Рішення № 43646573, 16.04.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/19345/13-ц

Провадження № 2/521/2193/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 квітня 2015 року м. Одеси

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Гуревського В.К.

За секретаря - Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посилаючись на такі обставини. Починаючи з 2006 року відповідач почав зловживати алкогольними напоями та наркотичними засобами. У 2006 році він потрапив у ДТП, що спричинило смерть людини. Проти відповідача була порушена кримінальна справа за ст. 286 ч.2 КК України. У 2007 році проти відповідача порушена кримінальна справа за ст. 364 ч.2 КК України. Ховаючись від правоохоронних органів відповідач виїхав за кордон до Ізраїлю, де мешкає його мати. До Ізраїлю відповідач виїхав разом з родиною, а саме, з позивачкою та неповнолітньою донькою. Після народження у 2009 році другої дитини відповідач почав знову зловживати алкоголем та наркотичними засобами. У 2010 році позивачка разом з дітьми виїхала з Ізраїлю до України, але повернулася до Ізраїлю оскільки відповідач подзвонив і сказав що у нього діагностували рак і попросив побачитися з дітьми. По приїзду до Ізраїлю позивачка зрозуміла, що він це все вигадав та подав заяву про заборону виїзду з Ізраїлю позивачки та її неповнолітніх дітей. Відповідач відібрав у позивачки кредитні картки та погрожував вбивством. У 2012 році позивачка разом із неповнолітніми дітьми повернулася на Україну та розлучилася з відповідачем. Позивачка вказала, що відповідач не надає матеріальної допомоги, діти знаходяться у постійному страху, що їх батько позбавить життя їх матері, дідуся та бабусі. Після огляду неповнолітніх дітей дільничним лікарем останній рекомендував зупинити спілкування дітей з їх батьком, бо це негативно впливає на їх нервову систему. На даний час відповідач знаходиться у міжнародному розшуку та має великі борги у ПАТ «Приват Банк». Позивачка зазначила, що спілкування відповідача з дітьми негативно впливає на їх світосприйняття, відображається на їх спілкуванні з друзями.

19 березня 2013 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення по цій справі, яким позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6; стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 за попередні три роки з 05.02.2010 року по 05.02.2013 року в розмірі 2000,0 грн. щомісячно; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 114,7 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 229,4 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2013 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - скасовано і призначено справу до розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Пєров А.П. у судове засідання з'явився, позов не визнав, вказуючи на те, що підстав для позбавлення відповідача батьківських прав немає, він любить своїх дітей, алое не може надати їм достатньої уваги та виховання, оскільки позивач вивезла їх з Ізраїлю до України без його згоди, приїхати в Україну він не має змоги.

Представник відповідача також зазначив, що 15.05.2011 р. судом по сімейним справам міста Беер-Шева, Ізраїль (суддя Геула Левин), (справа номер 53605-02-11) було визначено місце проживання дітей на території Ізраїлі.

Вищезазначеним рішенням були закріплені домовленості сторін по сімейному процесу з питання опікунства дітей. Згодою було встановлено, що сторони продовжують проживання під одним дахом у спільному домі в м. Арад та спільно виховують неповнолітніх дітей, що місцем проживання неповнолітніх дітей буде Ізраїль, якщо в майбутньому не буде домовлено по іншому. Також було домовлено, що всі рішення по вихованню дітей прийматимуться відповідно до спільної угоди і що батьки виховуватимуть у дітей любов і пошану до батька і матері та співпрацюватимуть між собою. З приводу виїзду неповнолітніх дітей з країни відповідно до статті 15 Згоди встановлено, що: «Сторони погоджуються, що діти ростимуть та виховуватимуться в Ізраїлі і а їхнє вивезення з Ізраїлю без попередньої письмової згоди подружжя заборонено». 20.05.2013 р. судом по сімейним справам міста Беер-Шева, Ізраїль (суддя Геула Левин, справа номер 36191-05-13), винесено рішення, засноване на статті 15 Гаагської конвенції (повернення викрадених дітей) про визнання неповернення неповнолітніх до Ізраїлю протизаконним. Позивачка ОСОБА_1 28 червня 2012 р., ввела в оману ОСОБА_2, повідомивши його, що хоче відвідати своїх батьків в Україні в місті Одесі та після цього повернеться в Ізраїль, отримала його згоду на виїзд та покинула Ізраїлі, разом з малолітніми дітьми. При цьому ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 суму у розмірі 80 тисяч доларів для погашення боргу в ПАТ «Приват Банку». Але до Ізраїлю з малолітніми дітьми ОСОБА_1 не повернулась. Виходячи з фактів, вказаних в рішенні суду, гроші, які ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 для ПАТ «Приват Банку» в банк надані не були. 20.05.2013 р. судом по сімейним справам міста Беер-Шева, Ізраїль (суддя Геула Левин, справа номер 36191-05-13), винесено рішення, засноване на статті 15 Гаагської конвенції (повернення викрадених дітей) про визнання неповернення неповнолітніх до Ізраїлю протизаконним.

Судом неодноразово застосовувалися заходи щодо укладення між сторонами мирової угоди в інтересах дітей. Сторони надавали суду проекти мирової угоди, для узгодження змісту мирової угоди судом оголошувалися перерви, але сторони не змогли дійти до її укладення.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених письмових доказів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, який був зареєстрований Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 03 березня 2007 року актовий запис №79.

