Постанова № 43643423, 14.04.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 910/2949/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_4на ухвалувід 05.02.2015господарського суду міста Києва та на постанову від 03.03.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/2949/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Кезно"до1) Публічного акціонерного товариства "Грін Банк", 2) Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт",провизнання недійсним договорівВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаТкаченко К.В. (дов. від 16.02.2015 № б/н);відповідача-1не з'явились;відповідача-2Брагінський П.О. (дов. від 05.01.2015 № 02/2015); скаржникане з'явились;ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/2949/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кезно" до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк", Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2006, Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006, Іпотечного договору від 29.12.2006, укладеного з Відкритим акціонерним товариством ТФБ "Контракт" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Контракт"), Іпотечний договір від 29.12.2006, укладеного з Відкритим акціонерним товариством Банк "Олімпійська Україна" та всі додаткові угоди до них, укладені протягом 2006-2009 років.

03.02.2015 до господарського суду звернулась ОСОБА_4 як тертя особа, яка має самостійні вимоги на предмет спору з позовом до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк", Публічного акціонерного товариства "Кезно" про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/2949/13 (колегія суддів: Бондарчук В.В. - головуючий, судді - Васильченко Т.В., Спичак О.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (колегія суддів: Пашкіна С.А. - головуючий, судді - Сітайло Л.Г.. Баранець О.М.), позовну заяву ОСОБА_4 з доданими до не матеріалами повернуто без розгляду.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі № 910/2949/13 та передати позовну заяву на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального права, а саме: пункту 6 частини 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), частини 1 та 5 ст. 55 Конституції України, оскільки вважає, що при поданні позовної заяви всі вимоги, передбачені ст. ст. 56, ст. 57 ГПК України, нею як третьою особою з самостійними вимогами були дотримані, і не надіслання відповідачам копій документів долучених до позовної заяви, і зокрема, судових рішень, до яких є загальний доступ, не позбавляє останніх можливості надати обгрунтовані заперечення та не може бути підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Відповідач-2 - ПАТ "Банк "Контракт" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Інші учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_4 до суду не надіслали.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, заслухавши думку представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 звертаючись до суду як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з позовом про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, в порушення частини 1 ст. 56 та пункту 2 частини 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви не надала належних доказів надсилання відповідачам копій документів доданих до позовної заяви, оскільки перелік документів, зазначених в додатку до позовної заяви, не відповідає переліку документів, надісланих на адресу відповідачів згідно з описом вкладення у цінний лист від 03.02.2015, що відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 63 ГПК України стало підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви без розгляду виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

У пункту 2 частини 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою без номера та дати з наступними додатками: 1) копія Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006; 2) копія виписки про стан рахунку в цінних паперах; 3) копії постанов Верховного Суду України від 25.11.2014 № 3-179гс14 та від 21.01.2015 № 3-207гс14; 5) докази направлення копії позову відповідачам; 6) докази сплати судового збору.

Однак, з описів вкладень у цінний лист від 03.02.2015, які додано до позовної заяви та наявні в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_4 було направлено на адресу відповідачів лише позовну заяву - 1шт. на 6 аркушах.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про невідповідність переліку додатків, перерахованих в описі вкладення у цінний лист, переліку документів, доданих до позовної заяви, відповідають матеріалам справи.

Згідно з пунктом 6 частини 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог ст. ст. 54 і 56 та пунктів 2 і 3 частини 1 статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК України; а у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_4 при зверненні до суду з позовною заявою не дотримано вимоги, встановлені частиною 1 ст. 56, пунктом 2 частини 1 ст. 57 ГПК України, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву на підставі пункту 6 частини 1 ст. 63 ГПК України.

У статті 129 Конституції України закріплено принцип законності як один з основних принципів судочинства. Принцип законності полягає в тому, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й дотримуватись норм процесуального права.

Отже, посилання ОСОБА_4 на наявність у відповідачів оскаржуваного кредитного договору та судової практики доданої до позовної заяви, яку розміщено в загальнодоспутному єдиному державному реєстрті судових рішень, не звільняє учасників судового процесу від виконання приписів процесуального законодавства та суперчить конституційному принципу законності.

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного процесуального законодавства України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/2949/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук