Постанова № 43643280, 14.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа№ 925/2189/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача - Лаврін ОВ., довіреність № 10/00-39 від 18.03.2015;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Агросервіс" на рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі № 925/2189/14 (суддя Довгань К.І.) за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до приватного підприємства "Агросервіс" про стягнення 1 482 580,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Агросервіс" про стягнення простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 454999,99 грн., поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1000000,00 грн., поточної заборгованості за нарахованими процентами в сумі 25950,82 грн., та пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1 630,04 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі № 925/2189/14 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 454999,99 грн., поточну заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1000000,00 грн. та пеню за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1 630,04 грн.; провадження у справі в частині стягнення 25950,82 грн. поточної заборгованості за нарахованими процентами припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутністю предмету спору.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі № 925/2189/14 змінити в частині присудженої до стягнення простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 454999,99 грн., зменшивши її на 62 000 грн.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що зазначена сума коштів (62 000 грн.) була ним сплачена ще 18.03.2014, проте не врахована судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребовував.

Крім цього, апеляційна скарга подана відповідачем, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як кредитором та приватним підприємством "Агросервіс", як позичальником 22 липня 2013 року укладено Кредитний договір № 3-0016/13/40-КL.

Відповідно до п. 1.1 договору Кредитор, на умовах, визначених Кредитним договором, відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає Позичальнику кредитні кошти окремими частинами (далі за текстом - Вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної Кредитним договором граничної суми коштів (надалі - кредитний ліміт), а Позичальник зобов'язується вчасно погашати Кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь Кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах визначених Кредитним договором.

Згідно п. 1.2 договору протягом всього періоду дії цього Договору максимальна заборгованість Позичальника не може перевищувати Кредитний Ліміт в сумі 1 500 000, 00 грн.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що сплата основної суми заборгованості відбувається в останні 6 місяців дії кредитної угоди, рівними частинами в рамках зниженого ліміту. При цьому, Позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за усіма Вибірками згідно п. п. 2.3 цього договору, але не пізніше 21.01.2015.

Положеннями пункту 3.1 договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за Кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. Кредитного договору. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за Кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. Кредитного договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів - для Вибірок у гривні.

Згідно з п. 3.2.1 договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі 21% річних.

Відповідно до п. 3.3 договору у разі чергового надання кредиту в період з 1-го по 25-те число поточного місяця включно проценти за користування кредитом нараховуються за період від дати надання кредиту по 25-те число поточного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають з 26-го числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно. У разі чергового надання кредиту після 25-го числа поточного місяця (або продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26-те число поточного місяця) проценти за користування кредитом нараховуються за період від дати надання кредиту (а у разі продовження існування заборгованості станом на 26-те число поточного місяця - за період з 26-го числа поточного місяця) по 25-те число наступного календарного місяця включно або дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що випадком порушення зобов'язань вважається, зокрема, невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором (зокрема, нездійснення погашення заборгованості за Кредитним договором у відповідності до п. п. 2.3, 2.5 цього договору, або у зв'язку з настанням кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом (п. 1.4 договору), не сплата процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), невідшкодування збитків, тощо) та/або порушення своїх зобов'язань за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також порушення будь-якою юридичною чи фізичною особою, що виступає поручителем позичальника.

При настанні випадку порушення зобов'язань кредитор має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, тощо, протягом 7 робочих днів від дати відправлення кредитором відповідного письмового повідомлення (п. 7.2.1 договору).

Згідно п. 8.2 договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач звертався до позивача із заявками про надання кредитних коштів (а.с. 36-48).

На виконання умов кредитного договору банк перерахував відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с. 49-55).

Відповідачем зобов'язання з повернення зазначених коштів не виконувалось належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач з метою отримання вказаної заборгованості звернувся до відповідача з листом від 23.10.2014 № 10295/32, в якому вимагав повернути всю суму заборгованості за кредитом, а також сплати проценти та штрафні санкції.

Відповідачем зазначений лист було отримано 30.10.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 59), проте залишено вимогу позивача без задоволення.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з приватного підприємства "Агросервіс" простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 454999,99 грн., поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1000000,00 грн., поточної заборгованості за нарахованими процентами в сумі 25950,82 грн., та пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1 630,04 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було погашено суму заборгованості за нарахованими процентами в сумі 25950,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 92).

Враховуючи погашення боргу відповідачем вже після подачі позову до суду, відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції було припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами в сумі 25 950,82 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням її погашення за процентами в сумі 25 950,82 грн. на момент прийняття рішення судом першої інстанції становила: 454999,99 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 1000000,00 грн. - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № 3-0016/13/40-КL є кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що сплата основної суми заборгованості відбувається в останні 6 місяців дії кредитної угоди, рівними частинами в рамках зниженого ліміту, тобто починаючи з 01.08.2014 відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати заборгованість за кредитом в сумі 250 000,00 грн.

При цьому, Позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за усіма Вибірками згідно п. п. 2.3 цього договору, але не пізніше 21.01.2015.

Разом з тим, положеннями п. 7.2.1 договору передбачено право банку на дострокове стягнення суми кредитних коштів у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Жодних доказів виконання зобов'язань щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування цими коштами у передбачені договором строки відповідачем не надано.

Банк, враховуючи невиконання позичальником зобов'язань щодо своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування цими коштами скористався наданим йому правом на дострокове стягнення кредиту та надіслав відповідачу відповідний лист - вимогу.

Відповідачем зазначений лист було отримано 30.10.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 59), проте залишено вимогу позивача без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач набув право на дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення сум кредиту за кредитним договором не виконано.

Зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом було виконано відповідачем лише після порушення провадження у даній справі.

За наведених обставин, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами в сумі 25 950,82 грн. відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням її погашення за процентами в сумі 25 950,82 грн. на момент прийняття рішення судом першої інстанції становила: 454999,99 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 1000000,00 грн. - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів.

Відповідач заявою (а.с.83) визнав зазначені суми заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи те, що наявність простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 454999,99 грн. та поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1000000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано не враховано при прийнятті рішення суму оплаченої відповідачем 18.03.2014 частини заборгованості у розмірі 62 000 грн., не знайшли свого документального підтвердження.

Так, відповідач у апеляційній скарзі зазначав, що копія платіжного доручення про сплату вказаної частини заборгованості надсилалася до суду першої інстанції.

Разом з тим, у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази часткової оплати заборгованості відповідачем на вказану суму.

Крім цього, представник апелянта не прибув у жодне засідання апеляційного суду та не надав доказів оплати заборгованості.

Представник позивача у письмових поясненнях, наданих апеляційному суду зазначив, що відповідачем не було здійснено оплати вказаної суми заборгованості.

З огляду на недоведеність відповідачем здійснення погашення частини заборгованості, рішення суду є обґрунтованим та таким, що не підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1 630,04 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно п. 8.2 договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1 630,04 грн., розрахунок якої перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агросервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі № 925/2189/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 925/2189/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

С.І. Буравльов