Постанова № 43643338, 16.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 916/3167/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від відповідача - І.В. Халдай

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2015 року

у справі № 916/3167/14

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)ОСОБА_3;

2)ОСОБА_4;

3)ОСОБА_5;

4)ОСОБА_6;

5)ОСОБА_7;

6)ОСОБА_8

7)ОСОБА_9

про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства та відновлення права шляхом скасування державної реєстрації змін до установчих документів

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого господарського суду з позовом (з подальшими уточненнями від 26.09.2014р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про:

-визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» від 06.03.2013р., оформленого протоколом №1/1, яким було виключено, зокрема ОСОБА_2 зі складу засновників товариства;

-відновлення прав позивача в якості засновника товариства шляхом скасування державної реєстрації змін до установчих документів від 07.03.2013р. (а.с. 2-4, 69-77, 155-164 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог чинного законодавства при прийнятті рішення на загальних зборах, які нібито були проведені 06.03.2013р. та оформлені сфальсифікованим протоколом.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою останній просив заборонити Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції вносити відомості про зміну складу засновників ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» та про зміну директора товариства, у задоволенні якої відмовлено, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2014р. повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1827,00 грн., сплачений за подання цієї заяви (а.с. 26-27 т.1, 24-29, 36-37 т.2).

ОСОБА_9 у своїй заяві від 29.09.2014р. визнав позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі (а.с. 102 т.1).

ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» у своїх заявах просило припинити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України або залишити позов без розгляду по п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, а у письмових поясненнях просило у задоволенні позову відмовити повністю з причини його безпідставності. В судовому засіданні 01.10.2014р. представником товариства відкликана заява про припинення провадження у справі, а заява про залишення позову без розгляду відхилена судом першої інстанції з підстав її необґрунтованості (а.с. 48-50, 99-100 т.1, 18-21 т.2, 121-131 т.3)

Ухвалами господарського суду Одеської області від 01.10.2014р. припинено провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та залучено останніх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» (а.с. 30-33 т.2).

06.10.2014р. позивач вдруге звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачам вчиняти дії щодо внесення змін до статуту товариства в частині зміни розміру статутного капіталу, у задоволенні якої відмовлено (а.с. 40, 72 т.2).

Ухвалою суду першої інстанції від 13.10.2014р. призначено судову почеркознавчу експертизу підписів ОСОБА_2 на протоколах загальних зборів учасників товариства від 06.03.2013р. № 1/1, №2/1 (підтвердження правомочності рішення загальних зборів учасників товариства від 06.03.2013р., яке оформлено протоколом №1/1), проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено (а.с. 76-81 т.2).

29.01.2015р. до місцевого господарського суду надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи від 23.10.2015р. №6048/02 з приводу чого ухвалою місцевого господарського суду від 02.02.2015р. провадження у справі поновлено із призначенням до розгляду (а.с. 56-65 т.3).

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.02.2015р. (суддя Щавинська Ю.М.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.03.2015р., у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів його недоведеності (а.с. 146-159 т.3).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 11.03.2015р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 37-46 т.4).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 2-3 т.4).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, просив рішення залишити без змін (а.с. 73-81 т.4).

Відзиви на апеляційну скаргу від третіх осіб не надходили.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про господарські товариства» законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Згідно ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 57 Господарського кодексу України встановлено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Аналогічний зміст містить ст. 143 Цивільного кодексу України.

ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.07.1997р. з присвоєнням ідентифікаційного коду - 20946311 (а.с. 40-41 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п.п. 1.2., 5.2. Статуту ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» в редакції від 04.03.2013р. учасниками (засновниками) товариства були наступні фізичні особи, громадяни України:

-ОСОБА_3 - 6,4% (15000,00 грн)

-ОСОБА_4 - 15,6% (36743,10 грн.)

-ОСОБА_5 - 15,6% (36743,10 грн.)

-ОСОБА_6 - 15,6% (36743,10 грн.)

-ОСОБА_2 - 23,4% (55114,65 грн.)

-ОСОБА_9 - 23,4 % (55114,65 грн.)

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 своєю заявою від 06.03.2013р. просив виключити його зі складу засновників товариства, у зв'язку з відступленням частки товариству ОСОБА_2 не мав претензій до товариства та учасників щодо виплати або компенсації грошового розміру частки у статутному капіталі товариства. Вказана заява посвідчена нотаріально цією ж датою та зареєстрована в реєстрі за №643 (а.с. 142-143 т.1, 37-37а т.3).

