Постанова № 43643234, 08.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 910/1250/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Резніченко О.Ю. - особисто;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року

у справі № 910/1250/15-г (суддя Отрош І.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Резніченко Олени Юріївни

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 128163,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Резніченко Олена Юріївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 128163,28 грн., з яких 104459,25 грн. основний борг, 3854,97 грн. 3% річних та 19849,06 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/1250/15-г (суддя Отрош І.М.) позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на думку апелянта оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що відповідно п. 4.3 договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем 25.09.2008 року - орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 25 числа поточного місяця за наступний на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. Орендодавець щомісячно до 25 числа поточного місяця зобов'язується надати акт приймання-передачі послуг оренди за звітний період. Орендар звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату за цим договором у випадку несвоєчасного виставлення орендодавцем рахунку. З таких підстав Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" відзначає, що підтвердження надання рахунків на юридичну адресу відповідача (м. Київ, вул. Артема, 15) не може бути встановлено з супровідних листів позивача, бо на кожному супровідному листі міститься відтиск печатки Кіровоградського регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», а таким чином супровідні листи підтверджують надання відповідних рахунків виключно Кіровоградському регіональному управлінню Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

Таким чином, апелянт зауважує, що в порушення умов п. 4.3 договору оренди від 25.09.2008 року позивач не виставив рахунки скаржнику за спірний період, отже апелянт вважає, що відсутні будь-які підстави сплачувати орендну плату за вказані місяці та відповідно цього прострочення зобов'язання не відбулось, тому підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат також відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у складі колегії суддів: Гончарова С.А. (головуючий), суддів Самсіна Р.І., Шаптали Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.04.2015 року.

У зв'язку з перебуванням у відпустці Шаптали Є.Ю. відповідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» справу призначено до повторного автоматичного розподілу та сформовано колегію суддів у складі: Гончарова С.А. (головуючий), суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 08.04.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлен про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

25.09.2008 року між Фізичною особою-підприємцем Резніченко Оленою Юріївною (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (відповідно до п. 1.2 Статуту), (орендар) укладено Договір, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди 1/10 частку нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Попова, буд. 20, корпус 1; загальна площа орендного майна становить 95,9 кв.м. Договір посвідчений нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Письменною Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1759.

Згідно п. 3.1 Договору, строк оренди становить 10 років з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання "Акту прийому-передачі майна в оренду". В акті зазначається, що опис орендовано майна, технічний стан (коефіцієнт зносу), недоліки орендованого майна та інше.

Відповідно до п. 4.2 Договору передбачено, що розмір орендної плати за перші шість місяців становитиме 9850,00 грн. в місяць, а починаючи з сьомого місяця розмір орендної плати становитиме 14922,75 грн. в місяць.

Пунктом 4.3 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 25 числа поточного місяця, за наступний на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. Орендодавець щомісячно до 25 числа поточного місяця зобов'язується надавати акт приймання-передачі послуг оренди за звітний період. Орендар звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату за цим Договором у випадку несвоєчасного виставлення орендодавцем рахунку.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" відповідно договору від 25.09.2008 року заборгованості у сумі 104459,25 грн. основного боргу, 3854,97 грн. 3% річних та 19849,06 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору від 25.09.2008 року не сплатило орендні платежі за період з 01.06.2013 року по 01.01.2014 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість. Фізичною особою-підприємцем Резніченко Оленою Юріївною в порушенням строків оплати орендних платежів відповідача було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 3854,97 грн. за загальний період нарахування з 25.05.2013 року по 17.11.2014 року (щодо кожного простроченого платежу окремо) та інфляційні втрати в розмірі 19849,06 грн. за період з січня по жовтень 2014 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Колегія суддів встановила, що укладений між позивачем та відповідачем договор за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Приписами ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Як передбачено ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судовою колегією встановлено, що на підставі складеного між сторонами 25.09.2008 року акту прийому-передачі майна в оренду, позивач передав відповідачу в платне тимчасове користування на умовах Договору від 25.09.2008 року об'єкт оренди: частину магазину "Южний", що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Попова, буд. 20, корп. 1, загальною площею 98,5 кв.м.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за період з 01.06.2013 року до 01.01.2014 року (червень - грудень 2013 року) відповідач користувався об'єктом оренди на умовах, визначених Договором від 25.09.2008 року, що не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за період з червня по грудень 2013 року позивачем було нараховано 104459,25 грн. плати за користування об'єктом оренди, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами № 7 від 26.06.2013 року на суму 14922,75 грн. (орендна плата за червень 2013 року), № 8 від 25.06.2013 року на суму 14922,75 грн. (орендна плата за липень 2013 року), № 9 від 16.07.2013 року на суму 14922,75 грн. (орендна плата за серпень 2013 року), № 9 від 22.07.2013 року на суму 14922,75 грн. (орендна плата за вересень 2013 року), № 10-1 від 23.09.2013 року на суму 14922,75 грн. (оренда плата за жовтень 2013 року), № 11 від 23.10.2013 року на суму 14922,75 грн. (орендна плата за листопад 2013 року) та № 12 від 11.11.2013 року на суму 14922,75 грн. (орендна плата за грудень 2013 року).