Від цього шлюбу у громадянки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н.

Відповідно до характеристик на дітей, наданих завідуючим ОДНЗ № 69 та наявних в матеріалах справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зарекомендували себе як талановиті, добре виховані діти, які вчаться із задоволенням. Діти завжди чисті, охайні, в доброму настрої приходять до дитячого садочку, тобто мати добре дбає про дітей. Згідно зазначеної характеристики в дитячий садок дітей приводить мати, батька педагогічний склад дитячого садочку ніколи не бачив, ніякої участі у вихованні дітей батько не приймає. Що стосується матері, то вона активно приймає участь в організації свят, надає допомогу в благоустрої дитячого садочку, завжди ввічлива до всіх працівників.

Факт того, що батько не приймає участі у вихованні дітей підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно характеристик на ОСОБА_1 від сусідів, завірені печаткою ЖБТ «Темп» та від ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_1 за час спілкування з ними зарекомендувала себе як талановита та відповідальна людина, що досягає поставлених цілей, у спілкуванні з людьми вихована. Також в характеристиках від сусідів було зазначено, що батька дітей, ОСОБА_5, вони ніколи не бачили.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов квартири № 94 АДРЕСА_1 від 18 вересня 2012 року, складеного працівниками територіального відділу служби у справах дітей ОМР, проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір'ю - доцільне.

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2007 року Комінтернівським районним судом Одеської області винесено постанову про оголошення ОСОБА_2 у розшук у зв'язку з надходженням кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за статтею 286, ч. 2 КК України.

Листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.10.2012 № 30.1.0.0/2 - НОМЕР_1 повідомлено, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитом складає 74975,44 USD.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу батька позивачки, ОСОБА_8 відповідачем були погрози у вигляді повідомлень з нецензурними змістом.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації від 15 лютого 2013 року за номером 0562/01-20, існує доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 показали суду, що батько ОСОБА_2 не піклується про дітей, матеріальної допомоги не надає.

Позивач працює директором комунального підприємства «Туристичний інформаційний цент м. Одеси.

Квитанціями про переказ коштів вбачається, що дідусь та баба неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час перебування дітей в Ізраїлі здійснювали грошові перекази на адресу ОСОБА_1

Позивач не заперечувала, що отримала від відповідача переказом перед новим 2015 роком 400,0 грн. Жодних інших коштів на утримання дітей з 2013 року вона не отримувала.

Щодо рішення суду по сімейним справам міста Беер-Шева, Ізраїль (суддя Геула Левин), (справа номер 53605-02-11) від 15.05.2011 р., яким було визначено місце проживання неповнолітніх дітей на території Ізраїлі, то до суду надані документи цього ж суду про скасування постанови про заборону виїзду дітей з країни (т. 1, а. с. 203-214).

Відповідно до ст. 164 п. 2 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Такими обов'язками є відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України зобов'язання піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язання забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Дії відповідачів щодо оцінки їх фактичного усунення від виховання дитини є неправозгідними відповідно до частини 3 статті 155 Сімейного кодексу України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

З огляду на обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача правомірні, обґрунтовані, відповідають нормам ст. 164, 165 Сімейного кодексу України, заявлений в інтересах малолітніх дітей і має бути задоволений.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

При постановленні рішення судом врахований стан здоров'я і матеріальне становище дитини, а також стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, та встановлення інших осіб, які перебувають на утриманні відповідача.

Суд має виходити з необхідності забезпечення рівності не тільки прав, але й обов'язків батьків щодо догляду та матеріального забезпечення неповнолітньої дитини. При вирішенні спору суд має врахувати положення ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом враховано, що дитина проживає з матір'ю, мати дитини здійснює догляд за нею, можливості матері по наданню утримання на дитину є обмеженими, тому суд має відійти від рівності часток між батьками. При обговоренні умов можливої мирової угоди представник відповідача погоджувався на надання утримання на дітей в розмірі по 800,0 грн. на кожну дитину.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за три роки.

У судовому засіданні позивач наполягала на отримання аліментів за три попередні роки, при цьому відповідних доказів того, що позивач вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, до суду не подала. Крім того, до повернення в Україну червні 2012 року сторони проживали разом з дітьми в Ізраїлі.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. За ч. 3 цією статті якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

За таких обставин суд вважає доцільним стягнути з відповідача аліменти на утримання його малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, в твердій грошовій сумі в розмірі 1600,0 грн., але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого на відповідний період законом, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову - з 17 січня 2013 року й до досягнення повноліття дочки ОСОБА_3, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд має стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 114,7 грн. за позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому суд має стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,6 грн. в частині вимог щодо стягнення аліментів.

Згідно вимог статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 45, 88, 169, 212-215, 217 ЦПК України, ст. ст. 17, 19, 141, 150, 164-166, 180, 181, 182, 184, 185, 192 Сімейного Кодексу України, СУД, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2, батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер відсутній, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання його малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, в твердій грошовій сумі в розмірі 1600,0 грн. (одна тисяча шістсот грн.), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого на відповідний період законом, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову - з 17 січня 2013 року й до досягнення повноліття дочки ОСОБА_3, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 114,7 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,6 грн.

Після набрання рішенням законної сили його копію направити до відділу РАЦС Малиновського районного управління юстиції м. Одеси для відома.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Гуревський В.К.