В матеріалах справа також наявна нотаріально посвідчена заява ОСОБА_9 від 06.03.2013р. аналогічного змісту про вихід зі складу учасників товариства, яка зареєстрована в реєстрі за №644 (а.с. 146 т.1)

Того ж дня (06.03.2013р.) відбулись загальні збори учасників ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» з наступним порядком денним:

1.Вихід зі складу учасників товариства;

2.Включення до складу учасників товариства;

3.Розподіл часток у статутному капіталі товариства;

4.Затвердження Статуту товариства у новій редакції;

5.Визначення осіб, відповідальних за здійснення реєстрації Статуту товариства в новій редакції.

За результатами зборів вирішено:

1.Виключити ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зі складу учасників товариства, а їх частки у статутному капіталі передати товариству безоплатно.

2.Включити до складу учасників товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

3.Розподілити частки у статутному капіталі товариства наступним чином:

-ОСОБА_3 - 6,4% (15000,00 грн)

-ОСОБА_4 - 15,6% (36743,10 грн.)

-ОСОБА_5 - 15,6% (36743,10 грн.)

-ОСОБА_6 - 15,6% (36743,10 грн.)

-ОСОБА_7 - 23,4% (55114,65 грн.)

-ОСОБА_7 - 23,4 % (55114,65 грн.)

4.Затвердити статут товариства в новій редакції.

5.Доручити проведення реєстрації статуту товариства в новій редакції ОСОБА_10

Як вбачається з протоколу №1/1 цих загальних зборах присутніми були: ОСОБА_2 (23,4%), ОСОБА_9 (23,4%) ОСОБА_4 (15,6%), ОСОБА_5 (15,6%), ОСОБА_6 (15,6%), ОСОБА_3 (6,4%), що у сукупності складає 100% голосів та запрошені: ОСОБА_8, ОСОБА_7. По всім питанням порядку денного голосували одностайно «за». На вказаному протоколі наявні підписи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, які завірені нотаріусом і ці дії зареєстровані в реєстрі під №№ 647-654 (а.с. 106-110 т.1, 39-42 т.3).

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 06.03.2013р., оформленим протоколом №2/1 підтверджена правомочність прийнятого загальними зборами учасників товариства рішення від 06.03.2013р., оформленого протоколом №1/1. Як вбачається з протоколу №2/1 присутніми були: ОСОБА_2 (23,4%), ОСОБА_9 (23,4%) ОСОБА_4 (15,6%), ОСОБА_5 (15,6%), ОСОБА_6 (15,6%), ОСОБА_3 (6,4%) та запрошені: ОСОБА_8 і ОСОБА_7, підписи яких наявні на означеному протоколі (а.с. 38 т.3).

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства, і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

За умовами ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Відповідні зміни на підставі протоколу №1/1 від 06.03.2013р. зареєстровані, про що свідчить Статут ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» в редакції від 07.03.2013р. та спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 11.08.2014р. (а.с. 40-41, 111-132 т.1).

Саме з рішенням загальних зборів учасників товариства від 06.03.2013р., оформленим протоколом №1/1 не погодився ОСОБА_2, що і стало підставою для звернення останнього з відповідним позовом.