Відповідач не надав до суду першої інстанції заперечень щодо суми заборгованості з орендної плати за період з червня по грудень 2013 року.

Апелянт зазначає, що підтвердження надання рахунків на юридичну адресу відповідача (м. Київ, вул. Артема, 15) не може бути встановлено з супровідних листів позивача, бо на кожному супровідному листі міститься відтиск печатки Кіровоградського регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», таким чином не виникає обов'язок з оплати у зв'язку з тим, що позивач, не виставляв рахунки на оплату, як це передбачено п. 4.3 Договору від 25.09.2008 року.

Колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта, оскільки в матеріалах справи знаходяться належним чином засвідчені копії супровідних листів позивача (вих. № 19/а від 25.06.2013 року, вих. № 22/а від 16.07.2013 року, вих. № 25-1/а від 23.07.2013 року, вих. № 25/а від 23.09.2013 року, вих. № 26/а від 22.10.2013 року, вих. № 28/а від 13.11.2013 року), які підтверджують факт виставлення рахунків-фактур за орендну плату за спірний період. Зокрема, як вбачається із вказаних супровідних листів, вони виставлялись відповідачу як за юридичною адресою відповідача (м. Київ, вул. Артема, 15), так і за адресою філії відповідача Кіровоградського районного управління Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 17). На кожному супровідному листі міститься відтиск печатки Кіровоградського районного управління Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" з вхідним номером та датою отримання, що свідчить про отримання відповідачем вказаних супровідних листів та рахунків-фактур за спірний період з 01.06.2013 року до 01.01.2014 року.

Також, згідно п. 4.1 Договору витрати зі сплати орендної плати за даним Договором відносяться до витрат Кіровоградської філії банку; а відповідно до п. 12 Договору платником за Договором від 25.09.2008 року виступає саме Кіровоградське районне управління Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".

Колегія суддів зазначає, що умова Договору від 25.09.2008 року, викладена в п. 4.3, відповідно до якої оплата здійснюється на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Приписами ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунку, виставленого орендодавцем не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, виставлення рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.

Враховуючи те, що п. 4.3 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 25 числа поточного місяця, судова колегія дійшла висновку, що свій обов'язок з оплати орендних платежів за Договором від 25.09.2008 року за період з 01.06.2013 року до 01.01.2014 року (червень - грудень 2013 року) відповідач повинен був здійснювати до 25 числа поточного місяця, а саме: до 25.05.2013 за червень 2013 року, до 25.06.2013 року за липень 2013 року, до 25.07.2013 року за серпень 2013 року, до 25.08.2013 року за вересень 2013 року, до 25.09.2013 року за жовтень 2013 року, до 25.10.2013 року за листопад 2013 року, до 25.11.2013 року за грудень 2013 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" перед Фізичною особою-підприємцем Резніченко Оленою Юріївною за Договором від 25.09.2008 року за період з 01.06.2013 року до 01.01.2014 року у розмірі 104459,25 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано до суду першої інстанції доказів сплати грошових коштів в розмірі 104459,25 грн.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3854,97 грн. за загальний період нарахування з 25.05.2013 року по 17.11.2014 року (щодо кожного простроченого платежу окремо, починаючи з 25 числа кожного місяця, в якому мала бути проведена оплата) та інфляційні втрати в розмірі 19849,06 грн. за період з січня по жовтень 2014 року.

Нормами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів дійшла висновку в їх обґрунтованості та відповідності передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Резніченко Олени Юріївни в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 3% річних в розмірі 3854,97 грн. за загальний період нарахування з 25.05.2013 року по 17.11.2014 року (щодо кожного простроченого платежу окремо, починаючи з 25 числа кожного місяця, в якому мала бути проведена оплата) та інфляційних втрат в розмірі 19849,06 грн. за період з січня по жовтень 2014 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Резніченко Олени Юріївни є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/1250/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/1250/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/1250/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/1250/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1250/15-г повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

І.М. Скрипка