. позивачем було надано відповідачу платіжні доручення №84 та №85 на перерахування грошових коштів у загальному розмірі 119 000,00 грн. на рахунок Херсонської митниці Міндоходів.

Проте, відповідачем за наявності на поточному рахунку позивача №26007313120201 необхідної для перерахування суми коштів станом на дату розгляду справи в суді, переказ за вказаними платіжними дорученнями проведений не був.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України ).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Згідно до вимог ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

У відповідності до п. 2.3.4 Договору 1 банк зобов'язаний здійснювати розрахункові операції по рахунку клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів клієнта та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено окремими договорами між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору 2 банк зобов'язаний проводити платежі клієнта на підставі електронних платіжних документів (далі - ЕДП), одержуваних через систему, з дотриманням порядку та умов, передбачених чинними нормативно-правовими актами та цим договором.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовною заявою, подані позивачем на виконання до банку розрахункові документи з посиланням на абз. 8 п. 1.25 гл. 1 розділу ІІІ рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 р. були повернуті банком без виконання.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 р. №96 "Про віднесення ПАТ "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 р. прийнято рішення №29 про запровадження з 13.02.2015 р. по 12.05.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Відтак, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача була запроваджена тимчасова адміністрація.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому ЗУ "Про банки та банківську діяльність".

Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.

Таким чином, суд зазначає, що запровадження тимчасової адміністрації до ПАТ "Енергобанк" не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача.

При цьому суд зазначає, що ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" не є кредитором ПАТ "Енергобанк" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів, що є на рахунку позивача, який обслуговує ПАТ "Енергобанк". Суд звертає увагу, що кошти які ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" просить ПАТ "Енергобанк" перерахувати належать не банку, а саме позивачу, а тому банк лише надає послуги клієнту з обслуговування рахунку, тобто фактично виконує розпорядження позивача про перерахування його грошових коштів.

Так як, ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" просить зобов'язати ПАТ "Енергобанк" виконати умови Договору банківського рахунку та Договору про використання системи "Клієнт-Банк", а не стягнути кошти за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі №910/5560/14 від 29.10.2014 р., №910/12766/14 від 04.02.2015 р., №927/1379/14 від 19.02.2015 р.

Крім того, суд зазначає, що позивачем платіжні доручення №84 та №85 було надіслано та отримано банком 10.02.2015 р., тобто до запровадження тимчасової адміністрації, яке відбулось тільки з 13.02.2015 р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки відповідачем в свою чергу не доведено суду належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України неможливості виконання платіжних доручень ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" про перерахування грошових коштів на момент їх подання до ПАТ "Енергобанк".

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Втормет-Дніпропетровськ" до ПАТ "Енергобанк" про зобов'язання виконати платіжні доручення №84 та №85 від 10.02.2015 р. на загальну суму 119 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Дніпропетровськ" задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; ідентифікаційний код 19357762) виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Дніпропетровськ" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Звивиста, 28; ідентифікаційний код 35607147) №84 від 10.02.2015 р. на суму 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та №85 від 10.02.2015 р. на суму 69 000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; ідентифікаційний код 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Дніпропетровськ" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Звивиста, 28; ідентифікаційний код 35607147) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 14.04.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко