Постанова № 43643167, 06.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 910/1085/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача - Повар О.М.,

від відповідача - Конопка І.І.,

від третьої особи - Чорноус А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси та Кредит» №1-131100/4056 від 13.03.2015

на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2015

у справі №910/1085/15-г

за первісним позовом приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»

до публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси та Кредит»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Представництво «Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн»

про внесення змін до умов договору, зобов'язання вчинити дії, визнання права та розірвання повідомлення про переуступку та підтвердження отримання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2015 (суддя Ващенко Т.М.) задоволено позов ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», з врахуванням заяви про зміну предмету позову. Змінено укладений між ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 року, з наступними змінами та доповненнями, виключивши з нього статтю 6 та пункт 8.3 статті 8.

Зобов'язано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконувати умови укладеного з ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 року, з урахуванням внесених до нього змін, що полягають у виключенні з договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 року статті 6 та пункту 8.3 статті 8.

Визнано наявність у ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» права доступу та користування кредитними коштами в межах відновлювальної кредитної лінії за укладеним з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 року, з урахуванням внесених до договору змін, що полягають у виключенні з договору № 598v-01-05 статті 6 та пункту 8.3 статті 8.

Розірвано укладене між ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Повідомлення про переуступку та підтвердження отримання, що отримане та підписане Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту (International Air Transport Association, ІАТА) 29 квітня 2013 року.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 4872грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як безпідставне обмеження позивача банком у розпорядженні коштами на рахунках позивача впливає на права та обов'язки позивача за кредитним договором та є підставою для зміни останнього, оскільки банком штучно створені підстави для дострокового повернення кредитних коштів, за рахунок припинення розрахунково-касового обслуговування (РКО) за іншим договором з позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали господарського суду міста Києва від 22.01.2015. Апелянт зазначає, що право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними виникло з листопада 2013 і банк не створював штучних підстав для дострокового стягнення коштів. В зв'язку з порушенням позивачем умов п. 8.3 кредитного договору, відповідач вважає, що правомірно припинив розрахунково-касове обслуговування. Не вбачає відповідач і настання зміни істотних обставин щодо кредитного договору, в зв'язку з невиконання договору РКО та стверджує про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень ст. 652 ЦК України, також підстав для розірвання повідомлення. Безпідставним вважає позивач і вжиття судом заходів до забезпечення позову.

У поясненнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що припинення розрахунково-касового обслуговування спрямоване на створення штучних підстав для дострокового повернення кредитних коштів, оскільки вимога банку про дострокове повернення коштів датована 24.12.2014, а припинення РКО відбулося до отримання вимоги. Позивач стверджує про незаконність дій відповідача щодо обмеження обігу коштів на рахунках в зв'язку з їх притриманням та неповідомлення позивача про відмову у виконанні платіжних доручень. При цьому належне та своєчасне РКО рахунків позивача у Банку визначено сторонами як істотна умова укладення кредитного договору (п.8.3 ст.8 кредитного договору). В зв'язку з тим, що Банк не відповідав на листи позивача щодо врегулювання спірних питань в частині обмеження доступу останнього до власних рахунків, що призвело до несприятливих і негативних наслідків в господарській діяльності позивача, останній звернувся за захистом своїх прав до суду в порядку ст. 652 ЦК України. За викладених обставин судом правомірно розірвано повідомлення про переуступку, згідно якого сторони повідомили Міжнародну Асоціацію Повітряного Транспорту, інтереси якої в Україні представляє ІАТА Україна, про необхідність виплачувати надходження за системою взаєморозрахунків ВSP Україна (виручка від продажу авіаперевезень за договором №010- ВSP/SP від 31.03.2006) Банку. Заперечив позивач і проти доводів відповідача щодо незалучення до участі у справі Міжнародної асоціації повітряного транспорту (International Air Transport Association) та скасування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову. Зокрема, зазначено, що відповідачем було оскаржено ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 про вжиття заходів до забезпечення позову і постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 таку залишено без змін.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

23.12.2005 року між Спільним ЗАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", яке було перейменовано в ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (МАУ-позивач), та ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк- відповідач) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05, до якого в подальшому сторонами вносилися численні зміни та доповнення.

