Рішення № 43646738, 09.04.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8879/14-ц

н.п. 2/522/1397/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про зобов'язання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволів на оформлення проїзних документів та тимчасового виїзду за межі України неповнолітньої дитини, без згоди та супроводу батька до досягнення дитиною повноліття та про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 та згідно уточнення до позовної заяви від 25.03.2014 р. просить зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, участі у її вихованні; визначити такі способи його участі у вихованні дитини ОСОБА_3: періодичні побачення не рідше двох раз на тиждень не менше ніж чотири години, можливість спільного відпочинку не рідше одного разу на три місяці, відвідування дитиною місця його проживання не рідше одного разу на місяць, можливість спільного відпочинку за кордоном, не рідше одного разу на рік.

При цьому посилається на те, що тривалий час, ОСОБА_2 усілякими способами перешкоджає йому у спілкуванні з їхньою дитиною. Він майже кожного дня телефонував до відповідачки з метою домовитися про час, коли він може спілкуватися з дитиною, але відповідачка відповідала що у неї немає часу для того, щоб розмовляти з ним, та що у дитини немає наміру спілкуватися з ним. При цьому жодних причин і мотивів відповідачка не повідомляла. Проте у нього з дитиною дуже добрі стосунки та його дитині потрібно деякий час проводити з ним. Крім того він в повному обсязі виконує рішення суду, щодо сплати аліментів.

Відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом та просить надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до будь-якої країни світу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу ОСОБА_1 до досягнення повноліття дитини; дозволити їй, без згоди ОСОБА_1, оформлювати проїзні документи для тимчасового виїзду з України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття. Також відповідачка надала доповнення до зустрічної позовної заяви в якій також просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому посилається на те, що від шлюбу вони з позивачем мають сина, ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який проживає разом з нею. Позивач безпідставно чинить їй перешкоди у здійсненні нею заходів, спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Для лікування та профілактики застудних захворювань, за рекомендаціями лікарів, необхідне періодичне перебування дитини на морі. Крім того, виїзд дитини за кордон безумовно сприятиме розширенню світогляду сина та добре позначиться на його духовному та інтелектуальному розвитку як особистості. Однак, позивач відмовляється надати, у передбаченому законодавством України порядку, згоду на виїзд сина, ОСОБА_4, за кордон для відпочинку та оздоровлення. При цьому жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували його відмову, він не наводить. Вважає, що така позиція позивача шкодить інтересам їх сина та не сприяє його всебічному та гармонійному розвитку, порушує право дитини на повний та гармонійний розвиток її особистості та вказує на зловживання позивачем своїми батьківськими правами.

Крім того, ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов'язків: не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток сина, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не створює належні умови для розвитку природних здібностей дитини; не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування сина, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина; не створює умов для отримання ним освіти. ОСОБА_1 повністю переклав на неї свої батьківські обов'язки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що як основний так і зустрічний позов підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 23.10.1998 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. На теперішній час триває судовий процес з приводу розірвання шлюбу.

(а.с. 5)

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1.

(а.с. 6, 30)

Відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, участі у його вихованні.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.02.2015 р. про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином щосуботи з 09.00 до 17.00 години, другий день, а також святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

З врахуванням обставин справи та виходячи з інтересів дитини суд вважає що слід зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином щосуботи з 09.00 до 17.00 години, другий день, а також святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Суд вважає, що саме такий спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 буде найбільш слугувати інтересам сторін та самої дитини.

Також відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.03.2015 р. вважають недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В мотивувальній частині вказаного висновку зазначено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.10.2014 р. ОСОБА_1 призначено виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 5000 гривень, які батько регулярно виплачує, про що свідчать платіжні доручення ПАТ КБ «Приватбанк».

Отже суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що позивач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, тому зустрічний позов в частині позбавлення його батьківських прав задоволенню не підлягає.

Разом з тим, згідно ч.3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно положення ст. 2 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини. В свою чергу, згідно з п. 2-2 Постанови КМУ від 27.01.1995 року „Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Пунктом 18 цих Правил передбачено, оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки це буде відповідати інтересам дитини, суд вважає за необхідне надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до будь-якої країни світу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу ОСОБА_1 до досягнення повноліття дитини.

В частині дозволу ОСОБА_2, без згоди ОСОБА_1, оформлювати проїзні документи для тимчасового виїзду з України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття слід відмовити оскільки порядок щодо видачі проїзних документів змінився, а також позивач не заперечував проти оформлення таких документів.

Керуючись ст. ст. 141, 153, 157, 164 СК України, ч.3 ст. 313 ЦК України, ст. 2 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", п. 2-2 Постанови КМУ від 27.01.1995 року „Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про зобов'язання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити способом участі ОСОБА_1 у вихованні його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином щосуботи з 09.00 до 17.00 години, другий день, а також святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволів на оформлення проїзних документів та тимчасового виїзду за межі України неповнолітньої дитини, без згоди та супроводу батька до досягнення дитиною повноліття та про позбавлення батьківських прав задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_2 на тимчасовий виїзд за межі України до будь-якої країни світу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу ОСОБА_1 до досягнення повноліття дитини.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

09.04.2015