За висновком судової почеркознавчої експертизи від 23.01.2015р. №6048/02 підписи від імені ОСОБА_2 у протоколах №1/1 та №2/1 від 06.03.2013р. виконані самим ОСОБА_2 (а.с. 58-63 т.3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що 06.03.2013р. співзасновники ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» ОСОБА_2 та ОСОБА_9 під тиском відкритої кримінальної справи були змушені підписати заяви про вихід зі складу засновників товариства, підписи в яких були завірені приватним нотаріусом ОСОБА_11 Рішенням загальних зборів учасників товариства від 06.03.2013р., оформленим протоколом №1/1, враховуючи надані ОСОБА_2 та ОСОБА_9 заяви про вихід зі складу засновників товариства, останніх було виключено зі складу учасників товариства, а їх частки у статутному капіталі передано товариству безоплатно. На думку позивача, вказаний протокол сфальсифіковано в частині присутності на зборах ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, виключення зі складу співзасновників ОСОБА_2 та ОСОБА_9 та передачі їх частки товариству безкоштовно, а також підроблено підписи останніх на протоколах зборів №1/1 та №2/1 від 06.03.2013р. За твердженням позивача, всупереч ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» та п. 9.13 статуту ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» в редакції від 04.03.2013р. в протоколі №1/1 від 06.03.2013р. не обраний голова загальних зборів учасників товариства. Крім того, на загальних зборах були вирішені питання, які виходять за межі компетенції загальних зборів: розподіл часток у статутному капіталі (прийняття їх безоплатно), визначення осіб, відповідальних за здійснення реєстрації статуту товариства в новій редакції. Також позивач наголосив на тому, що в порушення ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори були проведені без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_9, які володіють у сукупності 46,8 % статутного капіталу, а відтак, загальні збори учасників товариства вважаються неповноважними, оскільки на них були присутні учасники, що володіють у сукупності менше ніж 60% голосів. За переконанням позивача, в порушення вимог ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» ОСОБА_2 та ОСОБА_9 не були повідомлені про час та місце проведення загальних зборів та порядок денний. Крім того, рішенням загальних зборів учасників товариства від 06.03.2013р., оформленим протоколом №1/1 до складу учасників товариства включено ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проте вказаними особами не було дотримано приписів ст. 88 Господарського кодексу України щодо обов'язку внесення учасниками вкладів, оскільки жодного вкладу ними внесено не було та в протоколі про це не зазначено. ОСОБА_2 також акцентував увагу на тому, що зі змісту протоколу №1/1 від 06.03.2013р. вбачається підміна понять «виключення» та «вихід» учасника з товариства, зазначивши при цьому, що виключення учасника на основі рішення можливе лише за систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язків або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства. Більш того, ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_9 не було здійснено попередження учасників товариства за 3 місяці про свій намір вийти з товариства та про бажання відступити свою частку, як це передбачено діючим законодавством. Окрім зазначеного, ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях вказав, що висновок експерта від 23.01.2015р. №6048/02 викликає сумнів щодо його правильності, є неправомірним, необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи, оскільки в матеріалах даної господарської справи наявні докази, які всупереч висновку підтверджують неможливість підписання спірних протоколів як позивачем, так і іншими, зазначеними у них, особами (ОСОБА_9 та ОСОБА_7І.), а також підтверджують той факт, що 06.03.2013р. загальні збори учасників товариства взагалі в дійсності не відбулися та зазначив, що у відповідності до положень ст. 43 ГПК України висновок судового експерта за наслідком судової почеркознавчої експертизи у справі не може мати для господарського суду заздалегідь встановленої сили та повинен оцінюватися судом при всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

За твердженням відповідача, позивачем належним чином не доведено порушення його корпоративних прав рішенням загальних зборів товариства від 06.03.2013р., оформленим протоколом №1/1. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 148 Цивільного кодексу України вихід учасника з товариства здійснюється шляхом подання заяви про вихід, тобто шляхом вчинення одностороннього правочину. На думку відповідача, з урахуванням п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», згідно якого моментом виходу учасника з товариства є дата подання ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку, а також нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 06.03.2013р. про вихід зі складу засновників товариства, відповідач зазначає, що моментом виходу позивача з товариства є дата подачі ним заяви, тобто 06.03.2013р, а відтак саме з цього часу його корпоративні права є припиненими, а тому рішення про його виключення зі складу учасників товариства на підставі поданої ним заяви не порушує його корпоративних прав. При цьому, відповідач стверджував, що відповідне рішення було прийнято з метою реалізації права ОСОБА_2 на вихід з товариства та реалізації зустрічного права товариства на внесення відповідних змін до установчих документів. За твердженням ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ», висновок експерта від 23.01.2015р. №6048/02 спростовує твердження позивача стосовно того, що він не був присутній та не приймав особистої участі на загальних зборах товариства 06.03.2013р., а отже не підписував спірні протоколи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, місцевий господарський суд виходив зі слідуючого.

Відповідно до п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Оцінюючи факт наявності або відсутності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, на захист яких подано позов, судом першої інстанції враховано наступне.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» повідомлення про вихід учасника товариства - фізичної особи має бути оформлено у вигляді заяви про вихід із товариства. При цьому, чинним законодавством не встановлено форму такої заяви, а лише зазначено що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, має бути поданий, зокрема, примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) такої заяви.

Вихід засновника (учасника) з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника. При цьому, товариство є суб'єктом лише пасивного обов'язку не перешкоджати реалізації цього права. Реалізація права на вільний вихід з товариства шляхом подачі відповідної заяви учасником є одностороннім правочином, від якого учасник може відмовитися за наявності нових умов, в тому числі шляхом подачі відповідної заяви про відкликання заяви про вихід.