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 25.11.2014 р., Банк відкриває МАУ відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 36 292 000 доларів США, а МАУ зобов'язується повернути отримані за рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток № 1 до Кредитного договору) з кінцевим терміном погашення до 16 вересня 2016 року, та сплатити за користування кредитними коштами передбачені Кредитним договором проценти.

Статтею 6 та пунктом 8.3 статті 8 Кредитного договору передбачені випадки, при настанні яких Банк має право вимагати від позивача дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за увесь період користування ними, а позивач відповідно зобов'язаний такі кошти та проценти сплатити.

Крім того, 02.06.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено вищезгаданий договір № 0213/FA-05 на розрахунково-касове обслуговування. Згідно з пунктами 1.1, 2.1 цього договору Банк відкрив позивачу ряд поточних рахунків в національній та іноземній валютах та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- внесення змін вищезазначеного договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 р., виключивши з нього статтю 6 та пункт 8.3 статті 8;

- зобов'язання відповідача виконувати умови договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 р., з урахуванням внесених до нього змін, що полягають у виключенні з договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 р. статті 6 та пункту 8.3 статті 8;

- визнання наявності у позивача права доступу та користування кредитними коштами в межах відновлювальної кредитної лінії за укладеним з відповідачем договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 р., з урахуванням внесених до нього змін, що полягають у виключенні з договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 р. статті 6 та пункту 8.3 статті 8.

Згодом позивачем подано заяву, згідно якої останній просив розірвати укладене між ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Повідомлення про переуступку та підтвердження отримання, що отримане та підписане Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту (International Air Transport Association, ІАТА) 29 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що погоджуючись із запропонованими Банком умовами статті 6 та пункту 8.3 статті 8 Кредитного договору, позивач виходив із обставин, які наразі змінились настільки, що якби він міг це передбачити, то не укладав би Кредитний договір на вказаних вище умовах або уклав би його на зовсім інших умовах. Істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні Кредитного договору, є, на думку позивача, підставою для зміни Кредитного договору у судовому порядку з огляду на відсутність будь-якої реакції відповідача на таку зміну. При цьому згідно з доводами позивача, вказана істотна зміна обставин є також підставою для розірвання укладеного між позивачем та відповідачем Повідомлення про переуступку та підтвердження отримання, що 29.04.2013 р. було отримане та прийняте до уваги Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту.

Зокрема, протягом грудня 2014 року відповідачем за дорученнями позивача було здійснено ряд операцій, проте станом на 29.12.2014 р. значна кількість платежів залишаються не проведеними відповідачем. Спроби позивача отримати обґрунтовані пояснення відповідача щодо невиконання наданих позивачем платіжних доручень залишились без відповіді. Позивач вказує на те, що бездіяльність відповідача завдає йому значної шкоди в господарській діяльності та є істотним порушенням умов договору. Внаслідок таких дій позивач позбавлений можливості користуватись належними йому коштами, що знаходяться на рахунках у відповідача. Вказане, на думку позивача, визначає, зокрема, необхідність внесення змін до договору, зобов'язання відповідача виконувати умови договору.

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, протягом грудня 2014 року позивачем було ініційовано ряд платежів в національній та іноземній валютах через рахунки позивача у Банку з використання системи електронних платежів "Клієнт-Банк".

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень позивача, поданих відповідачу з використанням системи "Клієнт-Банк" за період з 19 по 29 грудня 2014 року, вбачається, що позивач ініціював понад 50 (п'ятдесят) платежів в національній валюті на загальну суму близько 22 (двадцяти двох) мільйонів гривень, серед яких, зокрема, 18725562,25 грн. мали бути переказані Банком ДП "МА "Бориспіль" на підставі платіжних доручень позивача від 19.12.2014 №№ 8600, 8605, 8606, 8607, 8608, 8609, 8610, 8611 та 8612500000грн. згідно з платіжним дорученням позивача від 25.12.2014 № 8716 мали бути переказані Банком ТОВ "Аерохендлінг", 300 000грн. мало б отримати ДП "МА "Дніпропетровськ" згідно з платіжним дорученням позивача від 26.12.2014 № 8737.

Також протягом 18-25 грудня 2014 року позивач з використання системи електронних платежів "Клієнт-Банк" ініціював проведення Банком низки платежів в іноземній валюті на користь іноземних контрагентів на загальну суму близько 2,9 млн. доларів США, що, зокрема, підтверджується, поданими Банку через систему "Клієнт-Банк" платіжними дорученнями №4510 від 16.12.2014, № 4488 від 16.12.2014, № 4527 від 17.12.2014.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту виконання Банком вказаних вище платіжних доручень позивача.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору РКО Банк має право використовувати грошові кошти на рахунках позивача, гарантуючи при цьому право позивача безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк має право відмовляти позивачу в обслуговуванні рахунків у випадках невиконання чи неналежного виконання останнім своїх обов'язків за Договором РКО та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пп. 3.1.5 п. 3.1 Договору РКО).

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня із зазначенням причини повернення.

Згідно з п. 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, з наступними змінами та доповненнями, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Заперечуючи проти безпідставного невиконання Банком розрахункових документів позивача, Банк не надав суду жодного належного та допустимого доказу про повернення ним платіжних доручень позивача, поданих з використанням системи "Клієнт-Банк" протягом грудня 2014 року, із зазначенням причин повернення, як того вимагає чинне законодавство.

Намагаючись з'ясувати причини невиконання платіжних доручень позивача, останній звернувся до Банку з листами від 19.12.2014 №1.1.19-446 та від 30.12.2014 № 1.1.19-453, що містять перелік невиконаних Банком розрахункових документів позивача та намагання спрямовані на позасудове врегулювання конфліктної ситуації.

Листи позивача від 19.12.2014 та 30.12.2014 були отримані Банком 22 та 30 грудня відповідно, що підтверджується відмітками Банку на листах позивача, копії яких містяться в матеріалах справи, однак, залишені відповідачем без відповіді.

За викладених обставин, порушення Банком Договору РКО та безпідставне обмеження позивача у розпорядженні коштами на рахунках позивача у Банку, впливає на права та обов'язки позивача за Кредитним договором та здійснення фінансово-господарських операцій.

Так, пунктом 8.3 статті 8 Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2013 встановлено, що позивач зобов'язаний: забезпечити зарахування щомісячної виручки від реалізації товарів, робіт, послуг в національній та іноземній валютах на рахунки позивача у Банку, пропорційно заборгованості за кредитами перед банками України; забезпечити зарахування у повному обсязі щомісячної виручки від реалізації товарів, робіт, послуг за договорами, майнові права вимоги на отримання грошових коштів за якими передані Банку у якості забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором, у національній та іноземній валютах виключно на рахунки позивача у Банку; щомісячно операції з валютою (купівля-продаж, оплата за контрактами) здійснювати в об'ємах, пропорційно позиковій заборгованості позивача перед Банком в структурі загальної заборгованості позивача перед банками України; щомісячно зараховувати виручку в іноземній валюті, отриману від реалізації товарів, робіт, послуг на рахунки позивача у Банку, за винятком окремих випадків, зокрема, у разі необхідності повернення позикових коштів іншим банкам України; щомісячно зараховувати заробітну плату працівників позивача на пластикові карти, емітовані Банком тощо.

Відповідне невиконання позивачем зобов'язань, передбачених пунктом 8.3 статті 8 Кредитного договору, надає Банку можливість вимагати від позивача дострокового повернення кредитних коштів за Кредитним договором та сплати процентів за увесь період користування ними, що ще більше ускладнює фінансово-господарський стан позивача.

Підстави для дострокового повернення позивачем кредитних коштів на вимогу Банку визначені також статтею 6 Кредитного договору.

Відповідно до пп. б), ч) п. 6.1 статті 6 Кредитного договору Банк має право вимагати повернення отриманих позивачем кредитних коштів та сплати процентів за увесь період користування ними до настання строку, передбаченого пунктом 2.4 Кредитного договору, а позивач зобов'язаний повернути такі кредитні кошти та сплатити усі проценти протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги Банку у випадку невиконання позивачем будь-якого зобов'язання за Кредитним договором, договорами іпотеки та договорами застави, укладеними для забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором.

Таким чином, з наведених вище положень Кредитного договору вбачається, що припинення перерахування позивачем коштів, отриманих в результаті господарської діяльності останнього, на рахунки позивача у Банку, спричинить необхідність дострокового повернення позивачем кредитних коштів та сплати процентів Банку згідно зі статтею 6 та п. 8.3 статті 8 Кредитного договору.

Укладаючи Кредитний договір з правом Банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів, позивач виходив з того, що рахунки позивача у Банку будуть обслуговуватись належним чином та позивач не буде обмежений у праві розпоряджатися коштами на таких рахунках.

Однак, як зазначалось вище, протягом грудня 2014 року Банк, не надаючи жодних пояснень, всупереч положенням чинного законодавства та Договору РКО, не виконав низку платіжних доручень позивача, що є істотним порушенням Договору РКО.

Немотивована бездіяльність Банку у виконанні розрахункових документів позивача значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні Кредитного договору та змушує позивача звернутися за розрахунково-касовим обслуговуванням до інших фінансових установ, обмежуючи при цьому використання в операційній діяльності позивача рахунків у Банку та свідчить про зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні Кредитного договору, створює штучні підстави для вимоги Банку про дострокове повернення позивачем кредитних коштів та сплати процентів за увесь період користування ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Належне та своєчасне розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача у Банку було визначено сторонами як істотна обставина при укладенні Кредитного договору, адже згідно з абз. 1 п. 8.3 статті 8 Кредитного договору (в редакції чинній на момент його укладення) позивач зобов'язався не переводити відкриті у Банку рахунки на обслуговування до інших фінансових установ, без письмового повідомлення Банку не відкривати поточні рахунки в інших банках та виключно за наявності письмової згоди Банку отримувати позикові кошти від інших фінансових установ на суму понад 50% від максимальної кредитної лінії за Кредитним договором.

Відтак, укладаючи Кредитний договір, сторони виходили з того, що операційна діяльність позивача переважно здійснюватиметься з використанням рахунків у Банку, у зв'язку з чим невиконання Банком платіжних доручень позивача за такими рахунками є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, яку сторони при укладенні Кредитного договору передбачити не могли та вважали, що така зміна обставин не настане.

За таких обставин, виконання Кредитного договору з урахуванням положень ст. 6 та п. 8.3 ст. 8 Кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме створює штучні підстави для вимоги банку про дострокове повернення позивачем кредитних коштів. Отже, за вказаних обставин у правовідносинах сторін в и н и к л а д о го в і р н а д и с п р о п о р ц і я в господарських зобов'язаннях між банком і його клієнтом.

Вимога Банку від 24.12.2014 № 11-071332/18894 про необхідність дострокового повернення позивачем коштів за Кредитним договором та сплати процентів за увесь період користування ними свідчить про небажання Банку виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором та продовжувати фінансування позивача в межах відновлювальної кредитної лінії, що з огляду на передбачені законодавством способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, підтверджує обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Банку виконувати умови Кредитного договору та визнання за позивачем права доступу та користування кредитними коштами в межах відновлювальної кредитної лінії за Кредитним договором.

Також, обґрунтованою є вимога позивача про розірвання укладеного з відповідачем Повідомлення про переуступку та підтвердження отримання від 29.04.2013, в зв'язку з істотною зміною обставин, у порядку, передбаченому ст. 652 Цивільного кодексу України.

Так, для забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором позивач та відповідач уклали договір застави майнових прав №2551ИП/0708 від 30.07.2008, предметом застави за яким є належні позивачу майнові права вимоги (отримання грошових коштів від продажу авіаперевезень), які виникли на підставі договору № 010-BSP/PS від 31.03.2006, укладеного між позивачем та Представництвом "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн".

Зважаючи на перебування у заставі Банку майнових прав позивача за договором № 010-BSP/PS від 31.03.2006, позивач та відповідач уклали Повідомлення, пунктом 2.1 якого Позивач уповноважив та надав інструкції Міжнародній Асоціації Повітряного Транспорту, представництво інтересів якої в Україні здійснює ІАТА Україна, виплачувати надходження за системою взаєморозрахунків BSP Україна (виручка від продажу авіаперевезень за договором № 010-BSP/PS від 31.03.2006 року) Банку шляхом перерахування коштів на його рахунок відповідно до інструкцій Банку, які останній може періодично надавати. У якості Додатку А до Повідомлення додано інструкцію Банку про перерахування надходжень за системою взаєморозрахунків BSP Україна на рахунок позивача у Банку в національній валюті № 26006110893980.

Повідомлення отримане Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту 29 квітня 2013 року, що підтверджується відповідною відміткою на Додатку В до Повідомлення.

З аналізу змісту Повідомлення та безпосередньо з п. 9 Повідомлення вбачається, що Повідомлення, включаючи Застосовні Резолюції, складає цілісну угоду між сторонами (позивачем та відповідачем) стосовно предмету цього документу та наділяє відповідача правом самостійно визначати рахунки, на які ІАТА Україна, як уповноважене представництво Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту, спрямовуватиме виручку від продажу авіаперевезень позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору РКО Банк має право використовувати грошові кошти на рахунках позивача, гарантуючи при цьому право позивача безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до п. 2.4 Повідомлення сторони визнають, що надходження за системою взаєморозрахунків BSP Україна підлягають арешту за рішенням суду, примусовому стягненню або накладанню інших подібних санкцій, як на грошові кошти позивача.

З огляду на наведені вище положення законодавства, Повідомлення та Договору РКО, укладаючи Повідомлення, позивач виходив з можливості вільно розпоряджатися коштами, що надходять у якості виручки від продажу авіаперевезень позивача за системою BSP Україна на рахунок позивача у Банку та майнові права вимоги на які заставлені Банку.

Неналежне розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача у Банку та обмеження у розпорядженні розміщеними на них коштами, є істотною зміною обставин, якими керувались сторони при укладенні Повідомлення та яка порушує співвідношення майнових інтересів сторін, позбавляючи позивача права користування власними коштами та наділяючи відповідача правом самостійно визначати рахунки, на які такі кошти мають спрямовуватись та звідки можуть бути списані відповідачем у будь-який час з огляду на вимогу відповідача від 24.12.2014 про дострокове повернення позивачем кредитних коштів за Кредитним договором.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Погоджується апеляційний господарський суд і з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міжнародну асоціацію повітряного транспорту (International Air Transport Association), оскільки як зазначено судом першої інстанції Договір № 010-BSP/PS від 31.03.2006 р. укладено на території України з Представництвом "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн", а не як вказує відповідач з Міжнародною асоціацією повітряного транспорту (International Air Transport Association).

"Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" діє в Україні через своє представництво - Представництво "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн". Згідно з довіреністю від 25.10.2013, Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн (ІАТА) наділяє в якості Регіонального керівника пана Онацького Олександра Васильовича правами та повноваженнями на здійснення керівництва та управління Представництвом "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн", яке зареєстрованого Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України 23.10.2013 під номером № ПІ-3201, код ЄДРПОУ 26558923.

Відповідно до Розділу А пункту m вказаної довіреності, пан Онацький О.В. має право представляти ІАТА особисто або через локального юридичного радника ІАТА у зв'язку з діяльністю Представництва перед будь-якими українськими судами, апеляційними судами, господарськими судами.

За таких обставин, "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" діє на території України через своє представництво, яке наділено необхідною правоздатністю для представлення інтересів останньої, що засвідчено відповідними документами.

Що стосується вимог апеляційної скарги про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих згідно ухвали господарського суду міста Києва від 22.01.2015, то апеляційний господарський суд враховує, що зазначену ухвалу відповідачем було оскаржено до апеляційного господарського суду та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі залишено без змін. Отже, правомірність вжиття заходів до забезпечення позову перевірено судом апеляційної інстанції.

При цьому у пункті 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Крім того, в даному випадку, стороні у справі належало звернутись, в порядку ст. ст. 66, 68 ГПК України, до господарського суду міста Києва, який вживав такі заходи, з відповідною про це заявою, за наявності обставин для скасування вжитих засобів до забезпечення позову.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2015 у справі №910/1085/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси та Кредит» - без задоволення.

2. Справу №910/1085/15-г повернути господарському суду міста Києва.

Повний текст постанови складено: 09.04.2015

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді Б.О. Ткаченко

В.О. Зеленін