У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи жодних доказів відкликання заяви ОСОБА_2 про вихід з товариства, місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято останню в якості доказу на підтвердження волевиявлення позивача, направленого на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.

За приписами п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подання ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Отже, для виходу учасника з товариства не вимагається згода інших учасників або прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників, а днем виходу є день подачі ним заяви про вихід з товариства в установленому порядку. Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки, зокрема, припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати збори учасників для затвердження змін до установчих документів. Збори не вирішують питання про вихід учасника, і його явка на збори не є обов'язковою. Збори лише враховують цей факт і на виконання вимог закону зобов'язані затвердити зміни до установчих документів та подання їх на державну реєстрацію.

Тобто, у даному випадку ОСОБА_2 вийшов з ТОВ «Незалежна Телекомпанія Норма-ТВ» - 06.03.2013р.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України «Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах, тощо.

Таким чином, попередження учасника товариства про проведення загальних зборів шляхом письмового повідомлення, фактично, має розцінюватись у правовому взаємозв'язку із забезпеченням права учасника брати участь у загальних зборах.

Так, згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 23.01.2015р. №6048/02 підписи від імені ОСОБА_2 у протоколах №1/1 та №2/1 від 06.03.2013р. виконані самим ОСОБА_2, що в свою чергу свідчить про особисту участь останнього в загальних зборів учасників товариства, які відбулись 06.03.2013р.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Разом з тим, відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

За висновками Вищого господарського суду України, викладених у постанові пленуму від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Встановивши, що експертне дослідження проведене відповідно до Закону України «Про судову експертизу» кваліфікованим судовим експертом, який має вищу технічну та вищу юридичну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, експертну кваліфікацію за фахом 1.1 «Дослідження почерку та підписів» (доповнення до свідоцтва №271 видане ЕКК ОНДІСЕ 28.03.2014р., термін дії до 28.03.2019р.) і стаж роботи з 2007р., містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань, враховуючи, що експерт, згідно зі ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, місцевий господарський суд, на думку судової колегії, обґрунтовано прийняв означений висновок експерта в якості належного та допустимого доказу у справі.

Приймаючи до уваги участь ОСОБА_2 у загальних зборах товариства та підписання ним протоколу №1/1 від 06.03.2013р., що підтверджується висновком експертизи, а також той факт, що позивачем у встановленому законодавством порядку у цей день було подано нотаріально посвідчену заяву про вихід із товариства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутність доказів письмового повідомлення ОСОБА_2 жодним чином не створює підстав для визнання рішення загальних зборів товариства від 06.03.2013р., оформленого протоколом №1/1 недійсним з підстав порушення відповідних прав позивача.

За приписами п. 2.11 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Зокрема, підставами недійсності рішень загальних зборів є такі: рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства; рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо; рішення прийнято з питання, не включеного до порядку денного загальних зборів.

Згідно з ч. 8 ст. 41, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників (акціонерів) є правомочними, якщо на них присутні учасники (акціонери) або представники учасників (акціонерів), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів.

Як вже зазначалося вище на загальних зборах учасників товариства від 06.03.2013р., які оформлені протоколом №1/1 були присутні учасники, які у сукупності володіють 100% голосів. Більш того, правомочність спірного протоколу була підтверджена рішенням загальних зборів учасників товариства від 06.03.2013р., оформленим протоколом № 2/1.

Посилання позивача на те, що на загальних зборах не було обрано голову та секретаря, як на підставу для задоволення позовних вимог обґрунтовано не прийнято до уваги місцевим господарським судом, оскільки спірний протокол №1/1 від 06.03.2013р. підписаний не головою та секретарем, а всіма учасниками товариства, у тому числі і позивачем, та посвідчений нотаріально, обрання або не обрання голови та секретаря зборів не має визначального значення та жодним чином не порушує прав позивача.

Більш того, судом першої інстанції при огляді наявних у матеріалах реєстраційної справи товариства протоколів встановлено, що у більшості випадків учасниками товариства не обирались голова та секретар загальних зборів, а протоколи підписувалися всіма учасниками товариства.

Посилання позивача на порушення компетенції загальних зборів також є безпідставним, оскільки загальні збори є вищим органом товариства, до компетенції якого відноситься вирішення усіх питань діяльності товариства незалежно від зазначення про це у статуті.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог цілком правомірним, обґрунтованим та відповідаючим чинному законодавству, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищенаведене, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2015р. у справі №916/3167/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 17.04.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран